fbpx

Медзи млатком и ковадлом

автор иван сабадош 25. октобер 2016

Понеже шицки на громади жиєме на континенту хтори ма, як ше часто констатує, одвише историї на збитим просторе, кажди час означуєме даяки рочнїци, ювилеї, значни датуми. Дацо славиме щиро, дацо прилапене пре тренд, а дацо лєм прето же ноши нєроботни дзень. Поводи єст радосни и красни, єст и смутни, и тоти цо поволую стануц и роздумац. А єст и рочнїци хтори ше „пре мир у обисцу”, анї нє слави.

З вельким полєтом и евфорию дочекана сторочнїца од початку Першей шветовей войни. Думало ше же Европа вєдно преслави тот историйни ювилей, медзитим, указало ше же анї цали вик нє досц же би ше прешлосц престало толковац през дньовополитичну призму.

Страданє нєдержавотворного русинского народу на просторох Горнїци, длуго було предмет интересованя лєм у узких кругох академскей явносци. У найлєпшим случаю, млади национални держави настали з дакедишнєй Чарно-жовтей монархиї, раховали их до корпусу власних утратох. Нагле нєшкайше интересованє и солидарносц, а на заводи и деґутантне однїманє за руснацтво, будзи велї асоцияциї на ситуацию пред сто роками, кед теди ище вше (а можебуц анї нєшка нє цалком) конституована национална  заєднїца була монета у бависку вельких силох и зражених блокох. Тиж мож предпоставиц же подобни модел, можебуц ище виразнєйши, увидзиме док на шор приду рочнїци ище векших траґедийох хтори ше у штреднєй и восточней Европи случовали пред, под час и после Другей шветовей войни. Ми, голєм ту у Бачкей, якошик остали у зациху историї и прето нє лєгко похопиц яке моцне муши буц чувство нєдоповедзеносци у заєднїци хтору, пре шицко спомнуте, история заобишла, нєдовириє до тих хтори тому причина и до себе самого, понеже кажди вибор хтори у прешлосци направени, углавним ше указал як нєдобри.

Чи исц на Заход, по гоч яку цену, чи на Восток, за гоч яку обецунку?

Прешвечени сом же ше голєм нєшка зна одвит на тото питанє.

(Опатрене 130 раз, нєшка 1)