fbpx

Плаґият як дружтвене зявенє

автор зам/опс 25. юний 2016

„Видзи ше ми же зме у остатнїм чаше постали барз толерантни, бо ше вше поносуєме же нє маме вельо композиторох, аранжерох, та дацо прецихнєме лєм же би ше даєден фестивал отримало. Заш лєм, мушиме буц дошлїдни у своїм. А, преберац цошка цудзе – то наисце нє у шоре и я то приписуєм на совисц тим особом. То нє етичне” – гварела Ирина Олеяр.

Чи єст на руских фестивалох плаґияти и чи єст одвитуюци механїзми у рускей заєднїци же би така творчосц и таки композициї нє вошли до официйних репертоарох, та и яки санкциї за тих цо таке поробя, пробуєме пояшнїц през тот текст у котрим нашо собешеднїки Ирина Олеяр, професорка музики и Йоаким Рац, о. д. директора Дома култури Руски Керестур.

Пред тижньом на дружтвених мрежох пришло до розправи, котра нам послужела же бизме роздумовали о музичних плаґиятох и о тей теми дали даяки пояшнєня (опать антрфиле).

Значенє поняца плаґияту, хтори присутни нє лєм у музики, алє и у рижних обласцох науки и других уметносцох, преложене з латинского язика плаґият значи – украднуц, превжац, одняц, преписац, копировац цале дїло, лєбо єдну часц – потолковала за нашо новини Ирина Олеяр, професорка музики. За ню и богате искуство у рижних комисийох и жирийох котри виберали и оценьовали нови композициї на „Червеней ружи” и „Ружовей заградки”, порядно провадзела и провадзи нашо фестивали, а була и член редакциї котра поробела єдну вельку и значну роботу на ушорйованю капиталного дїла – позбераних нових композицийох з дотерашнїх „Червених ружох”.

РИЖНИ ФАЙТИ ПЛАҐИЯТУ

– Плаґият може буц дошлїдни, лєбо як даяка вариянта ориґинала, а як толкую музични теоретичаре, єст вецей файти плаґияту – нароком присвоєне авторство, нєовласцене преробйованє, лєбо имитированє цудзого дїла (лєбо часци), без наводзеня мена автора ориґиналного твора. Так маме свидоме плаґированє, нароком, и случайне, дзе теория препознава два файти – реминисценцию – кед чловек нєсвидомо запаметал даєдно дїло и написал го (по паметаню) як свойо дїло, алє з елементами цудзого. Вец ту и коинциденция, цо настава пре заєднїцки жридла инспирациї, пре даяки нєзаобиходни уплїв штредку. Тоти жридла можу буц фолклор, народни мелодиї, лєбо модерни форми (у забавней, чи естрадней музики), лєбо обще прилапени музични виражуюци текстури, структури и будова єдного стилу, аж и епохи. Часто плаґияти наставаю пре комерциялно-естрадни причини – гвари Олеярова.

Но, єст и приклади же ше за плаґият нє бере случай кед ше вежнє даяку цудзу тему, лєбо народну, як материю, основу за нову музичну форму. То баржей случай у озбильней музики, кед ше прави „даяки варияциї на задату тему”, алє  композитор муши наглашиц же за тему вжал даєдно дїло, наприклад – варияциї на Паґанинийову тему. То дошлєбодзене.

– Части плаґияти у забавней и джез музики, а барз у ткв.  народней музики, дзе вельки уплїви пре нєшкайшу общу ґлобализацию. По закону, нєт конкретна норма хтора дефинує цо представя плаґият, алє ше до того доходзи зоз систематичну анализу. Важне повесц же нїґда нє постої добра вигварка за плаґият! И кед штири такти похасновани – уж ше дума же то плаґият, алє то даяка гранїца. То так правно, алє напр. у джезу єст барз вельо импровизациї и чежко доказац же цо ориґинал, а цо превжате – визначела Олеярова.

– При Руснацох – предлужує Олеярова – кед патриме историйно (чкода же нє маме фаховца музиколоґа, кот22 Irina Olejar-25 (1)ри би и тото виглєдал и анализовал), алє по спознаньох, шицко ше преношело усно. И теди було случаї же на даєдну познату, цудзу мелодию, вишпивани нашо тексти и настала наша шпиванка. Поведзме „Червену ружу трояку” ше шпива у вецей народох, „Вежнї зайду” здабе на „Їхав козак”… Було тоти пожички, но, мож повесц же за тедишнї час то було оправдане, бо зме нє мали фаховцох, та народ робел як робел. Нєшка хаснованє плаґияту – нє допущене, прето же маме музичних фаховцох котри препознаваю цо нашо, цо цудзе. Ґу тому, у ери нєшкайшей модерней технолоґиї мож чуц и поровнац же одкаль дацо превжате. За нашу музику би була велька чкода кед би таке пожичованє постало пракса и звикнуце, бо вец трациме нашу автентичносц у шпиванкох, та з тим почнєме трациц и народну шпиванку – гвари Олеярова.

На основи видзеного, мож повесц же вше було того. Бо, млади котри компоную сцу буц креативни, маю тот порив направиц цошка нове, нєтрадицийне, та ше поуруцовало и дацо цудзе. Єден час, кед за „Ружу” почали сциговац вше вецей забавни композициї, а менєй народни, векшу увагу ше дало народней музики. Плаґият у забавней, як музики на ґлобалним уровню, можебуц анї нє таки страшни, алє у народней музики муши ше буц барз осторожни.

– И у Керестуре, а видзи ше ми же того ище вецей єст у Новим Садзе, озда композиторе баржей под уплївом и блїжей су при тому естрадному, комерциялному, цо чкодзи нашей народней музики. Мала сом дзепоєдни „зраженя” и як член жирийох, кед ше требало бориц за композицию хтора здабала на нашу народну, з даєдну цо здабала на естрадну шпиванку, з нє нашима елементами. Удавало ше ми, бо поведзме „На танцу” („Руски дзивочки”) теди превагла, цо у правим народним духу и прилапена є у народзе. Було и други случаї, и то анї нє так давно, кед ше мушело арґументовац же мушиме чувац и пестовац тото цо нашо традицийне, а нє пласовац цошка цо нє у духу рускей шпиванки. А до того приходзи, понеже уж вше частейше у тих жирийох за „Ружову заградку” фаховци нє Руснаци. Медзитим, тоти фахово комисиї би таки композициї, цо нє здабу на нашо, нє требали анї брац до огляду и класц на репертоар. Главни арґумент за тото вше муши буц очуванє духа рускей народней шпиванки, а маме велїх композиторох котри писали и пишу композициї у нашим народним духу – наглашела Олеярова.

ЯК ЗОПРЕЦ ЦУДЗИ УПЛЇВИ

На питанє же як тото предупредзиц, єй роздумованє же би то ришовац на уровню Одбору за културу НС, лєбо при Заводзе за културу войводянских Руснацох, орґанизовац фахово сходи, учиц и унапрямовац младих композиторох и музичних фаховцох. Думанє Олеяровей же до комисийох насампредз треба класц наших людзох, а и попри комисиї, мож мац вонкашнїх сотруднїкох. Кед у дачим єст обаваня, най нову композицию послухаю вецей фахово особи.

– Ґу тому, можебуц би и даяк иншак класификовац „Ружову заградку”. Най єдна часц буду нови шпиванки у нашим народним духу, а друга най будзе творчосц з новима креативнима елементами, гоч я особнє нє за тото же би здабало на естраду. И у забавней музики на „Ружи” треба мерковац, бо маме уплїви рижних мелосох. Поведзме, седемосмински ритем, цо ритем Южней Сербиї, македонски, болгарски, а однєдавна ше зявює и у наших нових забавних шпиванкох.

Под час розгварки ше наложело и питанє же цо то значи „у руским народним духу”.

– Нажаль, нє маме до конца праву анализу, у чим знова хибя музиколоґове, а даяки основни тези записани у „Нашей писнї” Онуфрия Тимка. Но, заш лєм, зна ше кельо писня ма мац такти, хтора наша мелодика (поступни рушаня, тон за тоном), чи ми маме даяки вельки скоки на горе-долу, зна ше же то скок сексти (шейсц тонох), терцни скоки, ридше октавни, а квинта и кварта баржей характеристични за забавну музику. Стих и ритем коломийки тиж нашо. Постої одредзена структура хторей ше муши притримовац, та и у самим шпиваню, вислову, же нам наглашок вше на предостатнїм складу. У тим велька улога нє лєм композиторох, алє и аранжерох и кед вони з другого народу, кед нє чувствую наш мелос, вец уруца рижни гармониї нє у духу нашей народней музики – гварела Олеярова.

КОМИСИЯ МУШИ МЕРКОВАЦ

Понеже Дом култури Руски Керестур орґанизатор „Червеней ружи” на хторей ше виводзи нови дзецински и забавни композициї, донєдавна и у народним духу, наш собешеднїк на тоту тему и о. д. директора Дома култури Йоаким Рац, котри ше, заш лєм, оградзел же є нє фаховец за музичну обласц, алє баржей за хореоґрафиї.

22 Plagijati-Mimi-25 (1)– Ми за нови композициї маме окремну комисию хтора их оценює и хтора би мала мерковац и на зявйованє плаґиятох. Як гварим, у тим сом нє фаховец, алє сиґурно же було, а и будзе таки случаї, прето же дакого часто поцагнє даяка основна тема. Но, при народней творчосци проблем же ше траци тот наш народни дух у шпиванкох, бо их „облєкаю” (аранжую) нє Руснаци и нєсвидомо су под уплївом других мелосох. Упарто и нєшка твердзим же маме мало композиторох и аранжерох – на пальцох єдней руки, а сцеме мац вельо фестивали. Вец ше муши анґажовац людзох з боку, и збува ше тото цо ше збува. Кед слово о „Ружи”, я барз верим тому тиму наших фаховцох котри правели кнїжки „Червени ружи” и вони би могли буц найповоланши повесц кельо и чи єст таки композициї, препоручиц як затримац дух нашей народней шпиванки. А чи треба санкционовац, то уж правне питанє. Вироятно єст даяки способи, пре авторски права – гвари Рац и визначує же подобни ствари єст и кед слово о нових танцох.

– Фахово руководителє ше нє маю цо ганьбиц и явно повесц, написац, же тоту хореоґрафию поставел тот и тот, а хтошка ю  знова поставел на сцену. Нє треба ше ганьбиц анї кед ше вежнє мотив з даєдней хореоґрафиї,  та повесц же є поробена по мотивох того хореоґрафа, чи розробена и стилизована по народним звичаю. Вше ше треба поволац на автора, а и прейґ так поставяних хореоґрафийох ше здобува одредзене искуство за самостойне авторство – гварел Рац.

ПЛАҐИЯТ У РУСКЕЙ МУЗИКИ?

Прешлого тижня ше на Фейсбук профилу квазиособи под меном Кирил Радванї отворела обсяжна явна розправа же композиция зоз тогорочней „Ружовей заградки” „Я вше будзем твоя”, авторки музики и тексту Агнети Тимко Мудри, барз музично здабе на авторску композицию українскей сучасней поп шпивачки Наталиї Могилевскей под назву „Мiсяць”, котра була преглашена за єдну з познатших композцийох у України концом дзеведзешатих рокох.

„Руске слово” глєдало толкованє тей ситуациї од Агнети Тимко Мудри, алє зме ю по виход того числа нє могли достац на мобилни телефон.

Одвичательна редакторка Рубрика на руским язику РТВ – Радио Нового Саду Златица Няради за „Руске слово” виявела: – „О теми плаґияти у рускей музики сом нє компетентна бешедовац, а окреме нє анализовац и коментаровац. Думам же у нашей Редакциї нєт музичного фаховца за тоту обласц.”

(Опатрене 98 раз, нєшка 1)