Видавательство очежане пре чежку економску ситуацию

автор дю. латяк 13. авґуст 2020

Кед маме штерацецрочни розвойни период видавательней хижи „Руске слово”, условно го можеме подзелїц на три фази. Кажда ноши зоз собу одредзени розвойни характеристики котри суґерую таке подзелєнє, алє су анї нє таки строги же би ше их нє могло и иншак подзелїц. Накратко розпатриме и предходне орґанизацийне устройство котре забера значну часц першей розвойней фази и одредзує єй дальши напрям.

Новини почали видавац два орґанизацийни цалосци: Редакцийни колеґиюм и Друкарня, котра почала з роботу 1. юния 1945. року под назву „Друкарня Народного фронту Руски Керестур”, з єдним плаценим роботнїком чия плаца завишела од числа предатих новинох. Редакцийни колеґиюм теди робел волонтерски, без даякого пенєжного надополнєня. Друкарня под спомнуту назву роби аж по 5. марец 1948. року, а надалєй предлужує як филияла у составе новоформованого Видавательного и друкарского подприємства „Братство-єдинство” зоз централу у Новим Садзе, до чийого составу, як окремна єдинка, теди вошла и Редакция „Руского слова”. Од того часу престава ше у Редакциї робиц на волонтерскей основи. Як нови видаватель постава Покраїнски одбор Народного фронта Сербиї за Войводину, а роботнїки за свою роботу плацу доставаю од нового подприємства. Таке устройство нє потирвало длуго, бо нове подприємство зоз 21 филиялу и барз розличнима проблемами и розвойнима интересами у каждей филияли, було чежко ускладзиц у духу националней ровноправносци. Прето оценєне же будзе лєпше кед ше оформя окремни подприємства, з тим же би главни ядра таких подприємствох були новини народох и народносцох. Так 30. юния 1951. року зоз подприємства „Братство-єдинство” видвоєни окремни филияли и з нїх формовани нови новинско-видавательни хижи националних меншинох. Теди Дирекция привредних подприємствох Покраїнского одбору Народного фронта Сербиї за Войводину зоз Ришеньом число 1017 основала и Видавательно-друкарске подприємство „Руске слово” у Руским Керестуре. За директора меновани Любомир Такач, котри у тедишнїм чаше бул и одвичательни редактор наших новинох. Од 29. децембра 1960. року назва видавательней хижи пременєна на „Новинске подприємство ‘Руске слово’”, а у 1968. року, после преселєня до Нового Саду окончена пременка на „Новинско-видавательне подприємство ‘Руске слово’”. Анї тота назва нє тирвала длуго. У складзе зоз новима законскима одредбами у 1979. року назва фирми пременєна на „Новинско-видавательна роботна орґанизация (НВРО) ‘Руске слово’”, же би од 10. мая 1991. року була реґистрована як „Новинско-видавательна установа (НВУ) ‘Руске слово’” и тоту назву и нєшка ма.

ПEРИОД КОНСОЛИДАЦИЇ И ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИЇ

Перша розвойна фаза (период 1945–1955) характеристична по тим же ше порушую нови виданя, же ше на початку цала робота окончує волонтерски (з винїмком друкарских), и же поставени фундаменти новинарства як припознатей професиї у рамикох рускей народносци. То источашнє и период консолидациї и институционализациї видавательней дїялносци на руским язику у Войводини. Ту треба учишлїц и уводзенє самоуправяня, а тиж и цесну вязу зоз Руску матку, у чиїх рукох у перших пейцох рокох була шицка видавательна дїялносц, окрем новинох. У тим периодзе (1945–1955) виходза слїдующи виданя:

  1. „Руске слово”, тижньово политично-информативни гласнїк (од 1945),
  2. „Пионирска заградка”, мешачни часопис наменєни дзецом (од 1947)
  3. „Шветлосц”, часопис за литературу и културу, виходзи штири раз до рока (од 1952, заключно зоз 1954. роком – шицкого три роки),
  4. Народни календари (за 1946, заключно зоз 1949, а за 1951. рок место Народного календара виходзи „Рочна кнїжка” зоз подобним змистом, алє без календарскей часци),
  5. Вкупно 36 кнїжки (15 политични брошури, белетристика и науково-популарна литература),
  6. Учебнїки за основни школи з руским наставним язиком.

„ШВЕТЛОСЦ” ПРЕСТАВА ВИХОДЗИЦ

Конєц тей розвойней фази характеризує опадованє обсягу видавательней дїялносци. Престава виходзиц Народни календар, часопис „Шветлосц”, по трох рокох виходзеня, тиж утаргнути. Поєдинєчни кнїжки тиж нє виходза. Поряднє виходзи лєм „Руске слово” и дзецински часопис „Пионирска заградка”. Число нових учебнїкох тиж зменшане.

Од 1951. року приходзи до кадровей консолидациї нового подприємства, окреме административней служби. Кед слово о професийним новинарским кадру, у тим чаше на новинох робели 2-3 особи, рахуюци ту и одвичательного редактора цо источасно бул и директор подприємства. Новини у тим чаше виходза на 4–6 бокох.

Главна причина такому опадованю обсягу видавательнeй дїялносци вшелїяк були и очежани економски обставини у нашей жеми, особлїво после 1948. року кед после резолуциї Информбироа одказани велї медзидержавни економски догварки, котри спомалшели наш дальши економски розвой. У таких условийох кажди динар бул од виталного значеня за вибудов економскей бази, та мушела церпиц дружтвена надбудов, до котрей спада култура и просвита. Найбаржей то почувствовали културни институциї националних меншинох. У таких обставинох анї нашим културним институцийом ше нє удало затримац видавательну дїялносц анї на уж по теди досцигнутим уровню. Нєшка ше нє мож одорвец упечатку же тому кумовали и дзепоєдни субєктивни слабосци котри ше зявели послепейдзешатих рокох. Гоч явни коментари о причинох преставаня виходзеня „Шветлосци” було барз мало, заш лєм як єдна з причинох ше споминало мале число читачох и сотруднїкох. Медзитим, зоз перспективи познєйшого часу було чежко вериц же ше тоти причини нє могло превозисц. Зоз видатих трох рочнїкох часопису було видно же ше зявели млади потенцияли чийо ше творчи квалитети у явносци потвердзели. До того нас прешвечує и самокритичне огляднуце Штефана Гудака, у котрим, медзи иншим, написал:

„Ми, котри нє знаме же з якима ше почежкосцами стретали видавателє часопису, котри зме лєм за тунї пенєж купели готову ствар, нє роздумуєме вельо о почежкосцох: финансийских лєбо нєдостатку материялу. „Шветлосц” престала виходзиц, мушело ше претаргнуц. Складам ше, гоч нє знам причини – конєчно, можем себе лєм задумац. Алє ше поставя вопрос же чи ми у валалох дали шицко од себе же би наш часопис вошол глїбше до народу. Наш народ люби читац – тото факт. Особлїво у чаше длугих жимских вечарох, лєм му потребне дац кнїжку. Наша задача же бизме му оможлївели же би читал, а нашо слово йому найблїзше, найпохоплївше, а о тематики же бизме анї нє бешедовали. Значи, цо на ствари з того и виходзи, и ми, котри робиме по наших валалох, зношиме добру часц вини за утаргованє видаваня „Шветлосци”… И на концу часопис загаснул пре рижни причини. Складам ше з тим, алє ше нє складам же и наша кнїжовна творчосц загасла. Верим, же людзе котри писали до „Шветлосци” пишу и далєй, алє за мнє, за нас тото исте таке як да анї нє пишу, бо їх роботи нє можеме читац, нє маме дзе.“

На основи того мож заключиц же одвичательни особи у Редакциї нє були досц енерґични у намаганьох ше би ше часопис голєм у скромним обсягу отримал. По утаргованю державней дотациї рушело ше по линиї меншого одупераня, та, место же би ше витворело цеснєйшу вязу зоз сотруднїками по наших валалох и прейґ нїх голєм дочасно винашло нови жридла финансованя, пришло до дванацрочней паузи у виходзеню того нашого часопису.

(Предлужи ше)

(Опатрене 37 раз, нєшка 1)