Тримам же о Руснацох у Сриме нє мож бешедовац єднозначно, лєм през призму язика, вири або култури. Беруци до огляду историйни подїї, ґеоґрафске положенє, вплїви сушедох, мишани малженства, та и економски и социялни стан, можем лєм заключиц же обставини у хторих ше Руснаци у єдней хвильки ту нашли були барз нєвигодни за пестованє руского идентитету и шицкого цо идзе зоз тим. Чесц каждому хто на тих просторох порушал, або отримал постояци змисти „по руски“, або участвовал у нїх – чи то вязане за язик, Церкву або културу, за старших або за дзеци… Робело ше, воно, було и красни резултати, алє пре нєдостаток континуитету и потримовки –нашлїднїкох нє було кельо ше обчековало.
Нєшка, ситуация дакус иншака. З формованьом националних совитох, Руснаци у Сербиї достали коонтинуованшу потримовку за свою роботу у штирох компетенцийох. Зоз змирйованьом воєно-политичних зацагнутих одношеньох на тих просторох помали престава страх и ганьба буц Руснак у Сриме. Ґеоґрафски зме ище вше „споза Дунаю“, алє людзе нам ше голєм познаю медзисобно, стретаюци ше по фестивалох и манифестацийох. Но, остал проблем нашлїднїкох.
Робота зоз дзецми „по руски“ деликатна и компликована, окреме нєшка, кед им доступни „милион“ способи на интернету за „прекрацованє часу“ и кед мушиш през шицки свойо дружтвени улоги „жонґлирац тиґришох на павучайкох“ же би ши им отримал увагу. Пракса указала же ше таки проблеми успишнє ришує так же ше им, наоружани зоз добру дзеку, зоз любову, зоз сцерпеньом, зоз ошмихом и зоз шицку помоцу и потримовку хтору можеш достац, приступює на шицких фронтох. Влонї ше, у поради зоз учительку и паноцами, у просторийох КПД „Дюра Киш“ у Шидзе, започало зоз драмску секцию за дзеци зоз штирох наших местох, хтора, за першираз, дала барз добри резултати. Нашо дзеци зоз вецей местох ше медзисобно упознали и розвиваю свидомосц же маю руски коренї, здобуваю звикнуце ходзиц на даяку форму руского язика и вообще, зберац ше коло руских институцийох, а так же то нє вязане лєм за школу, лєбо Церкву. Успишно поставена и виведзена руска представа зоз дзецми хтори нє бешедую по руски, алє го виучую лєм як виборни предмет у школи. Запровадзена добра комуникация медзи родичами и дзецми и нас хтори робиме з нїма, цо важне за шицки проєкти. Родичи дзечнє посилаю дзеци на проби драми и на руски язик кед знаю дзе тоти дзеци иду, зоз ким там буду и же их вожи бизовна особа, а тиж кед видза же дзеци там цошка науча, же чувствую припадносц ґу чомушик, же розвиваю креативносц и кед ше радую каждей проби и каждей годзини. Тиж, важна дзека и потримовка родичох за таки проєкти и окреме ми мило же нам ше поспишело вибудовац взаємне довириє. На тей роботи з дзецми робели, дополньовали ше и помагали, кажде на свой способ у складзе зоз своїм шлєбодним часом, шейсц одроснути особи.
Медзи добру идею и резултатом єст вельо крочаї. Муши постояц добра дзека и родичох, и дзецох, и тих хтори робя з нїма. Треба розвиц добру медзисобну комуникацию и буц тактични. Родичи любя знац же им дзеци добре одґлумели, одтанцовали, одшпивали, або же були добри на пробох. Кратке порученє родичом на телефон або месинджер же „дзеци були супер“ вецей пороби на одобродзечованю родичох же би и надалєй потримали тоти активносци „по руски“, дали и друге дзецко на таку активносц або ю препоручели ближнїм, яґод шицке потерашнє прешвечованє вєдно же „як и чом то добре буц Руснак“. Тоти дзеци треба и даяк стимуловац, наградзиц, зоз даяким заєднїцким вилєтом, як цо то наприклад пракса уж даскельо роки зоз одходом до лєтнєй школи у Попраду за найуспишнєйших.
Добре би було мац заняту особу (або особи) на тим месце, або голєм же би були волонтере хтори маю шєбодного часу, хтори ше „до того розумя“, а ґу тому же би мали дзеку часто робиц лєм „з любови“ и за дзецински ошмих. Треба розвивац заєднїцку роботу у школох, у Дружтвох, на виронауки и мац контакт зоз священїками. Шицка робота треба же би ше одвивала як през бависко. Таки приступ цикави, нови и прицагуюци, алє би робота континуовано мала тирвац през длугши час же би ше до даякого резултату дошло, бо 45 минути раз, або два раз тижньово у школи, кед дома нєт рускей бешеди, то барз мало.
На концу, алє нє найменєй значне – ту муши буц и потримовка шицких нас прейґ наших институцийох и наших медийох. Прейґ институцийох мушиме препознац хасен такей роботи и препознац и унапрямиц дзеку и средства за ришованє того проблему. У нашей часци Сриму маме штири места, Бикич Дол, Беркасово, Бачинци и Шид, зоз хторих маме дзеци на драмскей секциї по руски и по нїх треба пойсц и врациц их дому. Мушим надпомнуц же би без потримовки Националного совиту Руснацох, а окреме през потримовку у форми комби превозки тото шицко було скоро нєможлїве. Тиж, думам же єдна особа анї нє може, а анї нє треба же би на таким одвичательни задатку, як цо то ученє дзецох у нєруских штредкох по руски, робела сама. З дугого боку, треба прилапиц стан же нам нєрускобешедуюци дзеци у даєдних штредкох велька векшина и же их як таких маме уключовац до роботи, алє и до презентациї тей роботи на шицких фронтох кед сцеме резултати.
Нашо медиї ажурни и попровадза шицки активносци, алє дакеди, можебуц и нєсвидомо, даваю викривену слику о стану у нєруских штредкох кед бешеда о руских дзецох. Промовованє лєм рускобешедуюцих дзецох (хторих єст барз мало), дискриминує други дзеци хтори участвую на даяки способ у активносцох „по руски“, охабяюци их звонка фокусу, а то прави чкоди. Зоз таким приступом нє лєм же ше викривя слика о стану и роботи на терену, алє ше винї и тоти дзеци же их дома нє було хто научиц по руски, та випатра яґод кед би їх закладанє нїч нє вредзело. Думам же таку праксу треба кориґовац. Кед роздумаме и о гевтей старей же „Руснаци найволя патриц/читац/слухац сами (о) себе и о своїх дзецох“, вец нам ясне же яки то упечаток може охабиц на родителя „русконєбешедуюцого дзецка“. Тоти дзеци раз науча по руски, кед ше будзе з нїма континуовано робиц на вецей фронтох, то треба же бизме шицки потримали, и же бизме и по теди уважели їх иснованє.
Понеже сом ношитель вецей дружтвених улогох, цо ми помогло при спатраню цалей проблематики коло роботи „по руски“ и отворело дзвери у приблїжованю ґу людзом, мала сом свидомосц о тим же на яки способ можем допринєсц свойому штредку, алє тиж так и яки гранїци мойого дїйствованя. Апелуєм на каждого з нас же би роздумал на яки способ може уподполнїц, злєпшац або олєгчац роботу з дзецми „по руски“ у своїм штредку. На шицких нас ше стої потримац єдни других. Нє бешеда ту лєм о сримских дзецох, цалей заєднїци треба цо вецей „жонґлерох тиґришох на павучайкох“ же бизме мали резултати. Шицко тото цо робиме з дзецми, робиме за нашо, власни дзеци, а кажде єдно нашо.
Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.