Шицко почало кед мой єдного дня предвечаром пришол дому з роботи. Дзеци и я опущено длобали до телефонох, кед одразу згирмело: Гибайце ту! Шицки тройо! Наздавали зме ше же купел ґайбу яблукох, лєбо вшелїячини, та му треба помогнуц з мещками. Гоч зме по слуху напредок знали же за тото єст мало шанси, спатрели зме ше и єдно за другим, як позлєкани школярики, пошли до конку.
Аж вец почало гирмиц: А тото – цо? Пияц? Опатьце як сце поохабяли обуй! Патики, ципели, чижми… Нє мож прейсц до купатила и ґррррр ґррррррррррр, ґрррррр и ґрррррр… Вецей сом го анї нє слухала. Та, можеш думац! Вельке! Да му наисце так хитно треба до купатила, та би себе вибил дражку.
А ґу тому, то висша сила. Дзеци муша мац и жимску ципелу, патики до школи, копачки, патики за штучну траву и патики у хторих ше бавя. 5х2=10. И я мам чижми зоз запетку, ровни ципели, бо нє можем буц вше у високим, патики, а ту стоя и кломпи за вонка. 10+4=14. Нє лєм висша сила, алє и висша математика.
У конку стої и його обуй, з хторей вон нє вицагує ноги, алє то наисце нє наш проблем. Ша и я да мам два-три пари, та би ми стали вше посладани. А и до моєй обуї вше дахто копнє кед виша шмати на фоґаш, так же, мили мой, ту мали шанси же то моя вина. Малючки.
Воно, правда, маме и орманчик за ципели, алє у нїм стоя шветочни ципели. Озда ми нє будзе на нїх шедац прах! А, руку на шерцо, у шпайзу мам и дас петнац шкатули у хторих стої лєтня обуй – моя и дзецинска, велька, мала, половна, и мужово найкрасши ципели, хтори обул лєм до винчаня…
Кед ше дакус примирел (и окончел нужду), на мирни, дипломатски способ сом му почала толковац цалу проблематику. Здогадла сом го и на часи кед стално зохабял шмати на терпезарийским карсцелю, а ботоши койкадзи. Док сом нє купела гевту полїчку цо ю мож гоч дзе положиц. Тераз тото исте роби у спавацей, та мир. Лєм з ботошами нє знам цо будземе. Так же, кед шицко поскладам у глави, випатра же нам треба векши орманчик за ципели, лєбо будземе ходзиц боси. Складаце ше же то скоро же єдине ришенє? Га, гей. Як же иншак…
Того дня зме вецей нє бешедовали. А мнє и надалєй остало нє ясне чом. Таке обгрунтованє сом анї своїм родичом як дзивка нє давала кед сом пожнєла з виходу дас два-три годзини. Ша могол лєм скричац ище на ґарадичох: Местааааа! Мушим бежац до вецеу!…☺