Мирна рука и вельке шерцо

автор л. кухар 20. януар 2020

Живот наисце пише романи у хторих нєраз попреплєтани и чежки чловеково хвильки. Прешлосц чежко забуц, алє позитивне роздумованє, робота котра виполнює душу и шерцо, велька фамелия и дзецински шмих, барз помагаю же би ше велїм ошмих врацел на твар, и каждодньовосц була вше красша. О тим шведочи и Лїляна Цвиянович.

Лїляна народзна у Червинки, алє пошвидко ю драга одведла до Дюрдьова дзе и нєшка бива. Одросла у велькей фамелиї, ма єдну шестру и двох братох и, як гвари, то вельке щесце и богатство. Кажде з нїх робел вше дацо цо го цикавело и прицаговало, а Лїляна оддавна любела лєм єдно – ручни роботи.

– Причина тей моєй велькей любови сиґурно тота же сом одрастала коло женох котри у рукох вше тримали иглїци, волну, цверну и штрикали, вишивали, або ручнїки, або партки або кошулї. Паметам же моя мац робела и зоз кудзелю, и то ми остало як цошка барз нєзвичайне – почина Лїляна о роботи у хторей ужива.

Як роки преходзели, пришли и други обовязки. Кед почала ходзиц до школи, активна була у велїм, алє любов ґу ручним роботом, нїґда нє занягала.

ГОДЗИНИ BИШИBАНЯ

– Паметам учительку Амалку Дудашову и єй годзини вишиваня. Зоз вельку радосцу сом чекала тоти годзини и мушим припознац же сом тото найволєла. Интересантне и тото же ше теди нє могло виберац чи сцеш, чи нє сцеш ходзиц на годзини, нє мож було инше вибрац, або ше вигвариц, шицки зме ходзели, та аж и хлапци и дзивчата. На тих годзинох сом почала вишивац по „крижикох” и то були мойо початки. Любела сом учиц, нїґда сом ше нє становела лєм на єдней, або двох технїкох, вше сом була жадна нового – гаври наша собешеднїца.

Кед Лїляна закончела школу, як гвари, шицко тото ю ище баржей прицаговало. Док ше єй товарише бавели на джмурки и оганяли по улїчкох, єй руки вше були полни з роботу.

ПЕРШИ ЗАГЛАBЧОК 

– Єдного дня моя шестра и я пришли на идею же бизме маму нагварели най нам купи окремне платно за вишиванє, котре теди було драге, и нє мож  було так лєгко дойсц до ньго. Мац ми купела тото биле платно и цверни и ище и нєшка паметам тоту вельку радосц. Так сом помали почала сама рисовац и по нарисованим вишивац. Паметам же ми перши рисунук бул за заглавчок хтори сом сама ушила и вишила, а то була єдна корпочка и вельо ружички у нєй. Мнє ше то барз попачело, та сом такой зробела ише єден. Потим сом вишивала ручнїки за свадзби, а вец „кухарки” и ище вельо того.

Идеї и мустри Лїляна зберала од своєй мацери, а вец и од других женох, та и з новинох у котрих вше було дацо красне и хасновите.

Час преходзел, а вона ше нє становела лєм на традицийних технїкох и роботох, алє научела и нове, нє на платну, алє на древе. Прейґ интернета научела „декупаж” технїку, алє и як мож виплєсц кошарочку з паперу, та нєшка и таке роби. Гвари же ю таки файти роботи виполнюю, и вше за нїх найдзе часу.

МОТИB ЗА РОБОТУ

Кед слово о фамелиї, Лїляна за себе гвари же є богата жена, ма аж пецеро унучата и двойо праунучата.

– Найволїм штрикац, вишивац и геклац моїм наймилшим. Теди мам найвецей дзеки, и робим зоз вельку любову, окреме кед знам же вони любя ношиц шицко цо им баба справи. Дзеци ше нєшка слабо интересую за таку файту роботи, алє мойо два найстарши унучки ше лапаю до вишиваня и дзечнє приходза на „годзини” вишиваня и штирканя, цо ми окреме мило – щира Лїляна.

Попри унучатох, други вельки мотив єй тот же вишите и виштрикане ма нагоду виложиц и представиц на рижних саймох, манифестацийох, фестивалох и же тото цо зроби, може подаровац другим людзом.

– То ми наисце значи, а вшелїяк и нагода же бим другим указала же цо я то робим. Красне слово и позитивни коментари ми вше даваю ище вецей дзеки и сцелосци предлужиц и далєй тото цо робим. А так роздумуєм, же док будзе вишивани партки, ручнїки, кошулї, потамаль буду жиц и нашо обичаї, култура и єдна часц того цо нас Руснацох представя нє лєм ту, алє и за гранїцу нашей держави.

ОДПОЧИBОК ЗА ДУШУ

Лїляна приповеда же є активна и у Здруженю женох „Олория” у Дюрдьове котре активне од 2010. року, а чия предсидателька Леона Виславски. Там ше сходза и жени котри любя ручни роботи, котри ше любя дружиц и препровадзац час зоз другима женми.

– Любим там пойсц, бо там вше позитивна атмосфера. Кажде хто там одходзи, свойо каждодньово проблеми зохабя дома. Там ше чера упечатки зоз рижних случованьох з хторих ше врациме, бешедуємє о тим цо зме шицко посцигли влонї, а яки плани маме за тот рок. Попри бешеди и розваги, вше нам полни руки роботи, а то вишиванє, гекланє и рисованє – гвари на концу Лїляна Цвиянович.

ИЩЕ ЄДНА ЛЮБОB

Попри ручних роботох Лїлянова друга любов – ґлума. Єден час у здруженю робела драмска секция на котру вона дзечнє ходзела.

Лїляна була барз успишна у єдним скечу.

– Наступала сом по валалох у општини, алє сом була аж и у України, а то було окремне дожице. Там ме прилапели як свою, и тоти хвильки будзем занавше паметац. Скеч гумористични и людзом ше барз пачело, озда прето же су жадни шмиху и гумору – вери Лїляна.

НА ВАШАРЕ

Раз рочнє, у жимушнїм чаше, „Олория” орґанизує вашар на котри поволани здруженя зоз општини котрим тиж главни ручни роботи. По Лїлянових словох то окремне искуство, бо ше людзе стретаю, бешедую, дружа и чераю свойо продукти.

 

(Опатрене 182 раз, нєшка 1)