Помогнуц людзом у потреби (III)

автор м. тамаш 26. октобер 2020

Найлєпши рецепт за красни и виполнєти живот и у познєйших рокох то активне старенє з отримованьом социялних контактох и пестованьом дружтвених активносцох або даякого гобия, же би ше шлєбодни час препровадзело зоз змистами хтори їх виполнюю и приноша задовольство. О тим ше пише, бо роки нє тайна. 

Познате же старши людзе маю и знанє и професийне искуство и вони, кед их служи здравє, гоч су у пензиї, вше можу дац драгоцине доприношенє нє лєм своєй фамелиї, алє и ширшей заєднїци. З нагоди мешаца октобра, хтори вшадзи у швеце пошвецени людзом старшим од 65. роки, побешедовали зме з трома активнима учаснїцами нашого културного и вирского живота, о тим як вони прилапели одход до пензиї и як орґанизовали свой живот у тих рокох.

Олґица Лендєр Радович на Економским факултету у Беоґрадзе закончела одсек Туризем и готелиєрство, робела у туризме и у банки и мац є Катарини, хтора закончела два державни факултети – на Педаґоґийней академиї за виховательку и Археолоґию на Филозофским факултету у Беоґрадзе. Петнац роки робела у туристичней аґенциї, алє дзеведзешатих рокох вони утаргнути, та потим, скоро по пензию, робела у банки на виза карточкох, понеже зна вецей странски язики. Потим и домашнї банки утаргнути.

– У туризме кед ше роби нєт конца роботи, а окреме кед сом ше одала и кед ми ше народзела дзивка Катарина, чежко ми було робиц, бо сом нє мала часу за фамелию. З боку то випатра крашнє, же ше путує по швеце, алє я вше мала кончиц у вязи зоз условиями змесценя и контрактами и анї сом нє видзела тото иножемство. Предносц тей роботи же сом могла достац и таки аранжман за одпочивок, на хтори нє ишли тоти числени такси, та то було барз вигодне, скоро у пол цени. После кед сом пошла робиц до банки, там ми було барз добре, плаца ми була три раз векша як у туризме и знало ше роботни час  и хто цо роби, було вельо лєпше. Кед утаргнути банки, требало ми ище два-три роки по пензию. Умар ми и супруг, була сом на Бироу за нєзанятих и у тих часох, 2004. року, упознала сом церкву. Почала сом ходзиц до нашей церкви у Беоґрадзе. Мала сом и скорей довириє до Бога, алє сом нє ходзела до нашей церкви. Прейґ церкви повязала сом ше баржей и з нашима Руснацами у Беоґрадзе, а потим сом упознала и скоро шицких наших людзох цо активни у култури и у нашей церкви – приповеда Олґица.

Вєдно зоз Руснацами у Беоґрадзе Олґица основала Дружтво Руснацох и Українцох Беоґраду – Беодур, хторе єден час успишно робело. Вона гвари же одкеди є у пензиї, нащивела шицки нашо манифестациї и скоро шицки нашо места.

– Я аж як сом у пензиї, була сом на шицких наших манифестацийох у местох дзе жию Руснаци. У Керестуре сом була кед ми було два роки, а потераз сом була  дас петнац раз у нашей Ксениї Бодянєц, хтора по походзеню з Миклошевцох, як и я, у Новим Садзе сом часто у Агнетки Маслар, хтора вельо роки жила у Беоґрадзе. Я виросла у Беоґрадзе и ту сом ходзела и до школи и нє барз сом бешедовала по руски. Одкеди сом у пензиї вельо вецей ше дружим з Руснацами и вельо вецей бешедуєм по руски. Пречитала сом шицки руски кнїжки, читам нашо Руске слово и Дзвони и пишем до обидвоїх новинох. Провадзим руски емисиї ЯМУ РТВ и уживам у нашим руским язику и нашей култури. Три роки сом писала до католїцкого часописа Блаґовести, и Светлица, медзи иншим и о наших обичайох хтори вязани за християнски швета – гутори Олґица.

На инициятиву новосадского пароха, о. Романа Миза и Олґица Радович постала активна у Екуменским форуму християнских женох.

– Ту були и нашо руски дзивчата, Блаженка Хома Цветкович, Марча Гудакова, Славица Страценски, ишли зме на роботнї, едукациї, участвовали у гуманитарних акцийох, на Шветових молитвових дньох. Вельо зме путовали и дружели ше. Добре знам по анґлийски, та сом на даєдних роботньох, як наприклад тей у Соко ґраду була анґажована и у орґанизацийних роботох, бо подїя була  медзинародного значеня – приповеда Олґица.

Вона гвари  же и екуменски активносци и роботнї мали за циль лєпше упознаванє женох з рижних конфесийох, алє и унапредзенє положеня женох, бо кажда после роботнї до свойого штредку однєсла нови знаня.

 –  Пре корону зменшани шицки активносци, алє заш лєм, поряднє ходзим до нашей церкви у Беоґрадзе, хтора ше тераз находзи у Католїцкей катедрали  Христа Краля, при Скупштини Сербиї, у самим центру города. Шицко ме то виполнює и любим то робиц, єдино цо ме бриґує же ми дзивка, хтора ма закончени два державни факултети, робела вше лєм на одредзени час и тераз як пришла корона нє роби, та мойо  и єдине жаданє же би достала стаємну роботу и напредовала у своїм живоце – гвари Олґица.

Вельо роки Олґица, вєдно з дзивку Катарину, була членїца Горяцкого дружтва „Желєзнїчар” у Беоґрадзе, з хторима препутовали цалу державу и добру часц швета. Того року и попри корони, Олґица активна у Гуманитарней орґанизациї „Мах клуб почитовательох часу”, у Земуну, хтори водзи Марияна Айзенкол, зоз хтору орґанизую рижни гуманитарни акциї за людзох у потреби.

(Опатрене 67 раз, нєшка 1)