Зоз Канади ше врацели иншаки

автор м. афич 11. авґуст 2020

Береково Славка и Владо Керестурци, нєшка пензионере, на валалє прежили векшину свойого живота, як и остатнї три роки, алє маю и богате єденацрочне искуство живота у Канади. Кед их нєшка стретню тоти цо их и пред тим познали, видза же ше зоз Канади врацели цалком иншаки. У каждим поглядзе, и змирени и якош одмладнути… Тоти свойо искуства пристали подзелїц и зоз нашима читачами. 

Познате же ше пред 15 и вецей роками велї фамелиї зоз Руского Керестура виселєли до далєкей Канади, найвецей до Норт Батлфорду, та єден час там було аж 200 руски фамелиї, углавним младши зоз дзецми. За дзецми нєодлуга почали одходзиц и даєдни родичи, найвецей помогнуц чувац унуки, та дзепоєдни и остали. Так ше случело и Берековим чия младша дзивка Наташа, одата Бодвайова, зоз супругом Владом и трирочним Давидом, пошли жиц до Батлфорду.

РАДИКАЛНИ ПОЦАГ

А о тим як ше одлучели на таки радикални  крочай, у нє таких младих рокох, Славка приповеда:

– Дзеци пошли 2005. року у децембру на Миколая, а у януару ме дзивка волала чи пойдзем ґу нїм чувац унука же би вона могла пойсц робиц. Нє було чежко одлучиц ше, и такой сом пристала, бо то бул перши унук, та сом им сцела помогнуц – гвари Славка, а Владо ше надовязує же вон пошол за супругу дас о пол рока.

 – Паметам же бул барз подли рок за паприґу хтору зме садзели, мож повесц аж катастрофални, нє же нє було заробку, алє лєм утрати. И то ме лєгчейше одогнало до тей далєкей жеми. Попачело ше нам обидвоїм, но понеже я уж прекрочел роки за уселєнє, одлучели зме покончиц папери за злучованє фамелиї, бо зме так могли остац. Гоч ше чекало рок и пол за паперами, добре було, бо я мал роботу – гвари вон.

Славка у Керестуре пред тим робела у друкарнї, Владо бул шофер у будовательним подприємстве „Домˮ хтори бул пред гашеньом, та роботу охабел 1997. року и преруцел ше на польопривреду. Кед и друкарня з часом престала робиц, Берековим ше нє чежко було одлучиц пробовац од початку, у далєким швеце. До Канади пошол и Славков брат, и там ше и оженєл.

Берекова старша дзивка жиє з фамелию у Лединцох, и єй познєйше справени папери за Канаду, алє ше на концу  оддумала. Но, Береково ше шмело влапели до нових животних виволаньох. Учели анґлийски язик,  Владо ознова покладал шоферски испит за камион, раховали купиц власну хижу, здобуц и канадске державянство…

– Такой зме почали ходзиц до школи учиц язик и там зме були найстарши, алє зме мали вельку дзеку цо вецей научиц. Ми вельо роки ходзели, аж док зме державянство нє достали, алє ходзи ше хто кельо сце  – гвари Славка, а Владо предлужує о законченей 4. класи и о тим же требало уложиц надосц труду.

– Гоч зме нє були млади, мож то кед ше сце, бо було младших одо мнє, а вельо менєй знали кед ше нє учели. Дзешка сом начитал же нє проблем учиц кед знаш як треба учиц, перше тото треба прилапиц – гвари наш собешеднїк.

Кед унук Давид вироснул, а вец и младша Ана хтора ше там народзела, и Славка почала робиц, перше у пекари. Там, як гвари, наисце требало знац язик и трудзела ше цо вецей научиц же би могла бешедовац з людзми. Познєйше складала  робу у велькей робней хижи, и барз ше єй пачела тота робота.

– Я спочатку робел як заварйовач, гоч сом ту гонєл камион. Там ми тото нє признали, та сом перше покладал за камион ознова шицко од початку, як кед бим нїч о тим нє знал, а було ми дас 63 роки. То коштало коло 4 500 тисячи долари хтори сом глєдал од держави, та ше младши аж и чудовали кед ми дати тот пенєж. Но, робел сом лєм два роки, бо то наисце досц чежка робота, и видзел сом же є уж нє за мнє. Прешол сом гонїц школски автобус, то було лєгчейше, алє требало язик баржей знац, бо дзеци мали,  а шофер одвитує за нїх, збера их по варошу, єден час и по фармох, а вожел сом дзеци и на екскурзиї. Уживал сом у тей роботи и добре сом ше знашол з дзецми, вибачел им шора як най ме вше послухаю – здогадує ше Владо.

ЯК „БОГ И КАЛАПАР”

Питаме ше Берековим яка розлика медзи животом у Канади и у наших крайох, та гваря же анї прировнац нє мож.

 – То анї описац нє мож, то як Бог и калапар. Од того яка ушорена держава у шицким, як дзба о своїх гражданох,  и живот яки  орґанизовани, и як ше закони почитує, то цалком иншак як ту у нас. Лєм єден банални приклад спомнєм кед сом реґистровал авто, лєбо дацо таке, то ше покончи на єдним шалтеру, дзе ше нїч нє чека, а шицко покончим за три до пейц минути. Раз два було готове, док ту, у Сербиї, поготов у Кули, най нє приповедаме  – толкує Владо, а Славка тиж барз любела жиц у Канади праве прето.

– Канада ше ми барз пачела бо є ушорена жем по шицких питаньох. Вони барз сцу помогнуц, вше су нашмеяни, мала сом и вельо пайташки,  аж и зоз других жемох, а окреме Канадянки, и видзела сом и упознала велїх людзох з цалого швета. И на роботи зме ше добре складали, було нас одвшадзи. Згваряли зме ше кажда на своїм язику и розумели зме ше, цо була и предносц, бо векшина Канадянох зна лєм по анґлийски.

Нє завадзала ми анї велька жима, там гоч дзе пойдзеш вшадзи ци цепло, добре зогриваю, аж и з обисца ше уходзи до цеплого авта. Гоч коло канадскей жими з Керестурцами єст анеґдоти кельо сцеш –  щира Славка.

Крашнє було Берековим и кед ше през викенди сходзели зоз другима керестурскима родичами, и приватно, алє и з другима на руских балох, або пикникох. У варошу им найкрасши були дочеки Нового року у велькей гали дзе ше зберали цали фамелиї, и старе и младе. Унучата виросли коло нїх, маю и красни искуства з роботи, зоз путованьох и обиходзеньох, та нє мож шицко анї поспоминац…

ПООБРАЦАЛО ШЕ, ТА ШЕ ВРАЦЕЛИ

На питанє же як ше заш лєм врацели до Керестура, Береково гваря же  кед дзеци з Канади надумали прейсц жиц до Нємецкей, думали себе же цо там буду без нїх. Предали хижу, та ше врацели до валалу. У Канади Владо уж дошол и до пензиї, гоч, правда, и после назбераних рокох за пензионерски днї, ище єден час робел и гонєл автобус. Кед ше дзеци нєодлуга, заш лєм, врацели назад до Канади, лєм до другого места, Славка и Владо уж нє сцели назад. И ту им барз мило пре другу дзивку Ивану Аладин и єй фамелию,  єй супруга Хариса, и їх синох, Димитрия хторому 11, и дзевецрочного Андрия.

– Барз нам спочатку було цлїво. Перши два роки сом нє могла вельо койчого прилапиц, у дутяну бим цени у глави претваряла до доларох и нє могла вериц же шицко ту драгше як у Канади.  Тераз зме уж треци рок ту, та сом ше якош помирела. Окреме зме радосни и уживаме, та забудзем и на Канаду кед приду служиц унукове, Дими и Андрий. Барз ту любя присц, и по руски ше учиме, гоч шицко розумя, док унучата у Канади перфектно знаю мацерински язик, бо ше знало же ше дома лєм так бешедує.

– Видзиме же ше и ту дацо на лєпше пременєло, а дацо и нє, же и ту мож добре жиц, но чкода же нє шицким живот лєгчейши – заключує Владо.

Канада Берековим цалком пременєла живот, дала им можлївосци, преширела горизонти, та прето вредзело, як гваря, видзиц швета, а лєгчейше тераз и материялно ужиц ту, дзе им и коренї.

  

(Опатрене 329 раз, нєшка 1)