Єден дом зоз фамелию, други у старей школи

автор м. афич 24. юлий 2020

Тогорочни ювилей Рукометного клубу „Русинˮ зоз Руского Керестура, 60 роки од першого одбавеного змаганя, о чим зме подробно писали и у праве законченим фельтону, нагода же бизме о тей теми и особнє дознали од єдного з найвреднєйших и найупартейших його членох, а то Яким Грубеня, познати як Бора.

Бул ґолман у тиму полни 16 роки, а вец активни у управи Клубу як предсидатель, секретар, орґанизатор, и шицко друге цо требало. Шицко вєдно – вецей як 40 роки.

Бора ше до рукометного клубу уключел далєкого 1969. року кед ше врацел з войска, же би станул на капуру и чувал мрежу як ґолман. У фодбалским клубу, дзе пред тим тренирал за ґолмана, було их вецей як требало, та прилапел суґестию єдного пайташа преруциц ше на вше популарнєйши рукомет. 

– Активно сом бавел вецей як 16 роки гоч, правда, були и прерви два-три роки уж потим як сом одбавел одпитуюце змаганє. Ґолман Салак пошол до войска, та сом знова станул медзи стативи, а гуску до води нє чежко нагнац. Но, после активного бавеня остал сом далєй и у управи Клубу як предсидатель, вец секретар… цошка ме ту моцно тримало – гвари Йоаким.

А тримало го барз, бо як дознаваме, за тоти роки барз мало хибел и зоз тренинґох, гоч уж бул и оженєти зоз Наталию хтора тиж була занята, и оцец двоїх дзецох, и робел  тишлїрски роботи…

– Вше сом бул порядни, гоч пришли и дзеци, єдно мале, друге у кочику. Спочатку служели у бабох, а вони вец уж и дудрали же оцец ходзи на тренинґи, а вони пестунки. Вец сом их брал зоз собу, та и вони виросли у Старей школи. Любел сом рукомет, а и дружтво зме були добре. Теди ше бавело обовязно внєдзелю дополадня, а кед ше даґдзе ишло, на 8 рано сом пошол з дому, после змаганя паприґаш, вец такой пополадню на фодбал на Яраш, и дому 7-8 годзин вечар. А моя, цо гварела? Нє бешедовали зме два-три днї, я цихо бо сом бул виновати, а вона цихо бо ше гнївала, нє знам чом то так було – здогадує ше наш собешеднїк тих часох.

ВЕЛЬО РОБЕЛИ ЖЕ БИ МАЛИ ЛЄПШИ УСЛОВИЯ

О резултатох Русина кед и Грубеня бавел, писали зме подробно у спомнутим фельтону. Кед престал активно бавиц, Бора нє мог анї задумац нє остац далєй у Клубу хторому хибело ище вельо койчого, окреме  лєпши условия за бавенє. Терен у Старей школи бул посипани зоз трозґу,  та можеме лєм задумац як випатрали бавяче – червени од праху после каждого тренинґу, а о сучасним тушу и зоблєкальньох  анї нє шнїли. 

– Спочатку бавяче хасновали учальнї у школским будинку и там ше зоблєкали, а на ручней студнї єден пумповал, а троме ше умивали. На трозґи бул вельки прах, та зме пред змаганьом вше терен мушели поляц, зоз вапном ше виписовало линиї, и на полчаше ознова, бо ше то висцерало – памета Грубеня.

Як и на початку, условия за рукомет ше здобувало дзекуюци ентузиястом, а так було и познєйше. Попри самих бавячох и членох управи, до роботи ше уключовали и валалски майстрове, поготов муляре, хтори добродзечнє помагали и кед ше правело зоблєкальнї, и кед ше преправяло два купальнї, и кед ше терен бетоновало, потим асфалтовало на два заводи, и кед ше огради кладло, и трибини правело, и рефлектори. Нїч нє могло без потримовки зоз Месней заєднїци и єй секретарох, познєйше и месного самодоприносу, як и без помоци Комбинату. Но, управа Клубу ше мушела вельо анґажовац, модлїц, питац, прешвечовац же дацо наисце потребне. Ту найвецей кончел тиж наш собешеднїк, поготов як постал предсидатель, и прето у двох мандатох бул и у Совиту МЗ дзе ше требало вибориц за потреби Клубу и цалого Спортского дружтва. З нїм найвецей допринєсли и Яким Орос и Яким Стрибер и други цо були у Управи. Вельо ше и сами наробели як майстрове, тишлїре. Зоз фирми, кед даґдзе робели, шицко цо з материялу пооставало цагали до Старей школи и було чи до зоблєкальньох, аж и вируцена ограда зоз Хладзальнї, ше здала коло терену.

– Перши два зоблєкальнї зоз єдну купальню на штредку направени там дзе була школска шопа на углє. То вибудовали добродзечнє майстрове муляре Монар и Чизмар,  лєм знука було омалтероване, и то ше хасновало досц длуго. Вец ми троме надумали ище дацо поробиц, доправиц, и  надумали зме же то будзе у предлуженю, дзе була друга шопа. Паметам же була жима, шнїг по колєна, а ми мераме тоти стари просториї, нарайзовали зме фундаменти, стари стан и нови яки сцеме, и то було два зоблєкалнї и окремни купальнї за хлопох и жени. Теди нам зоз МЗ  обезпечели потребни материял, а робели зме сами, так же зме  ту барз вельо наробели. Вец уж кед пришол самодопринос та було лєгчейше, и теди зме „вибегали” тоти нови зоблєкальнї. Пришли майстове зоз „Ґипу”, та домуровали и положели нови кров, попреградзовали, направели два купальнї и просторию за судийох дзе правели записнїки, а зоблєкали зме ше и далєй у учальнї, а потим у тих просторийох цо зме достали  горе у школи  – дознаваме од Бору.

ТРИБИНИ ПРАВЕЛИ СЕДЕМНАЦ МАЙСТРОВЕ

Бора нам далєй потолковал историят як ше бетоновало терен, як кладли ограду, як правели трибини и на концу як покладзени рефлектори. А и трибини, заш були Борова идея.

– Видзел сом у Бачким Ґрачацу трибини, а у нас теди рукомет бул барз популарни и полни двор публики. Пошол сом до МЗ, побешедовал и пристали, та ме послали до Бечею най вежнєм там меру за бетонски шедовиска. Вец пришол майстор Джуня, вимерал нам фундаменти же би були ровни, и вец зме анґажовали шицких майстрох мулярох з валалу до роботи. А було их тельо кельо єст слупи вимуровани – 17. Вони робели, а ми им правели малтер. Вец кед привезли шедовиска, а кажде од долу мало скруцену арматуру дзе ше лапа, и штудирали зме як то треба тоти чуда покласц. Пошол сом до Славчеца, же чи би то даяк могло зоз видлїчкаром покласц. Вон пришол опатриц. – Може – гвари. На видлїчкару сам направел якиш специялни ношачи, та з нїм ношел и горе поставял, а ми то валяли и долу кладли, майстор Монар ровнал и так настали трибини. На шор пришли и рефлектори, у Месней зме ше виборели и за тото и положели зме перше по штири рефлектори на кажди штири слупи, а я гварел же то нє досц, та лєдво додати ище по єден. Но, аж вец було добре видно и по стандардох. Велька приповедка и кед ше асфалтовало терен як зме дошли до пенєжох и до потребней грубини, ту нам досц помогнул и Янко Хома, тренер женскей екипи, и досц и по политичней линиї зме мали потримовку и так зме достали и нови асфалт – полни красних памяткох, Бора констатує же чкода, же гоч и таки мали валал, и тераз уж маме три рукометни терени ошвицени, цо ридко маю и векши центри, а рукомет скоро же ше розпадує. Найбржей прето же нєт дзеци, а и велї пошли.

Но, живот таки, приноши нови часи, а Бора гоч уж дзешец роки нє кончи з рукометом, ище вше ма идеї.

– Тераз шицко стої пусте, терен ше хаснує лєм за ноцни турнир, а  през жиму би го могло вихасновац за корчолянє на штучним лядзе. – прегваря з Бори и дакедишнї корчоляш. Алє, заш лєм,  шицко остава за нових таких ентузиястох, кед же их будзе.

ИНИЦИЯТОР РУКОВОДСТВА КЛУБУ

Управни одбор  и предсидателя спочатку мало лєм цале Спортске дружтво Русин и у нїм були члени з каждого клубу,  та була бриґа дойсц до динарох, требало ше модлїц, а фодбал бул вше на першим месце. Так було даґдзе по штредок 70. рокох. На инициятиву Якима Грубенї Рукометни клуб надумал вибрац себе предсидателя и одбор пре лєгчейше доходзенє до пенєжу.

– За першого предсидателя зме вибрали Томислава Регака хтори бул бувши фодбалер, вец бул др Ярослав Колбас, секретар, а и єдному и другому бул вец я предсидатель,  после мнє Янко Папуґа Чуле, та знова я, вец пришол Яким Стрибер, и на концу го заменєл Мирко Чизмар, хтори и тераз активни – пошведочел Грубеня.

(Опатрене 259 раз, нєшка 1)