Сербия за остатнї мешац днї освоєла титулу европского шампиона у одбойки и у хлопскей, и у женскей конкуренциї. Остатнїраз, нє так давного 2011. року, нам ше то удало. Попри одбойки, шампионє зме континента и у ватерполу, респектую нас у кошарки, без огляду на остатнє пошлїснуце, вец у рукомету, маме Дьоковича, Шпановичову, каякашох, теквандистох… Углавним, добри зме там дзе ше нє уклада бог зна кельо вельо, голєм кед ше зровна кельо даваме на фодбал.
Лоґичне питанє, як спорти до хторих ше мало уклада можу мац таки добри резутати, а у фодбалу, дзе ше сипе тельо пенєжу, маме нєславни резултати? Га, релативно єдноставни одвит и шицким є, вироятно, познати: фодбал давно постал бизнис, и то вельки бизнис. Вельки пенєж у питаню, важне ше добре предац, важне добре предац, провадзи го скоро половка шветовей популациї, а така огромна публика, заправо цильна ґрупа прицагує и вельке число найрижнороднєйших индустрийних конарох хтори ше каламя на найважнєйшу побочну ствар на швеце. З другого боку, одбойка, рукомет, карате, раґби и други, у одношеню на фодбал „мали“ спорти нє нательо популарни, та и пенєж хтори держава лєбо спонзоре укладаю менши. Интереси и бизнис ту ище нє видрилєли спортски дух, хтори приноши злато.
Медзитим, то за пошлїдок ма нове питанє: кельо єст смисла у тим же би ше сипало до дзиравого меха, кельо єст смисла будовац нови стадиони кед нам и тоти полупразни, окрем кед даяки „озбильни” дербиї лєбо приходза атрактивни квалификацийни ривалє, кед ше добра часц людзох, условно поведзено, бої пойсц на стадион пре, нїби, навиячох и цалу атмосферу и иконоґрафию на трибинох. Держава хтора ма даяку визию, односно, кед ю маю людзе хтори водза державу, вец ше спрам нєй, а и спрам реалних можлївосцох планує: дзе укладац, кельо, чи до инфраструктури, чи до туризма, чи до спорта. Вец ше правя анализи: чи укладац до авто-драгох, чи до желєзнїци, чи до баньского, чи до салашского туризма и подобне, алє якош ше на концу вше зведзе на питанє: дзе найлєпши однос уложеного и враценого пенєжу, плус яки хасен за обичного чловека.
Е, у нашим спорту то, випатра, нє важи. Правда, у фодбалу ше обраца вельки пенєж, держава индиректно може пристойно заробиц, алє правиц нови стадиони, по цени од 1 500 евра по месту, кед дзепоєдни вароши лєдво же маю безпечну воду за пице, а дзе ище пристойни базен, спортску галу лєбо атлетску стазу, дакус нєлоґичне по моїм думаню. Нє думам же фодбал треба зняц зоз лїстини спортох хтори доставаю помоц од держави, алє знам же и дзепоєдни други спорти заслужую лєпши третман як цо го тераз маю. З окремним акцентом на тим „заслужую“.
Кед би дотерашнї заслуги, односно резултати були адекватно наградзени, сигурно би и успих бул тирвацши, а то би надалєй прицагло ещи патрачох и будуцих младих спортистох.
То би вец значело менєй дзеци на улїци, а вецей на тренинґох и… розумице поенту: дакус вецей укладаня, а вельки хасен, и у перспективи, омасовйованє рижних файтох спорту, а нє лєм фодбалу хтори, гоч яки популарни, нє єден зоз гевтих дзе можеме дацо посцигнуц. Єдноставно за таке зме худобни и чежко же ше то пременї зоз даскелїма стадионами и буджетним допинґом.
Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.