Любов ґу рукомету тирва уж 15 роки

автор а. медєши 7. май 2020

Николина Зорич уж 15 роки тренира праве тот спорт. Свойо початки тиж зазначела у спомнутим рукометним клубу, а любов ґу тому спорту усадзел єй перши тренер Янко Хома. Єй борительносц и талант на терену обачлїви на каждим змаганю, та роками була преглашована за найлєпшу ґолґетерку, доставала припознаня успишней спортистки општини Оджак, а нєшка Николина тренира за 2. Войводянску лиґу Сивер. Однєдавна Николина помага лиценцированому тренерови Славкови Надьови тренирац и дзеци возросту од 7 по 14 роки у Руским Керестуре и Дироню.

РУКОМЕТ – ОД ДЗЕЦИНСТВА

– На рукомет сом ше уписала кед сом мала 12 роки, а окрем мнє, з моєй ґенерациї, тот спорт вибрали ище коло 40 дзивчата. Наисце нас було вельо. Тренер нам бул Янко Хома, хтори бул источашнє и директор Школи „Петро Кузмяк”  и можем повесц же вон нас наисце знал заинтересовац за рукомет. Окрем тренинґох, єднак важне було и друженє, часто зме правели роштиль, ишли ше вєдно купац, и думам же праве тот час хтори зме вєдно препровадзовали нам помогнул же бизме и як екипа на терену добре функционовали. Янко Хома мал добри приступ ґу тренираню школярох, алє тиж думам же предносц була и у тим же зме були иста ґенерация. Мали зме подобни интересованя, були зме пайташки зоз школскей лавки, та вец лєгчейше отримац таку екипу. Тоти приятельства були барз моцни, та ше то одражело и у квалитетним бависку. Тренирали зме на бетонским терену, у Старей школи, алє без огляду на условия, були зме задовольни же будземе тренирац рукомет. З часом даєдни дзивчата почувствовали же тот спорт нє за нїх, та и одустали, алє тоти хтори предлужели тренирац були озбильни бавячки и були зме барз добра екипа. – започина свою рукометну драгу Николина.

По упису до штреднєй школи, а потим и на факултет, дзивчатом ше драги розишли, а як гвари Николина, кед ше состав екипи пременї, кед приду старши бавячки, знаю ше зявиц и рижни нєпорозуменя.

– Кажде пошол на свой бок, остали лєм ми, даскельо дзивчата хтори ше школовали блїжей при Керестуре. Думам же барз значи кед екипа составена зоз дзецох приблїжних рокох. Можебуц рок старши, або младши. Кед велька розлика у рокох, часто ше дзеци нє розумя. После уписованя на факултети тиж велї поодуставали. Я остала од старших бавячкох, та сом тренирала младши дзивчата, медзитим, теди кед постало досц нєозбильне, одлучела сом прейсц до другого клубу – гварела Николина.

ПРЕПРЕЧЕНЯ У ВИТВОРЕНЮ СНА

По напущованю РК „Русин”, Николина єден час бавела за Женски рукометни клуб „Вербас”, но, як гвари, рижни препреченя очежовали єй амбициї.

– Трениранє за тот Клуб вимагало финансиї, а требало видвоїц и часу путовац на тренинґи, та сом ше врацела до Керестура, и ту сом предлужела з рукометом. Теди тренер бул Мирко Папуґа, хтори бул тиж добри и бавяч и тренер, медзитим и вон сам почувствовал нашу нєозбильносц, понеже вше менєй дзивчата ходзели на тренинґи. Кед ше случи же од 14 бавячкох на тренинґ приду 6, розумлїве прецо и сам тренер одустал. Теди и я вельо вагала. Сцела сом бавиц рукомет, сцела сом озбильно приступиц ґу тому спорту, та сом прето 2017. року прешла бавиц до Дироню – приповеда Николина.

Дзекуюци тренерови Славкови Надьови, Николина почала тренирац за ЖРК „Диронь” зоз хторим є задовольна. Зоричова и капитен у своїм тиму, а тиж є и єдна з найстарших, найискуснєйших та и найозбильнєйших бавячкох у нїм. Однєдавна, вєдно зоз тренером Надьом, Николина тренира и дзеци возросту по 14 роки. Школярки тренираю зоз Зоричову у керестурскей школскей гали, а дироньски у своїм месце, та на змаганьох наступаю вєдно.

–  Тренирац дзеци сом почала прешлого року у октобру. У Дироню мам мишану ґрупу, и хлапцох и дзивчата на истим тренинґу розличного возросту, од 7 по 14 роки. Но, понеже нє мам анї часу, анї средства же бим ходзела раз на єден раз на други тренинґ, мам помоцного тренера хтори закончел Факултет спорту и физичного воспитаня. У Дироню мам коло 30 дзеци, цо проблем, понеже отримац тренинґ на хторим єст таке число дзецох, нє лєгко. А тото цо мнє як тренерови важне, то же бим дзеци научела як ше треба справовац на терену. Нє циль лєм давац ґоли и мац добру охрану, алє мац и добре справованє на терену – толкує наша собешеднїца.

КАЖДИ СПОРТ ВИМАГА УПАРТОСЦ

Як гвари Николина, спортиста, окрем успихох на терену, треба же би бул и за приклад другим, окреме младшим хтори ше на ньго спатраю. Же би ше витворело даяки успихи и резултати, нєобходна дисциплина, добри роботни звикнуца, а вшелїяк, дакус и жертвованя.

– Понеже помагам тренерови Славкови тренирц и дзивчата у першим тиму, ту поведзме, нє можем контроловац бавячки, без огляду же вони тиж младши од мнє. У їх главох рукомет цошка другорядне. Почню тренирац, алє су нє порядни на тренинґох, препущую тренинґи пре виходи, родзени днї, маю досц нєозбильни приступ ґу рукомету и велї ствари им приоритет у одношеню на рукомет. Мнє на першим месце вше бул рукомет, а вец гевто друге. Но, нажаль, подобна ситуация вшадзи кед у питаню рукомет. Наприклад, РК „Индїя” досц моцни клуб, єден з найлєпших у Войводини, як и екипа „Срем” зоз Сримскей Митровици, алє тренере тих клубох досц строги. Дакеди то и нєобходне же би ше затримало дисциплину, а знова, у тей часци Войводини, при нашому менталитету таки приступ тренера слабо преходзи. Кед дзецко почувствує же тренер лярма, такой нє сце ходзиц на тренинґи. У нєшкайши час на дзецко нє шмеш анї тон подзвигнуц, та вец и резултати знаю буц слабши. Я патрим буц и строга пре даяку дисциплину, алє вшелїяк и нормлано побешедовац з дзецми же бим видзела у чим проблем. Дакеди, кед нєобходне, робиме кари, та за кару достаню одробиц даскельо куканя, а кед дахто дацо пове, а пред тим  нє дзвигнул два пальци так як цо ше роби у школи, роби дуплу серию. Но, заш лєм, нє можем повесц же дзеци нє слухаю – приповеда Николина и додава же окрем справованя на терену, тиж єй важни и їх оцени у школи. 

ТРЕНИНҐИ, АЛЄ И ШКОЛСКИ ОБОВЯЗКИ

– Кельо важне їх справованє, тельо и оцени у школи. Патрим же би нє запущели школу пре рукомет. Но, видзим же дзеци, окреме у Керестуре, дакус преобтерховани з рижнима обовязками. Попри велького вибору у спорту, дзеци ище маю и танєц, музичну школу, странски язики, додатни годзини у школи, полно предмети, а верим же родичом важнєйше же би им дзеци були добри школяре. Найгорше тото же кед дзецко попущи у школи, родичи им забраня виходи, односно тренинґи, же би нє ишли ґу другим дзецом, а думам же то погришне. Требали би им забранїц телефон, рахункар, а научиц их же то їх обовязка ходзиц на тренинґи. Рукомет заш лєм безплатни у Керестуре, кажде може присц, и тот хто нє ма можлївосци плациц даяки спорт. Дзеци у школи шедза барз длуго, дома тиж так, а верим же анї ученє вец нє таке продуктвине. Думам же од спорту дзеци можу мац лєм бенефициї, окреме здравствени, алє за то потребне дакус жертвованя и одреканя, а то  питанє келї з нїх на то порихтани – заключує Николина.

(Опатрене 178 раз, нєшка 1)