Рондо тераз = косц у гарлє и носталґия

автор Александра ЖИВКОВИЧ БУЧKO 30. децембер 2016
04 - LS

Кед у питаню писатель и композитор Славко Роман Рондо, мушим припознац же ми з єдней нагоди Звонимир Павлович за ньго гварел, бешедуюци о драмскей творчосци, (а парафразуєм) „то єден з ридких хтори у Руским Керестуре и при Руснацох мал му** порушовац жабурину и прето го иґноровали, и пробовали забранїц”.

Тото можеме пренєсц и до литературного швета, бо наисце, по видаваню кнїжки „Катаклизма” хтора иншака, а квалитетна, його нови материяли вецей нє видавани. А нє так же нє пише з оглядом на тото же даєдни його писнї шпива шпивачка Весна Ґалиот „Ґала”, хтора охарактерована як перша сербска денс шпивачка, тиж и „Лидия” (Лидия Палурович) хтора наступела на Беовизиї 2003. року зоз писню хторей автор тексту – Рондо. Ту и бенди „Анастазия”, „Атлантида” и „Армитон” наша руска забавна музика – зоз скорейших часох. Тераз Рондо жиє у Канади, його нови твори ище вше нє читаме у форми кнїжки, а шушка ше по колуарох же зме то годни робиц пошвидко. Прето зме тоти, и ище даєдни факти преверели зоз нїм, и ниа, цо нам написал зоз широкей и далєкей Канади.

ЛС Начули зме же постоя два твойо рукописи хтори нє вишли. Цо ше зоз нїма случело?

Правда … Исную два рукописи под назву „Одняти од псох” и „З видлами до шиї”. Написани су ище 90-тих и, нажаль, нїґда нє публиковани. Дзепоєдни писнї поєдинєчно видруковани у „Руским слове” и то єдина радосц хтора з нїх остала. Озда ше чека най умрем, та ше вец можебуц дахто здогаднє же би крашнє було обявиц их…

ЛС Прецо нє вишли?

Я ґенерално комушик велька косц у гарлє од моєй першей и остатнєй кнїжки „Катаклизма”, обявеней 1989. року. Перше сом мал упечаток же сом политично нєподобни, алє як роки преходзели постало ясне яснючке же то вироятнє завадзало „русинскей интелиґенциї”, бо сом рубал по церкви, валалє, руских обичайох… Думам же шицки тоти роки бул запровадзени „десант на мнє” же би ме тримали цо далєй од медойох у каждим змислу. Значи, нє обявйовац ме и нє волац на явни манифестациї же бим нє виволал дацо нєподобнє цо им нє одвитує. Нє будзем их меновац, алє вони добре знаю же су преволани…

ЛС Кельо вислов у писаню, стил, таки як цо го ти маш прилапени у рускей заєднїци?

Я Руснак з Руского Керестура хтори одроснул на Маковским шоре. Барз глїбоко познам тот менталитет валалу и знам го крашнє замотац до римованого стиху. Ту и там сом бул присутни у медийох, алє „на ложичку”. Думам же кед ме дакеди вообще дахто почитовал, то вец були обични людзе. Мнє вше було мило кед ме дахто стретнул на улїчки и гварел: „Ей, Рондо читал сом ци писню у Руским… Опасна є… провокативна… Барз добра… ”. Я лєм одвитовал: „Знам…”.

Одвичательно твердзим же сом вше знал подисц обичним людзом, бо сом вше писал зоз язиком хтори вони годни розумиц. Нє була ми намира видумац цеплу воду кед є давно видумана, прето сом нє уходзел до темох и способу писаня хтори далєки обичному читательови. Знам же то вони знали препознац.

ЛС Єст, вообще, места за иншаки вислов (од християнского, валал-любим патриотского) у нашей заєднїци?

Кед дахто и руши по иншакей драги писаня, то вец будзе лєм за одредзени круг читательох хтори то годни розумиц. Руснацом нєпотребна филозофия хтору нє розумя. Як нєдзельови полудзенок. Юшка, варене з червену мачанку, печене з кромплями и на концу колачи. Кед свадзба, додаваме сарму скорей печеного. Якошик нє идзе лазаня нєдзелю на поладнє.. Чежко пременїц тото цо ґенерациями медзи нами.

ЛС Цо рихташ нове (чули зме же мултимедиялне) за видавательну у РС?

Були догварки же би вишла такволана триолоґия („Катаклизма”, други и треци рукопис пребрани до єдного и на концу нове, тото цо робим одкеди жиєм у Канади) под роботну назву „До дзецинства мост”. Нажаль, цали рок сом бул лєнїви и ище сом далєко од законченя. Руцам идеї на папер и складам их до фасцикли, и то ше лєм громадзи. Вше сом цошка нєзадовольни, преправям и розцагуєм ше. Инспирация ми нє пада з нєба, так же ми потребно ище досц часу…

ЛС Чи пишеш и далєй, и чи то дацо цалком нове?

Тото цо пишем нове, то углавом тексти на хтори треба компоновац музику (та таке вам и посилам). Идея же то раз буду музични композициї – ище нє умарла у мнє. Такволана поезия хтора би требала буц у новей кнїжки ми хвильково дакус далєка, алє робим на тим. Кед бим достал голєм ище єден рок шицко закончиц як задумане, вец могуще же видзе и тота нова кнїжка…

ЛС Жиєш у Канади, чи у твоєй новшей творчосци мож обачиц даяку носталґию, чи вона присутна у твоїх дїлох? Кед у питаню носталґия, то за чим?

Тот хто охабел валал и гвари же го нє лупа носталґия, вец цошка нє у шоре з тоту особу. Думам же прави одвит на твойо питанє да моя писня хтору ци посилам, а вола ше „Моя ровнїна”…

Поздрав шицким читательом „Литературного слова” и дзекуєм же сце ме нє забули…