fbpx

Мац – аж и тим хтори ю увредзую

автор мгк 6. авґуст 2016

У Водици, Марийовим святилїщу при Руским Керестуре, у маю означене доставанє духовней повязаносци зоз папску церкву св. Мариї Велькей и тирвацого статуса одпустового места. Дата нам можлївосц отримац подполни одпуст за нашо грихи. Гоч на перши попатрунок можебуц випатра як тарґовина зоз Богом, у основи то Божа поволанка на нови початок, поволанка постац нови чловек, а то нє можеме без подполного пребаченя Божого.

Афирмованє Водици насампредз духовна подїя. Пренаглашованє медийней значносци подїї, туристичних, националних и промотивних вредносцох, нє буду позитивно уплївовац на евидентне опадованє нашого моралу и його губенє на вше рижнороднєйши и креативнєйши способи. Психолоґия утвердзела же найлєпше спреведаме кед нєсвидомо спреведаме и самих себе, теди то и найчежше одкриц.

Парох керестурски о. мр Михайло Малацко гвари же, пре лєпше розуменє, роздумованє о Водици треба почац зоз констатацию же Бог совершени, и його дїла совершени. Бог створел чловека на свою подобу, шлєбодного же би любел. Бо, без шлєбоди – нє мож любиц. Нажаль, шлєбода дава и другу можлївосц, а то – вибрац зло. Под злом вше ше у духовних кругох дума на грих. Прето и споминаме Первородни грих. Бог ше нїґда нє одрекнул од совершеносци и приводзеня чловека и стварох до першобутного стану. На рижни способи и прейґ рижних подїйох и особох Бог прегваря ґу чловекови (прейґ Вибраного народу) же би го порихтал за Нови союз. На концу Бог прегварел прейґ свойого єдинородного Сина, котри принєсол совершеносц давно страцену прейґ одкупеня и пребаченя шицких грихох.

ВАЖНЕ ПОХОПИЦ МОЖЛЇВОСЦИ ХТОРИ НАМ ШЕ ДАВА

– Треба же бизме похопели значенє шицких можлївосцох даних од Бога, же бизме ше покаяли, же бизме були упарти у добру, бо нашо совершенство праве ту – любиц и попри своїх хибох и грихох – толкує о. Малацко. – Прето и найвекши грих то одбиц любиц, одбиц пребачиц, одбиц дац шансу другому – тоту исту котру нам Бог так щедро понука.

У року зме Милосердия кед Церква, хаснуюци прастари модел ювилея (даного од Бога ище Мойсейови), дава можлївосц подполного одпусту каждей особи котра ше щиро покає за свойо грихи, висповеда ше, вимодлї молитви по намиреню папи и зоз виру и каяньом прейдзе през Святи дзвери, котри пошвецени у каждей катедрали (у каждим владичестве).

И попри тим же ше у историї спомина и тарґовину зоз подполнима одпустами (индулґенциї), то нє зменшує їх превельке значенє. Одпущованє грихох вше було деликатне и дискутабилне. Знаме же Исусови предруцовали садукеє и фарисеє же як шме одпущовац грихи, кед то лєм Бог шме робиц. З другого боку, нам обичним людзом, кед ше дахто висповеда (покає) и достанє пребаченє (и одпущенє грихох) випатра як кед би дахто пробовал лєм туньо прейсц (висповедац ше и вец предлужиц гришиц) – наглашел о. Михайло.

По його словох, наш проблем тот же нє видзиме чловеково шерцо. Бог видзи цо зробене щиро, а цо нє. По тей щиросци и дава можлївосц нє лєм прияц пребаченє за нашо грихи (як у каждей споведзи), алє отримац и подполни одпуст за нашо грихи (таке дацо як кед у банки достанєце ошлєбодзенє од длуства). Гоч на перши попатрунок випатра як тарґовина зоз Богом, у основи Божа поволанка на нови початок, поволанка постац нови чловек – а то нє можеме без подполного пребаченя Божого.

Vodica-na Jana 2016. 034– Же бизме зрозумели велькосц такого моменту, досц ше здогадац розгварки розпятих: збойнїка и Исуса Христа – обраца увагу о. Малацко. – На слова розкаяного збойнїка: „Исусе, здогаднї ше на мнє кед придзеш до Царства свойого”, Исус му одвитовал: „Наисце ци гварим, ище нєшка будзеш зо мну у раю!” (Лк 23, 42-43). То слова подполного одпусту котри ше повторює вше при нагодох котри Церква призначує.

Кажди Кирбай ма шицки тоти благодати подполного одпусту (на кирбайов дзень). Кед ше закончи Святи рок котри ма тоту кирбайову привилеґию, кажди дзень за тих котри преходза през Святи дзвери у одредзених катедралох, тота можлївосц престанє и будземе чекац нови Святи рок. За можлївосц подполних одпустох оставаю нам лєм Кирбаї.

Того року ше случела велька новосц – наша Водица прията до заєднїци Марийових святилїщох и вошла на шветови список святилїщох, модерно поведзено, положена є на мапу швета – потолковал о. Малацко.

Источасно, вон спозорел же ище вельо важнєйше за нас то потвердзенє же Водица наисце шерцо нашого Еґзархату, алє и нашого народу. Ище давно владика Сеґеди гварел: „Док нас нє будзе, Водица будзе”. Нє лєм як шведок ґенерацийох котри нєстали, алє и як памятнїк Божей и Марийовей любови котри вше були так блїзко у Водици нашому народу и Церкви.

– Полно таки искуства – були зме у Марияповчу: велї вики прешли, держави и царове ше поменяли, нови владичества постали, нови церкви, нови катедрали… Алє Мария и Марияповч – тоти исти – сумировал парох керестурски.

И ми подзелєни до рижних державох и епархийох, та еґзархатох. Алє мац Водицова вше иста. Прето зме и були прещешлїви на Завитни дзень, нє лєм пре число, алє ище баржей пре нащивительох котри до Водици пришли зоз рижних крайох.

До того шицкого ше додава и прекрасну можлївосц достац през цали (кажди) рок на одредзени швета подполни одпуст: перша така можлвосц 5. авґуста, на дзень Мариї Велькей, зоз котру одтераз Водица повязана и котрей швето пребера зоз шицкима привилеґиями подполного одпусту, як и на други у святочним допису наведзени швета. Водица и официйно постала тото цо вше и була – наша Мац. Центер нашого народу и нашей Церкви – гварел на концу о. Михайло Малацко.

НАРОД ЛЮБИ МАРИЮ ТРИМАЦ ЯК ВЛАСНУ

Декан беоґрадски о. Владислав Варґа спозорел на тото же кажди народ, та и найменши, люби Марию своятац и тримац ю як власну народну мацер, цо ма и вельке значенє за тоту заєднїцу и народ. Так, наприклад, позната Мария у Ченстохови, преглашена за „Заступнїцу Польскей”, а Мадяре Марию наволали „Покровителька Мадярскей”. И то нє так чудно и погришно, бо кажди чловек, та и народ, ма право на Марию и єй духовне мацеринство, бо вона под хрестом постала мац шицким.

– Медзитим, вельо раз на заєднїцких Богослуженьох зна окреме завадзац, кед ше зашпива на чесц Мариї, даяка „националистична” писня, як то було нєдавно на єдней святочносци у Беоґрадзе, на котрей були присутни рижни народи, и чарни и били, та аж и вири и религиї, кед на концу Богослуженя нєроздумано зашпивана национална писня єдного народу. После того велї неґативно реаговали и ясно було же то нє на месце – спозорел о. Варґа.

13-Vodica-01-1024x826– И наш народ ма право и зложел подобни писнї, як находзиме и у Водицовей кнїжочки дзе у „Водицовей писнї” ше шпива: „У Водици ше появела, о Мария, Руски народ полюбела, алилуя”.

Гей, и ми якош сцеме наглашиц же водицова Мария наша руска (або українска), а дзекеди споминаме же є аж и „керестурска”, на цо такой буду реаґовац Коцурци, а вец и други. А вона гей, наша, и „руска” и „крестурска”, алє и шицких других, та и тих котри за ню нє знаю, або ю аж и увредзую – гвари о. Владислав.

Вон здогаднул же уходзаци до, за нас велького Ювилею, 200-рочнїци од першого зявеня Мариї у Водици, (1817. рок) на чудесдни способ – наша Водица достала окремну чесц „афилияциї”, цо значи же є прията до духовного заєднїцтва єдней зоз найпознатших и найстарших Марийових церквох у швеце (збудована у 440 рокох) Мариї Велькей у Риме (Santa Maria Maggiore) або тиж Мариї Шнїговей, а храмово єй швето припада як и „Текийскей Мариї”, 5. авґуста, по новим календаре.

Зоз тим отвераме нови бок историї Водици, того нашого милого святилїща, котре уходзи до шветових святилїщох, достава универзалносц свойого значеня, праве як Марию и доживюю шицки християнє, як католїки, так и православни. А вона така и була од самого початку: универзална, а нє национална, нє лєм „руска”.

– Кед попатриме до єй историї, попри числених виздравеньох грекокатолїцкого руского и українского народу, у Водици виздравел, медзи першима котри ше спомина по мену – кулски Шваб Йозеф Фишер, а зоз Киш Гедєешу (Мали Идьош) виздравело єдно мадярске дзецко. Записане же зоз Дякова (Горватска) пришла до Водици и виздравела єдна Горватка, а 1827. року ту пришли на паломнїцтво коло 50 кочи Рацох (Сербох) – поинформовал о. Варґа.

– И прето, же би ше наша Водица, а котра старша од Лурду (1858) и од Фатими (1917), баржей интернационализовала и популаризовала – треба ше отвориц швету, бо так ище баржей даме чесц Мариї, а ми постанєме єй прави одроснути синове, а нє мали дзеци котри любоморни и своятаю свою мацер кед видза других братох коло нєй. Познати владика Клаус Гемерле гварел: „Кед ше будземе заверац лєм до своєй малей заєднїци, вше нас будзе менєй и менєй и скорей препаднєме, а отвераюци ше ґу другим – вецей достанєме”.

Думам же би требало тот Ювилей котри пред нами вихасновац максимално, пре Водицу и пре нас самих. Нарок календар будзе єднаки, як кед зме славели 130-рочнїцу церкви Водицовей 1990. року, и то була нєзапаметана подїя за нас и за нашу околїну у тим чаше. То нагода орґанизовац и даяку векшу програму од звичайного „Завитного дня” – заключел о. Владислав Варґа.

ПРИВИЛЕҐИЇ РОЗШИРЕНИ НА ЦАЛИ ШВЕТ

Парох керестурески о. Михайло Малацко потолковал благодати Святого року:

– Искуство и привилеґиї Святого року, пре благодати, розширени на цали швет (нє лєм на Рим як дотераз), на шицки катедрали и од владикох одредзени святилїща, же би ше шицким людзом дало можлївосц дожиц исти и подполни плоди покаяня, плоди котри лєм Бог може дац прейґ своєй Церкви.

ПРЕДЛОГ ЗА СИМПОЗИЮМ

– Добре би було отримац симпозиюм зоз нам блїзкима грекокатолїцкима святилїщами, наприклад зоз Марияповчом у Мадярскей, Лютину у Словацкей, закарпатскима, або галицкима познатима святилїщами. Може и зоз католїцкима, чом да нє, кед зме уж часц того єдиного швета? Бо, єдино так войдземе на шветову мапу святилїщох, цо и циль тей афилияциї котру зме достали и за котру зме ище анї нє свидоми цо значи – гварел о. Владислав Варґа.

18-Vodica-

(Опатрене 91 раз, нєшка 1)