По фаху є пекар, а окрем же у тей професиї препровадзел цали роботни вик, вона го одведла и до велїх жемох. Єдна з нїх бул и Єгипет, у хторим пол рока бул вояк Зєдинєних нацийох.
Седемдзешатседемрочни Владимир Гарди народзени у Руским Керестуре, дзе закончел Школу школярох у привреди, пекарске ремесло, у хторим остал по конєц роботного вику. – Три роки сом бул шеґерт у пекарнї. Кед сом то закончел, бул сом калфа, а цали тот час на Польопривредним добру Косанчич. После того сом покладал майсторски испит. Теди нє могол отвориц пекарню гоч хто, алє ше мушело мац високу квалификацию. Так ю и я покладал, а вец отворел свою пекарню – здогадує ше Владимир.
Першу пекарню Владимир отворел у Дюрдьове. Там бул 16 мешаци и заробел за хижу, та ше до Керестура и врацел.
Робота ишла досц добре, а як памета, вец була така политика у держави же ше „давело” приватни сектор, були вельки порциї, та Владимир после шейсцох рокох мушел заврец свой дутян.
– Теди зме шицки у Керестуре позаверали пекарнї, окрем покойного Макая, хтори остал робиц. Я теди одлучел пойсц до Нємецкей, та сом там тиж робел у своїм фаху и остал 12 роки – гвари наш собешеднїк.
Владимир и його супруга Мелания ше побрали 1975. року и перши роки малженства препровадзели у Нємецкей. Їх двоме синове ше народзели у Югославиї, бо Владимир, як гвари, бул вельки Югославян. Гвари же хижу и шицко цо ма заробел у Нємецкей, та нєшка банує чом там нє остал.
Роботне место у пекарнї у Нємецкей
НОСТАЛҐИЯ ГО ЦАГАЛА ДОМУ
У Нємецкей робел у велькей фирми, Хеберер, а кед старши син мал почац до школи, Гардийова фамелия ше врацела до нашей жеми. Як гвари Владимир, носталґия го цагала, а теди анї у нас нє було подло.
– Под час Марковича, у тедишнїм чаше, динар бул марка, та ше и ту добре жило.
Кед зме ше врацели з Нємецкей, барз швидко сом достал роботу у пекарнї. Вибрали зме Вербас, бо бул векше место як Керестур, и почал сом робиц у городскей пекарнї „Тривит”, дзе сом дочекал и пензию. Так же можем повесц же сом цали вик препровадзел у пекарньох, вецей як 50 роки. А по приватних сом ходзел робиц и после пензионованя, донєдавна, односно док сом нє достал нємецку часц пензиї.
Под час роботного вику вше робел вноци, та заменєл дзень за ноц. На роботу, углавним, одходзел на шейсц вечар, та по шейсц годзин рано. Гвари же го таке звикнуце провадзи и нєшка, и же лєпше шпи през дзень.
– През дзень шпим, а вноци блукам – шмеє ше Владимир и приповеда же 3 мешаци жил и у Канади, дзе робел у єдного Українца и мал нагоду научиц робиц на машинох. То було у чаше кед тримал свою пекарню у Керестуре, та му искуство у Канади було як усовершованє.
– О три мешаци, у Канади ми були готови папери, и достал бим право на пребуванє, алє сом ше остатнього дня пред полєцованьом авиону предумал, и ознова врацел дому. После сом пре таку одлуку бановал, бо ми там було барз добре, алє, ниа, судьба и теди була, врациц ше – памета Гарди хтори мал нагоду нащивиц и Єгипет, Канаду, Голандию, Французку, Нємецку, Австрию, Мадярску, Словацку.
ИСКУСТВО У ВОЙСКУ ЗЄДИНЄНИХ НАЦИЙОХ
Под час службованя у войску Зєдинєних нацийох
Под час служеня войска, у Єгипту була актуална Суецка криза, односно Суецко-синайска война, кеди под час Насера 1956. року почала инвазия на Єгипет. Так, пре историйни причини, и у югославянским войску виберали найлєпших воякох, гевтих цо школовани и маю рижни схопносци, же би пошли на шейсц мешаци до Єгипту и були у войску Зєдинєних нацийох, односно на Демаркацийней линиї.
– Воєни рок, хтори теди тирвал 2 роки, служел сом у Ужицу. Єдней ноци, док зме спали, пришол дежурни официр и гварел же най ставам и най идзем до канцелариї ґу капетанови. Такой сом подумал, „но цо сом згришел”. Капетан гварел же „Гарди шеднї, идзеш до Єгипту. Нїхто нє шме знац. Чека це воєна полиция и одводзи це на гайзибан, у Беоґрадзе це ознова будзе чекац воєна полиция, а там пойдзеш на препатрунки и будзеш розпоредзени” – здогадує ше вон добре тей подїї, и надпомина же то бул конєц 1959. року.
Зоз собу мал лєм шмати на себе, одпутовал на гайзибану „Чири”, а у Беоґрадзе го, як було догварене, уж чекали. Там даскельо днї препровадзел по дохторох специялистох, а после того пошол до Заґребу на пририхтованя, дзе остал мешац. Потим вояци одпутовали до Риєки, а вец на ладї „Югославия” штири ноци путовали по розбитим и розбомбардованим Порт Саиду.
– Нас, Югославянох, там барз ценєли, дзечнє нас привитовали и вше ши могол чуц „Тито-Насер, сава, сава”. Мали зме и плацу, а после пол рока зме ше врацели дому, закончиц воєни рок, односно кажди вояк до своєй єдинки. По конєц воєного року закончел сом и курс за десетара у Панчеве – здогадує ше и додава же, док пребувал у Єгипту мали два раз по петнац днї рочни одпочивки. Вон вихасновал нагоду, та обишол Каиро, Александрию, пирамиди, Нил.
Тото животне искуство и нєшка памета, окреме прето же за таку драгу вибрани праве найлєпши вояки з бувшей Югославиї.
У ЄГИПТУ ПЕКОЛ ХЛЄБА ЗА ВОЙСКО
Владимир у Єгипту на рики Нил
– Кед зме у Порт Саиду зишли з ладї, уж нас чекали зоз Зєдинєних нацийох. Мали зме свой лаґер, и то вельки шатори, як касарнї. Там сом бул од новембра по май 1960. року, а я особнє на демаркацийней линиї нє бул, прето же сом робел у пекарнї. Други вояци Зєдинєних нацийох були розподзельовани на линиї, медзи Єгиптом и Израїлом.
А окрем нашого, югославянского войска, ту були Канадянє, Норвежанє, Финци, Шведянє, Индуси, Индонежанє. Кажда держава мала свой лаґер. Я конкретно бул у интенданскей єдинки у войску у Ужицу, а и у Єгипту зме пекли хлєба за войско – здогадує ше Владимир свойого искуства у Зєдинєних нацийох.
ПРЕЗ ЖИВОТ ГО ПРОВАДЗИ И ФОДБАЛ
Гарди бавел фодбал од дзецинства, односно його початки з тим спортом вязани за керестурски „Русин”. После тот гоби затримал, та аж и у Єгипту бавел за репрезентацию нашого войска.
Окрем того, и нєшка у пензионерских дньох люби буц активни, та ше шейта кажди вечар. Ма и други „занїманя”, свойо грозно з хторого прави палєнку, карми курчата, порядно провадзи спорт на телевизиї. А спортски дух маю и його синове, хтори у младосци тренирали тенис, а нєшка су обидвоме тениски тренере. Синове Владимир и Оля у тим спорту витворйовали добри резултати на турнирох, та у нїм и остали. Оля тренер тенису у вербаским клубу, а Владимир жиє у Паризу, дзе є тиж тренер тенису у єдним клубу.
Владимир и Мелания маю и пейцрочного унука, з хторим ше каждодньово бавя, та им нє допито. Так и закончуєме нашо друженє у їх доме у Вербаше, у бешеди о їх розваги и велькей любови – унукови Сашови.