„Руске” под час политичних пременкох

автор дю. латяк 16. септембер 2020

Штварта фаза у дїлованю „Руского слова” цесно повязана зоз политичнима пременками у тедишнєй Социялистичней Федеративней Републики Югославиї. Криза, яка настала у держави, драстично ше одражела и на обставини у „Руским слове”. Нoвини почали виходзиц нє лєм у зменшаним обсягу, алє кед вишло єдно число, нє знало ше чи и кеди видзе и друге. 

Окончователь длужносци главного и одвичательного редактора новинох „Руске слово” Юлиян Каменїцки у своєй публикациї „Руске слово” 50 роки („Руске слово”, Нови Сад, 1995) початок тей фази так описує:

„Децениями „Руске слово” ше нєпреривно розвивало, же би 1990. року, а поготов при його концу, пришло до стаґнациї, та и реґресиї пре розпадованє Социялистичней Федеративней Републики Югославиї, капанє Союзу комунистох и зявенє вецейпартийней системи и потреси котри з тим настали. Война у окруженю, инфлация, санкциї медзинародней заєднїци процив Югославиї, шицко то чежко потрафело и „Руске слово”. Руски штредки, як цо Миклошевци, Петровци и Вуковар були тиж залапени з войну, а праве там новини мали по традициї надосц вирних читачох и сотруднїкох. За шицких, та и за Руснацох, наступели чежки роки. То були роки 1991, 1992. и 1993, котри ше нїґда нє забудзе, бо нoвини почали виходзиц нє лєм у зменшаним обсягу, алє кед вишло єдно число нє знало ше чи видзе друге и кеди.”

Каменїцки констатує у спомнутей публикациї же ше, после оружийних зраженьох у Словениї и видвойованя тей републики зоз составу Югославиї, оружийни зраженя розбовчали у Горватскей, та страданє Вуковару барз добре почувствовали велї припаднїки нашого народу котри там жиє, а же злосци войни спознали чежко и Миклошевци, и Петровци.

У истим чаше, як пише Каменїцки, у „Руским слове”, попри других проблемох, настали и нєпредвидзени. Тедишнї директор Любомир Медєши одпутовал урядово до Канади и вецей ше нє врацел. Длужносц директора од 29. октобра 1992. по 30. юний 1993. року окончовала Ксения Чинко, алє нє по власней дзеки. Тота длужносц єй наложена по тамаль, покля ше актуални директор нє враци зоз службеней драги…

Кед ше дознало же ше директор Медєши вецей нє враци, на функцию директора „Руского слова” 1. юлия 1993. року приведзена Наталия Дудаш зоз цильом же би стабилизовала обставини у колективе.

Кед наша Видавательна хижа була у найвекшей кризи, як спомина Каменїцки, директорка Наталия Дудаш у интервюу нашим новином виявела:

„Найменши вше наймоцнєйше почувствую економски вдереня. Мойо амбициї очувац новинки же би були руски, же би обстали и добре ше пририхтац за крочай напредок, док тому придзе час. Чежко нам, правда иста. Алє наш чловек сце читац новинки кед придзе нєдзеля, а нє нашо поносованя. Кому нєшка лєгко? Кажди час може буц и добри кед сами себе направиме шансу. А то нам тераз нїхто нє бранї. Ми установа чий снователь Скупштина Войводини. З тим наш статус ясно дефиновани. Политични контекст охрабруюци. Порозуменя єст. „Руске” будзе виходзиц. Пенєжи нєт. Медзи тима двома факторами розцагнути штранґ по хторим преходзиме нєшка на пальцох, обаваюци ше най нє спаднєме до прирви цихосци. Кед то так – вец я особнє думам же найгорше шедзиц и чекац и буц увредзени же нам нє так як було дакеди…”

ПРЕМЕНЄНИ ФОРМАТ НОВИНОХ

И, наисце, пенєжи нє було и нє було ше лєгко знаходзиц у таких обставинох. Та, заш лєм, новини виходза, гоч и у зменшаним обсягу. У 1994. року принєшена одлука о пременки формата новинох, же би ше их могло друковац и у приватней друкарнї. Єдна часц колектива порихтана робиц нє поставяюци нїяки условия, а єдну часц колектива директорка посила на нєплацени „одпочивок”. Подобна судьба знашла и словацки и румунски гласнїки, а „Дневник” и надалєй нє виходзел.

Кельо таки мири були условени пре общу безпенєжносц у держави, а кельо пре нєискуство руководзацих и особни суєти, затераз ище вше ризичне оценьовац, гоч велї члени колектива „Руского слова” и нєшка твердза же таки розєдинєни як кед приведзена за директорку Наталия Дудаш, и под час єй руководзеня, нїґда нє були.

У 1995. року материялни обставини у держави, та и у „Руским слове”, дакус злєпшани. На достойни способ означена 250-рочнїца од приселєня Руснацох до тих крайох, а тиж так и ювилейна 50-рочнїца „Руского слова”, 50-рочнїца од снованя першей рускей ґимназиї, 25-рочнїца Аматерского руского театра „Дядя” и 25-рочнїца Дружтва за руски язик и литературу. Алє, кед слово о преслави 50-рочнїци „Руского слова”, треба ту спомнуц же зоз списку поволаних висцерани велї бувши члени колектива, цо ше по теди нїґда нє случовало.

РОКИ НЄМОЦИ

Чежки материялни обставини спричинєли и потребу зменшаня числа занятих у НВУ „Руске слово”. Була то найболяцша мира котру було потребне запровадзиц. Пре поровнанє, зоз уж спомнутей публикациї Юлияна Каменїцкия наводзиме же Установа 1990. року мала вкупно 44 занятих (у публикациї су шицки наведзени по мену и презвиску на 33. боку), а 1995. року тото число зведзене на 28! Остали заняти: Наталия Дудаш директор, Юлиян Каменїцки окончователь длужносци главного и одвичательного редактора, Дюра Пап редактор, Михал Симунович редактор, Гавриїл Колєсар редактор, Владимир Медєши редактор, Любомир Рамач новинар, Владислав Дудаш новинар, Дюра Винаї новинар, Олена Папуґа новинар, Александар Паланчанин новинар, Мелания Римар новинар, Микола Шанта новинар, Мирон Горняк Кухар новинар, Микола Цап редактор, Мирослав Цирба новинар-дописователь, Михайло Зазуляк новинар-дописователь, Мартица Тамаш новинар-дописователь, Олена Планчак-Сакач лектор, Гавриїл Рац фоторепортер, Ксения Чинко службенїк Установи, Мария Биндас службенїк Установи, Ева Баран шеф служби Установи, Михайло Варґа службенїк служби Установи, Наташа Колєсар службенїк служби Установи, Мария Гудак служба Установи, Цецилия Стрибер дактилоґраф, Гелена Салаґ дактилоґраф.

Та и з того числа, як спомина Любомир Рамач, 9 особи: Мария Биндас, Мелания Римар, Славица Надь (Шовш), Александар Паланчанин, Олена Папуґа, Владислав Дудаш, Владислав Надьмитьо, Михал Варґа и Олена Планчак-Сакач 1993. року послати на плацене одсуство, зоз обовязку же би ше зявели на роботним месце у каждей хвильки кед ше их повола.

У документациї Установи o тим зазначени слїдующи податки:

У НВУ „Руске слово” 05. 04. 1999. року робели:

Наталия Дудаш, директор НВУ „Руске слово”

Гелена Медєши, главни и одвичательни редактор у редакциї новинох „Руске слово”

Владимир Медєши, редактор у редакциї новинох „Руске слово”

Александар Паланчанин, редактор у редакциї новинох „Руске слово”

Хелена Салаґ, дактилоґраф у редакциї новинох „Руске слово”

Мария Гудак, дактилоґраф-коректор у редакциї новинох „Руске слово”

Мирон Горняк-Кухар, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Люпка Цвеїч, технїчни редактор у редакциї новинох „Руске слово”

Ева Баран, кнїжководитель

Михайло Симунович, редактор у редакциї новинох „Руске слово”

Дюра Пап, редактор у редакциї новинох „Руске слово”

Михайло Зазуляк, новинар-дописователь у редакциї новинох „Руске слово”

Мартица Тамаш, новинар-дописователь

Славица Сендерак, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Наташа Колесар, орґанизатор рахунководительней роботи у служби Установи

Мария Биндас, кнїжоводитель

Микола Цап, лектор у редакциї новинох „Руске слово”

Микола Шанта, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Мирослав Цирба, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Олена Планчак-Сакач, лектор у редакцийним сервису НВП „Руске слово”

Цецилия Стрибер, дактилоґраф у редакциї новинох „Руске слово”

Михайло Вaрґа, комерциялиста.

Тиж так робели и други заняти за котрих 05. 04. 1999. року принєшєна одлука же под час войни, а зоз плацу од 70 %, нє муша ходзиц на роботу:

Олена Папуґа

Дюра Винаї

Владислав Дудаш

Любомир Рамач

Татяна Каменїцки

Мелания Римар

Гавриїл Рац

А тиж так принєшени ришеня же на плаценим одсустве од 01. 07. 1999. року, зоз плацу од 60%, шлїдуюци заняти:

Микола Шанта, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Дюра Винаї, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Любомир Рамач, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Олена Папуґа, новинар у редакциї новинох „Руске слово”

Надпомнуце: То шицки податки зоз 1999. року цо були доступни администрациї НВУ „Руске слово”. Податки нє подполни.

Таки обставини потирвали аж по познати политични пременки у держави после 5. октобра 2000. року. У Установи пановал страх пре можлїве траценє роботи нє лєм прето же би дахто нє бул „по дзеки” директорки, алє пре общу безпенєжносц у держави, котра нє могла поряднє и у достаточней мири финансийно сполньовац свойо обовязки спрам информацийних установох националних заєднїцох. З другого боку, зменшани формат и обсяг новинох нє вимагал комплетне число занятих. З часу на час обставини ше злєпшовали, алє лєм дочасово, без ґаранциї за будучносц.

(Предлужи ше)

(Опатрене 53 раз, нєшка 1)