fbpx

Представа „Круцина” (друге виводзенє)

автор Александра Лендєр 11. юлий 2015

Жиц у нєвигодних и страшних условийох уж вецей, анї за нас нїяки нє феномен. Вецей ше нє так зриваме на цудзи нєщесца, алє ше пробуєме учиц на нїх и одорвац од истей судьби.

Нє мож повесц анї же ше барз обаваме од гевтей – Док єдному нє зайдзе, другому нє ошвитнє.

Праве тоту тематику приказує представа „Круцина (або курва)” котру режирал Звонимир Павлович на текст Танкреда Дорста, а у виводзеню аматерского ансамбла Руского културного центру зоз Нового Саду. Приповедка провадзи двох братох котри жию спод схили, дзе на огромней круцини страдаю людзе. Вони двоме вицагую мертви цела з автох, ховаю их на приватним теметове и оправяю авта. Нєпреривно глєдаю помоц, пишу писма компетентним особом о проблему котри маю, алє, источашнє, кажди дзень чекаю же би им роботне место „спадло зоз нєба”. Праве тота нєопредзелєносц главних актерох, раз су смутни, вец револтовани, а дакеди аж и уживаю у тим своїм животним поволаню, постава главна дїя представи котра ше нєпреривно меня. Окреме почина буц интересантне кед ше зявює єден з одвичательних и понука свою помоц у ришованю їх проблемох.

 ПРОФЕСИЙНА ПОШВЕЦЕНОСЦ

 У представи реално приказани одношеня медзи братами (бавя их Славко Бучко и Иґор Горняк). Вони ше источасно мержа, а нє можу єден без другого. Єден поет-квецар, други майстор-гробар. Обачлїве же ше Горнякови баржей удало приблїжиц ґу подоби. Гоч зоз зявеньом, триманьом и сценским висловом бул безпрекорни, Бучко остал кус нєдоповедзени. Покус ше страцел у пробованю приказац занєшеного поету котри доминантни над хорим братом и престрашенка, котри завиши од старшого и схопнєйшого брата. Можебуц требало исц лєм по єдним шлїду.

Горняк бул ясни и концизни. Глєдало ше гришки у його рухох, алє их нє могло найсц. Нагромадзованє дефектох за ньго нє було препреченє, напроцив, аж и спокуса. Прежил. Остал дошлїдни улоги, майстор-гробар схилєни пре покалїчену похребцину, храме и

загакує ше. И нє превершовал у тим, цо окремне ошвиженє у нашей театралней дїялносци. Остава лєм питанє: Чом? Чи шицки тоти ретардациї наисце нєобходни? Заш лєм, нє мож повесц же завадзаю. Патраче нє мали упечаток же то лєм ище єдно режисерово стилске бависко – нароком марґинализовац подоби. Горнякова, аж мож повесц професийна пошвеценосц улоги була моцнєйша од здобуваня такого упечатка.

Началнїк министерства будовательства (бави го Борис Фейди) мал улогу преобраценя и, як таку, солидно ю одґлумел. Його одход зоз бини драматурґийно ясни, алє ґлумецки нєдоповедзени.

 LESS IS MORE

 Шветлосни и музични ефекти минимални. Присутни лєм моцни акцент ефектох на самим концу дїї, цо ище раз потвердзело познату присловку „less is more” (менєй може буц вецей). Вельки упечаток дава и мултимедиялне зявенє „од горе”, моцни и шалєни музични ефект, котри ше як фантазия зявює на повали, ма задаток прешвечиц патрачох же живот идзе далєй.

Духовите Павловичово бависко зоз словами и алузия на нємецки ориґинал „Die Kurve” нас здогадує яки живот дакеди зна буц, а сама представа источашнє и потвердзує и опомина – Меркуй цо пожадаш, можебуц ци ше и зисци!

 

(Опатрене 54 раз, нєшка 1)