Значносц преси на нашим язику у медзивойновим периодзе и Другей шветовей войни (V)

автор дю. латяк 27. юлий 2020

Период медзи двома шветовима войнами барз значни за наш национални живот, окреме дзекуюци видавательно-информативней дїялносци РНПД, бо при Руснацох пребудзене руске националне чувство. Под час Другей шветовей войни РНПД престало з дїялносцу, а дзекуюци закладаню поєдинцох, нашо людзе и теди мали цо читац на своїм язику.

Под час Другей шветовей войни, як познате, РНПД престало з дїялносцу, а дзекуюци закладаню дотедишнього предсидателя о. Дюри Биндаса, културна дїялносц у Руским Керестуре предлужена у рамикох ужгородскей Орґанизациї грекокатолїцкей младежи ОГМ, у нас баржей познатей под назву „Калот”

Информативну функцию место „Руских новинох” превжала на себе ужгородска „Недѣля”. Дзекуюци професорови Михалови Капральови з Мадярскей и нашей електронскей кореспонденциї з нїм, мали зме нагоду видзиц 7. бок спомнутих новинох од 4. януара 1942. року, котри у цалє пошвецени бачванским Русином, на їх язику. На нїм обявена писня учителя Якима Олеяра под насловом „Вилїя” и статї „Чи сце бешедовали зос учительом”; „Роля жалудка у историї”; „Найвиши будовлї на швеце”; „Старайце ше за малого школяра” и „Нє страшце свойо дзеци”. Шицки пейц подписує „Учитель” ,найвироятнєйше Яким Олеяр, котри у тим чаше службує у Руским Керестуре. На штредку того боку обявена и слика керестурских леґиньох и дзивкох, членох керестурскей филияли ОГМ, у сценским облєчиве.

На исти способ зме мали нагоду видзиц и 8. бок ужгородскей „Неділї” од 4. януара 1943. року, на котрим обявена писня Михала Биркаша, пошвецена Вилїї, под насловм „Нєшка вечар” и статя з насловом „Звада родичох пред дзецми”, котру тиж подписує „Учитель”, а над ню обявена и слика коцурских дзивкох у народним облєчиве (у широких сукньох), зоз церковну турню у позадини.

Нєт причини нє вериц же и други числа спомнутих новинох обявйовали информациї и други написи, наменєни бачванским Руснацом, аж по 1944. рок.

РНПД И ОПОЗИЦИЙНИ  „ЗАРЯШЕ”

Период медзи двома шветовима войнами барз значни за наш национални живот, патрене з аспекта улоги преси на нашим язику. Дзекуюци видавательно-информативней дїялносци Руского народного просвитного дружтва утвердзене у нашим народзе руске националне чувство, зачувана свидомосц о заєднїцким националним кореню зоз сивернима братами, праве так як то описал

о. Михайло Мудри

у своїм реферату на Сновательней схадзки РНПД 1919. року.

Пре обєктивносц у спатраню нашого културного розвою и информованя у медзивойновим периодзе, длужни зме спомнуц же РНПД мало и свою опозицию, котру представяла єдна узша часц рускей шветовней интелиґенциї (и даєдних богословох), преважно у Новим Садзе и Старим Вербаше. Тоти опозиционере 3. септембра 1933. року у Старим Вербаше основали Културно-просвитни союз югославянских Русинох, КПСЮР (познєйше Културно-национални союз югославянских Русинох, КНСЮР). Вони од 22. априла 1934. року почали видавац свойо новини перше под назву „Заря” (прето членох тей асоцияциї людзе популарно наволовали „заряше”), по 2. авґуст 1936, потим под назву „Русска правда” (лєм два числа!), и, конєчно, под назву „Русска заря” од 20. септембра 1936. по 6. април 1941. року.

Члени КПСЮР („заряше”) ше нє складали з тим же би грекокатолїцке духовенство руководзело зоз културно-националним животом цалей нашей националней заєднїци. До особлївого нєскладаня пришло по питаню нашого националного идентитета и по питаню вирскей припадносци. „Заряше” нє припознавали українски народ як окремну нацию, алє лєм як „малоруску” часц велького рoсийского народу, та и нас, Русинох, тримали як його часц. Алє их праве їх пракса пошвидко демантовала, окреме кед слово о правопису. Поступно вони, свидомо або нєсвидомо, преберали Костельниково правописни норми. Кед слово о вирским нєскладаню, ту ше „заряше” на словох декларовали як нєутрални, алє на вецей заводи у своєй преси виражовали симпатиї спрам православя. Цо вецей, єдна часц членох єй руководзацих целох ше и „прекресцела” на православє.

Коло КПСЮР, котри познєйше пременєл свою назву на Културно-национални союз югославянских Русинох (КНСЮР), ше нє позберало векше число интелектуалцох и членох, та ше його дїялносц менєй ширела медзи наших людзох, и попри тим же ше його публикациї зоз значним интересованьом читало, алє нє и куповало, цо видно зоз написох у їх новинох.

ПОЗИТИВНИ ЕФЕКТИ ДВОХ КУЛТУРНИХ АСОЦИЯЦИЙОХ

Зоз нєшкайшей часовей дистанци можеме констатовац же иснованє тих двох културних асоцияцийох (РНПД и КНСЮР) у медзивойновим периодзе, гоч єдна спрам другей були опозицийно унапрямени, мало и свойо позитивни ефекти. Праве тота їх опозицийна унапряменосц (та аж и мержня) єдней спрам другей, наганяла и єдних и других на творчу полемику, у котрей превагла гевта котра була арґументованша и прилаплївша нашим людзом. Доказал то наш повойнови културни розвой, фундаментовани на позицийох яки зарисовал о. Михайло Мудри на Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва 2. юлия 1919. року у Новим Садзе.

Тиж так, можеме констатовац же и „Руски новини” и „Русска заря” дали значнe доприношенє стваряню звикнуца ґу информованосци при наших людзох, без огляду на то чи тоти информациї преношели „позицийни”, або „опозицийни” гласнїки.

НАЗВА НОВИНОХ ОСТАЛА ИСТА

Уж у перших дньох после ошлєбодзеня наших крайох спод фашистичного окупатора, нашо людзе, а особлїво интелектуалци, тримали як цалком нормалне же би обновели видаванє новинох на своїм язику. На розполаганю им стала друкарня Руского народного просвитного дружтва и потенциялни редакцийни кадер у професорским колеґиюме при новоотвореней Нїзшей мишаней ґимназиї зоз руским наставним язиком у Руским Керестуре. Тоту їх инициятиву щиро потримали и представителє новей власци. Так, после кратких пририхтованьох, уж 15. юния 1945. року зоз керестурскей друкарнї вишло перше число тижньових новинох под нову назву „Руске слово”, як политично-информативни гласнїк за Русинох у Демократичней Федеративней Югославиї, котри под истим меном, алє з вименєну назву держави, и нєшка маме на розполаганю.

(Предлужи ше)

(Опатрене 50 раз, нєшка 1)