Свойо руске вше чувала

автор мар 18. септембер 2018

Одросла у Вербаше на Руским шоре, там препровадзела и цали живот, покля ше 2012. року нє преселєла до Руского Керестура. Свойо руски коренї вше чувала, у їх обисцу ше лєм по руски бешедовало, гоч були меншина у вельким штредку. Перши штири класи основней школи и вона и брат ходзели до руского оддзелєня.

После лєтнєй паузи, ознова починаю штвартково стретнуца и друженя за старших у просторийох Каритасу у Руским Керестуре. Єдна з порядних, котра дзечнє одходзи на спомнути друженя, то и Ана Бульчикова котра остатнї шейсц роки жиє у Руским Керестуре, а ту ше приселєла зоз Вербасу. Теди ище жил и єй брат Дюра, а од кеди остала сама, стретнуца у Каритасу єй наисце вельо знача. Спомнути друженя понукаю нагоду за розгварку, франту, розвагу, преславу родзених дньох, уживанє на балу, та и за молитву.

– Друженє у Каритасу за мнє вше цошка окремне, там нас єст коло двацец жени и двоме або троме хлопи, по рокох зме єдни другим приблїжни, а думам же нєт векшей розлики як 15 роки медзи нами. Там нагода же бизме ше набешедовали и подружели зоз нашима. Ту сом упознала людзох котри мнє по рокох приблїжни. Славиме родзени днї, здогадуєме ше на младосц, опатраме слики и подобне. Шветкуєме и церковни швета, теди маме и нагоду за молитву, а после Крачунского посту вше єст орґанизовани и єден дзень зоз музику, кед и ми маме нагоду зашпивац шпиванки з нашей младосци – гвари Ана Бульчикова. Руска писня ше зашпива дакеди и без обовязки на розходу зоз новима приятелями.

З ВЕРБАСУ ДО РУСКОГО КЕРЕСТУРА

У Руским Керестуре Ана нашла свой мир на Циґлашоре, зоз своїма родзинами и товаришками у Вербаше ше поряднє чує на телефон, а з часу на час их и обидзе. Як ю дзечнє дочекую у Вербаше, так и дзвери єй дома вше отворени за госцох. Попри тим, своїх ма и ту у валалє, ту и родзиново, понеже єй мац родом з Руского Керестура, сушедово, а найвецей нови приятелє котрих упознала праве на друженьох у Каритасу.

– Пред шейсцома роками вєдно зоз братом Дюром зме пришли до Руского Керстура, нажаль, после чежкей хороти вон ше упокоєл, алє така була судьба. Велї мойо приятелє у Вербаше, з часу на час ме дахто з нїх обидзе, а ходзим и я до нїх. Но, мам и я єдну товаришку з валалу котра ме поряднє нащивює, а ту и родзини кед дацо треба. Керестур ми нє бул страни анї док сом була млада, часто сом ходзела, понеже сом ту мала братнякох и шестринїци.

З братом Дюром 1964. року

ҐЕНЕРАЦИЇ ПАРАСТОХ

Могло би повесц же Руснакови дзешка усадзене у креви же би ше занїмал зоз польопривреду. Без огляду же  фамелия Ани Бульчиковей були у варошу, їх родичи ше занїмали з польопривреду, а як нам потолковала, и вона и брат нїґда нє подумали пойсц зоз жеми. Обисце Бульчикових и у Вербаше було праве парастске. Робели и одросли на жеми, ґу тому занїмали ше и зоз статкарством, а продукти зоз свойого ґаздовства предавали на пияцох од Вербасу, та аж по Нови Сад. У Сримскей Каменїци мали свою викендицу, дзе була и велька винїца, алє нажаль, з роками им то постала терха, та ю предали дзеведзешатих рокох. Робота на пияцох нїґда нє була лєгка, часто ше случовало же ше до позних годзинох рихтали за пияц, а рано вчас, дакеди и скорей як ше розвиднєло, одходзели на пияц.

– З польопривреди ше жило, алє то були цалком иншаки часи, паметам же нашо продукти котри зме ношели по пияцох вше могло предац. Було глєдане и ценєне шицко цо ношело прикмету „домашнє”. Садзели зме желєняву, тиж так и овоци були з наших овоцнїкох, єден бул на полю а други у Сримскей Каменїци коло велькей винїци. И у обисцу було овоци, а шицко цо ше нам видзело же звишок, предавали зме. Занїмали зме ше и зоз статкарством, на пияцу зме предавали и живинске месо, як и шицки млєчни продукти, а була ту и заграда полна з квецом, од перших подшнїжнїкох, та по єшеньски ружи – толкує наша собешеднїца.

У єй вельким дворе и нєшка єст полно живини, а радує ше и шицким младим котри ше вилягню. Донєдавна мала и кози, алє видзела же єй то уж велька бриґа. Заградка и нєшка полна зоз квецом, ту и подаєдно древко овоци, цо лєм потвердзує же любов ґу такому стилу живота принєсла зоз собу, а пренашла ше на валалє.

– Вельке обисце вимага и вельо роботи, алє якош ми шерцо полне кед ту живина, мачка зоз мачатми и заградка полна з квецом.

По пияту класу Ана ходзела до рускей класи (треца з лївого боку)

ИНШАК БУЛО У МЛАДОСЦИ

У обисцу дзе одросла од вше чували руски язик. Оцец и дїдо були Вербащанє, а гвари нам же им родичи бешедовали же було важне же би ше їх оцец оженєл з Рускиню. Так обидвойо дзеци, Ана и єй брат ходзели до руских оддзелєньох по штварту класу, покля могло. Од пиятей класи вербаски дзеци ходзели до мишаних оддзелєньох дзе настава була на сербским, а у ґимназиї було и школярох зоз других местох, та и Руснацох зоз Коцура.

– Пре мишани штредок у котрим зме жили, ми ше дружели зоз шицкима, алє вше кед було нагоди були зме у руским дружтве, и можем повесц же сом ше нїґда нє почувствовала як менєй вредна попри векшинского народу.

У варошу нє мали нагоду ходзиц до ґаздиньох, як цо то було на валалє, алє з другого боку варош понукал шпациранє по корзоу, одход на „иґранки”, а обовязно вше ходзели и на традицийни руски бали.

ВШАДЗИ РОДЗИНИ

Понеже су фамелия з велького роду, Ана ма родзини у каждим руским месце, та и ширше. Трудзели ше зачувац родзинске чувство зоз шицкима, так, з почитованьом одходзели на шицки Кирбаї по руских местох, як и на рижни преслави, понеже у роду уж єст велїх котри ше розишли по цалей Войводини. И нєшка отримую контакти, кед нє иншак, вец голєм на телефон.

Ана (у штредку) з пайташками

(Опатрене 127 раз, нєшка 1)