По кореньох ю мож познац

автор фес 27. марец 2019

Петро Ризнич Дядя и його супруга Цецилия мали двойо дзеци, Павла и Надежду, нажаль, обидвойо уж упокоєни. У Словениї, дзе жил Павле, тераз жию Ризничово потомки, у Новим Садзе – Зинаида, Надеждова дзивка, а Дядьова унука.

Зинаида народзена рок после того як умар єй дїдо Петро, чловек хтори медзи двома шветовима войнами з України емиґровал до тих крайох и становел ше у Вербаше. О тим хто бул єй дїдо по хторим наволани Руски народни театер и Драмски мемориял у Руским Керестуре, Зинаида дознала од мацери, бачика и баби, познєйше и од дзепоєдних дїдових приятельох хтори з нїм робели и дружтвовали. У фебруару ше наполнєли 53 роки як умар Петро Ризнич Дядя, найпознатши театрални дїяч бачванских Руснацох, наставнїк у першей рускей Ґимназиї у Керестуре, жец богатого ґазду Шанти з Вербасу, а винчани красней Цецилиї, учительки.

ДЇДО ЖИЛ ЗА ТЕАТЕР

– Мой дїдо Петро Ризнич бул на студийох медицини, на осмим семестру кед є реґрутовани до войска царскей Русиї, дзе ше швидко нашол у рукох билоґардейцох, алє ше му удало прейґ Криму дойсц по Дубровник, а вец и присц тадзи, до мирнєйшх крайох. Нє знам чи мой прадїдо Шанта, хтори бул богач, и у чиїм дворе медзи иншим стали два авта марки Форд на хторих таксирал Вербащанох, мал дацо процив кед Ризнич пришол до його обисца питац руку дзивки Цецилиї, бо капиталу Дядя нє мал, роки аж и вельо, алє бул Рус, Русиянєц, а дїдо тварди „заряш”. Випатра же ше здали на обичай. У медзичаше, Дядя, як го шицки волали, абсолвовал на Правним факултету у Суботици и нєодлуга з бабу одходза до Керестура дзе преподавал русийски, подобове, ґаздовство… И такой орґанизує просвитних роботнїкох, а вец и школярох до аматерского театру. Мой бачи Павле знам же споминал як му оцец хибел док вон одрастал, а мац лєм приповедала о тим же вельо робел – приповеда Зинаида о свойому дїдови хтори ище як леґинь у Львове закончел и курс уметнїцкей школи, а його малюнки, чупи и мебель по хторим райзовал, нєшка по цалим обисцу Зинаиди и єй супруга Михайла у Новим Садзе. Шабля з хтору Дядя войовал, алє и годзинка хтору од оца Ивана достал на памятку, нєшка остали на памятку при синових потомкох у Словениї, а вишивана кошуля хтору мал на себе док ище нє бул оженєти, при Зинаиди. Кед би Дядя пожил лєм кус длужей, видзел би же його унука иста така як гевто биловласе дзивче хторе раз намальовал як стої при дїдови и припатра ше на ньго, видзел би же Зинаида ма уметнїцки ґени, же є музикална, же люби мальовац, ше є полна енерґиї, упарта, така яки и вон бул дакеди док жил за театер.

Ризничова фамелия

МУЗИКА, ЯЗИКИ, МАЛЮНКИ, ДИЗАЙНОВАНЄ…

 – Правда, музично сом образована, и нєшка вше дацо малюєм, алє кед ше требало уписац на Академию, моя мац и оцец Мирон Виславски, нє барз мали дзеку. Вон бул економиста, вона попри педаґоґиї научела о кнїжководительстве, а роботи обидвойо нашли у Новим Садзе, дзе я одрастала. Я ше уписала до Карловацкей ґимназиї, дипломовала на нємецким язику, а потим сом ше уписала на руску Катедру. Нажаль 90-тих рокох, после трецого року, мушела сом зохабиц студиї и почац робиц у фамелийней фирми за рахунководство и прекладательство, хтору водзели мойо родичи. Водзели зме кнїжки, прекладали, дакеди нє старчели потамаль док нє вишол Закон же нє мож мац фирму кед ши нє економиста, односно кед власнїк нє ма голєм стредню школу закончену у тим фаху. Оцец уж теди умар, а я робела у Аґровойводини хтора пошвидко препадла и примушена сом була пойсц сом на биро роботи – приповеда Зинаида о нє лєгких часох после оцовей шмерци. Тото цо знала, то були даскельо странски язики и робота на компютеру. Учела школярох по нємецки, анґлийски, преламовала кнїжки,  старала ше о мацери… З часу на час одходзела до Керестура, и по други раз (першираз було з оцом), почала шпивац у хору. И праве там, у новосадскей Матки, упознава Михала Будинския, нашого музичара на гушлї, нєшка порядного професора на Академиї музичних уметносцох у Новим Садзе.

КЕД ЄДНО ДРУГЕ ДОПОЛНЮЮ

– Нє знам як ше случело же зме ше скорей нє стретли зоз Зину, бо нам драги були попреплєтани и у Керестуре, и у Ветернику. Алє, живот так сцел и ми ше стретли пред осем роками. Теди ище жила єй мац Надежда, гоч уж хоровала, и чкода же нє пожила кус длужей.

Я будовал свою кариєру и можем повесц же сом барз добре прешол, бо сом упознал Зинаиду хтора ме цали час потримовала, окреме на моїх концертох, квачела плакати на дружтвени мрежи, и тоти исти плакати сама дизайновала. Я сцел буц професор, и мушел сом мац резултати, награди на медзинародних змаганьох, семинари, ЦД знїмки, громаду концерти з класу, и ту Зинаида одбавела вельку улогу – гвари Михал.

А Зинаидово плани таки же сце закончиц давно започате – студиї на нашей рускей Катедри, гоч и сама припознава же би з того нє було нїч кед би нє було професора Михайла Фейси.

– Вон якош верел же я то можем, та ше и я одшмелєла, гоч мушим припознац, велька розлика була у тим як ше дакеди студирало, а як нєшка. Велї испити ми нє припознати, алє нє хиба, ниа, сцигла сом по конєц и ище ми остала лєм мастер робота. Любела бим закончиц, найсц роботу, а у шлєбодним чаше подучовац язики, мальовац, читац – приповеда наша собешеднїца о тим цо здушнє роби и цо єй єдноставно идзе од рук, и у тим є нє сама.

– Зина ми була ми велька помоц и наисце єй можем подзековац. Тераз ю я потримуєм у єй планох – гварел на концу Михал Будински.

ДЯДЬОВ ГУМОР

– Шицки ми приповедали же дїдо Петро бул духовити чловек, а тоту його духовитосц нє вше шицки розумели, цагала на русийски, покус цинични гумор. Но, знам же баба и дїдо мали сучку Лолику хтора Дядю вше чекала опрез школи. Було днї кед нє пришла, та накадзи дїдо отворел капурку, такой ше баби опитал же чи за полудзенок палачинки зоз сиром запекани. Но, як же знаш? – чудовала ше баба, а вон єй – Ша, Лолика нєшка нє пришла…

А паметам и як ми баба приповедала же кед ше уж по дїдовей служби з Керестура врацели до Вербасу, шпацирали ше з бабу, и стретли єдну познату панї, а дїдо такой до бешеди:

Ви нєшка цесто загнєтли, а тота аж очи вищирела чудуюци ше же як зна.

 – За нохцами вам позаходзело – гварел дїдо, а баба лєм цо до жеми од ганьби нє препадла – приповеда Зинаида.

Зинаида и Михайло

(Опатрене 239 раз, нєшка 1)