У живоце мож крашнє жиц

автор а. балатинац 8. новембер 2020

Кетелешово велїм Руснацом познати. Дакому оцец Силво, сликер, гармоникаш и дружтвени дїяч у ХХ столїтию, велїм и Мирослав хтори робел як знїматель у РТВ, дакому и красне дзивче Марча, хтора ше у младосци зявйовала на велїх наших манифестацийох, а велькей векшини терашнєй ґенерациї найпознатши Томислав, наш  госц у рубрики „Людзе, роки, живот”

  – Народзени сом 1954. року у Петровцох, дзе сом одрастал по другу класу основней школи. Потим сом пошол до дїда и баби до Вуковару, бо там бул и брат, школовал ше. И я сцел буц школовани, а нє робиц на жеми. По законченей основней школи жадал сом уписац даяку уметнїцку, подобову лєбо музичну школу, алє ми ше нє удало, та ме послали до Риму. Там сом ходзел до теолоґийней ґимназиї, алє анї там ми нє було „по дзеки”. О два роки сом ше врацел, и уписал ше до економскей школи на напрям – погосцитель, алє ми припознали лєм єден рок з ґимназиї – почина Томислав о своїм школованю ту, и у иножемстве.

Напрям погосцительства и туризма предлужел у Заґребе, а закончел у Опатиї. Ище и нєшка памета свой перши роботни дзень.

ЗОЗ СТЕВОМ КАРАПАНДЖОМ

– У готелу „Еспланада” у Заґребе, було перше мойо роботне место. Теди там як кухар робел и мой наставнїк кухарства – Стево Карапанджа, хтори познєйше постал барз познати и за гранїцу старей держави. А 1975. року сом прешол робиц до готелу „Интерконтинентал”. Ношел сом на тацночки ранши фриштик, ткв. „анґлийски”, зоз горуцу воду, до апартману дзе була єдна малженска пара. Уходзел сом нука, а у тей хвильки панї виходзела з купатила, случайно ми подбила тацночку, а горуца вода ше розляла по ноги єй супруга. Приявели ме, и такой сом достал одказ – гвари Томислав – Нїяки толкованя нє помагали. Барз сом бул розчаровани, предлужує, алє нє могло ше нїч зробиц. Врацел сом ше до Вуковару, a уж сом бул оженєти и требало ше старац о фамелиї. Моя супруга почала робиц як медицинска шестра у Миклошевцох 1978. року, а мнє понукли же бим водзел локални погосцительни обєкт – предлужує наш собешеднїк.

„ПРОФЕСОРСКА” КАРИЄРА У ПОГОСЦИТЕЛЬСТВЕ

– А знаце цо то було? Обична карчма! Лєм я, попри роботи качмара, мал ище обовязку старац ше и о шицких роботох у тим обєкту и дзепоєдних околних…

Нє пачела ше Кетелешови келнерска робота у тей карчми, знал же у живоце може вецей зробиц, та ше уписал на Педаґоґийну академию у Осиєку, и закончел за учителя. Аж и роботу достал у фаху, алє же би цо скорей заробел за хижу, пошол робиц у туристичней сезони до Умаґу.

Замерковали ме такв. букере готела „Шератон”, „Вест Ин” и „Хюстон” и поволали же бим ше дошколовал за инструктора роботи, бо сцели отвориц готели на нашим морю. Специялизация була у Минхену, а за два роки стипендиї, мушело ше одробиц 5 роки у їх готелох… Алє угляд и плаца були мотив же бим прилапел усовершованє у фаху. Робел сом у Нємецкей, алє и у Амстердаму, Праги, Варшави, Лурду, Марсею, Бечу… Дзе ґод ме послали – гвари вон и предлужує.

– Уж познєйше, 90-тих рокох, кед сом робел у готелу у Заґребе, стретнул сом ше зоз своїма бувшима професорами хтори ме волали же бим преподавал на погосцительней школи у Заґребе. Пристал сом, положел розлику предметох, а теди сом уж мал закончену Педаґоґийну академию, и так почала моя „професорска” кариєра у погосцительстве. А вец ме замодлєли же бим зоз Заґребу прешол до Вуковару, лєм тельо док ше нє знайду за професийни кадер… До Вуковару сом пришол 1998. року, а 2019. року оталь пошол до пензиї – гутори Томислав док з руку указує на Вуковар.

Фамелия ми вше була важна. Мам двох синох, старши Иґор зоз супругу и дзецми жиє у Канади, а младши Саша, з фамелию у Умаґу. Младши роби як сомелиєр на прейґокеанскей ладї, та у франти гварим же пол рока плїва, а пол рока ужива. Їх мац умарла, та зме остали троме хлопи, а вец кажди нашол свою драгу. Я ше стационовал у Петровцох, ту мам хижу, и свойо пензионерски днї препровадзуєм зоз супругу – гвари Томислав.

И ПОЛИТИКА ГО НЄ ЗАОБИШЛА

У пензиї чловек ма вецей часу, та так и Томислав ознова активнєйши у валалє. Видзи же ше млади нє барз уключую до нашей, рускей култури, та заш лєм ше наздава же як народ обстанєме.

Ниа, постал сом и предсидатель Ради рускей националней меншини општини Боґдановци. Мали зме велї плани, алє нас вирус корона у шицким зопар.

Жадал бим же бизме як рада зблїжовали єдни  других, же бизме ше частейше стретали и дружели зоз Руснацами зоз Бачкей. Любел бим кед би Дунай постал рика хтора нас повязує а нє роздвоює – гвари на концу Томислав Кетелеш.

 

ПОЕЗИЯ ТИРВАЦА ЛЮБОВ

 – Першу писньочку сом написал у штвартей класи основней школи, а нагнал ме учитель Янко Костелник, хтори тиж одкрил и мой талант за мальованє, и ниа, и нєшка знам вжац щеточку и уживац у мальованю – гутори Томислав. Дакеди малюєм, дакеди пишем, граєм, шпивам… Уключел сом ше и до хлопскей шпивацкей ґрупи КУД „Яким Гарди” у Петровцох.

Алє поезия остала моя тирваца любов. Обявйовал сом писнї вшадзи, а думам же сом прихильносц ґу красному нашлїдзел од родичох, оца Силви и мацери Любици. Мац барз крашнє шпивала, а оцец любел грац на гармоники. Барз ше цешим же мой оцец бул єден зоз сновательох етноґрафскей збирки у Петровцох, вєдно зоз Силвом Ердельом и дохтором Миширом.

УЛЇЧКА МОЇХ ГУДАЦОХ

 – Вельо того ме цикави, а окреме прешлосц Кетелешових. У виглєдованю сом пренашол же у Керестуре, дзе перше приселєли Кетелешово, була єдна улїчка хтору волали улїчка Кетелешових гудацох. Грали на гушльох лєбо цимбали, а гармонику першираз заграл мой прадїдо кед пришол з Америки. Потим оцец предлужел, а ниа, нєшка ше вона зна найсц и на моїх плєцох –  гвари Томислав.

(Опатрене 110 раз, нєшка 1)