Библия, кнїжка над кнїжками

автор о. михайло малацко 6. децембер 2019

Нашол сом податок же у швеце постоя 7 120 язики. Од того 23 вельки, котри як мацерински хаснує вецей як 4,1 милиярди людзох. Тот тренд траценя малих язикох и асимилованє до вельких, ґлобалних, идзе напредок, а зоз нєшкайшима масмедиями вон прероснул до зявеня котру нє мож, а анї нєт дзеки, зопрец.

Библия преложена на 518 язики, а у даєдних жридлох мож найсц же є преложена на менєй-вецей 1 000 язики. Очиглядно же прецизно нє мож одредзиц. Факт же Библия, без конкуренциї, преложена на найвецей язики на швеце. Дзепоєдни єй тексти преложени аж на коло 3 000 язики. И попри телїх прекладох, одступаня од ориґиналу, то єст розлики у прекладох – минимални. То лєм знак же з яку увагу и почитованьом ше прекладателє одношели ґу „Кнїжки над кнїжкамиˮ.

Нєт вельо мена на швеце котри написани як обичне слово, меновнїк, а маю уникатне значенє. Наприкад – Нил. У Єгипту же би ше наведло Нил, гварело ше єдноставно – Рика. Або, наприклад, у Римским царстве – Город (Варош) означовал исто цо и Рим. Сцело ше повесц: лєм єдна постої Рика над риками, лєм єден Город над городами…

До тей катеґориї „поза и понад катеґорийохˮ спада и Библия, єдноставно Кнїжка. Нє єдна од кнїжкох, алє – Кнїжка, по гречески – Библия. Тоту кнїжку писали голєм 40 авторе, алє шицки ю тримаю за Слово Боже понеже, вериме, же є написана под надихнуцом самого Бога.

Библия, або Святе Писмо, ше дзелї на два часци: Стари Завит (Союз) и нови Завит (Союз), до Исуса Христа тирва єден, а од Нього почина други. Исус Христос центер Библиї, бо вон Бог.

Библия облапя историйни период до 2000 р. пред Христом. През историю Бога и Вибраного народу видзиме и саму обяву Божу. Писане слово у Библиї на тельо важне же сам Исус Бог пред воздвиженийом на нєбо гутори: „Требало же би ше виполнєло шицко цо о мнє написане у Мойсейовим Закону и у Пророкох и у Псалмохˮ (Лк 24,44). Кед влапели Исуса и Петро вицагнул меч, Исус го опомнул – най положи меч на свойо место, бо ше муша сполнїц Писма: „Озда думаш же я нє можем замодїц оца мойого и тераз станю дванац леґиї ангелох?ˮ (Мт 26, 51-54). Пророк Езекиїл твердзи: „Бог нє приповеда празноˮ (Езек 6,10), а евангелист Йоан гутори же Писмо нє мож утаргнуц (Йо 10,35).

Тото цо збунює, и попри тим же Исус цалком виполнєл Писма – котри, донайпосле, як Бог сам писал, то же нє охабел за собу свою власну, написану зоз свою руку, „авторскуˮ Кнїжку. Євреє и Муслиманє почитую „релиґиї кнїжкиˮ. Християнство их по тим питаню збунює, бо Исус нє охабел за собу свою кнїжку. Яке би то було вельке, кед би Бог, сам Исус, зоз свою руку написал свою кнїжку!

Исус, правда, як пише у Евангелиї, раз писал: кед пред нього приведли гришнїцу же би ю осудзели… вон писал по писку. Оздаль же би дал часу тим цо судзели же би ше поганьбени поцагли, цо и зробели.

Исус написал кнїжку, алє зоз свою креву, у шерцох своїх шлїдбенїкох ученїкох и послал их по швеце же би тоту Кнїжку преляли, преписали до шерцох шицкох народох! Вон – Бог, Вон – Слово, живе. Його слово – Нє охабим вас аж до конца швета – и нєшка актуелне. Евангелия – Писмо – Библия нє обични диктат, история, закон, алє є жива заєднїца, то єст Церква. Нєшка то период Духа Святого котрого Бог посила, то єст Бог – Св. Тройца, бива у каждому чловекови котри дотримує Слово Боже. Сам Исус – Слово.

Прето тото Слово нє потребує розвити або моцни язик, бо його сила нє у тим. Исус нє наказовал на греческим, шветовим и филозофским язику. Анї на латинским. Наказовал на арамейским язику, диялекту на котрим нєшка бешедує лєм єден валал. Слово Боже моцне пре свойо порученє, а нє прето же є написане на доминантним язику. Прето Библия то єдина кнїжка котру шицки прилапюю як свою власну. Важне же би була доступна, же би преляла шицко богатство до каждей людскей души.

Уж за часох тужемного живота Исуса, векшина Єврейох ше служела зоз греческим прекладом (такволана Септуаґинта, наволана по 72-ох прекладательох) бо 2/3 Єврейох жили у дияспори и у геленистичним швеце вецей нє бешедовали на своїм мацеринским яику.

Св. Кирил и Методий тот гречески преклад преточели до старославянского тексту котри ше у восточней Церкви хаснує уж 1 200 роки.

Цалком розумлїве же нашо браца Рамачово, Янко и Михал, праве тот текст вжали як основу нашого руского прекладу Библиї, то єст Святого Писма. Вообще нє нужно гуториц о значносци того подвигу. Хто розуми – тому нє треба толковац, а хто нє розуми – йому нє помага толкованє.

Тото цо барз значне за шицких нас похопиц же Бог прегваря до каждого як до свойого. Прегваря на його язику. Швечело ше же би тото було и  записане на нашим язику.

Слово Боже – гори. Воно нє обичне слово, воно – Слово. Кед двоме ученїки ишли до Емаусу и кед ше ґу нїм воскреснути Исус у драже приключел, а вони го нє препознали, познєйше ше чудовали же го нє препознали: „Чи нам нє горело шерцо док нам у драже пояшньовал Писма?ˮ (ЛК 24,32).

Бог преварел на нашим язику.

Же би нам горело шерцо.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 80 раз, нєшка 1)