Вельке то кед ши добре сам зоз собу

автор фес, фото вев 31. децембер 2016
DSC_0458

Пре професора з Києва почина грац, гоч познєйше два раз од музики надумал дзвигнуц руки. Вше ше ґу нєй ознова враца… Мирослав Фейди, кларинетиста у Репрезентативним оркестру Ґарди Войска Сербиї. Єдини є Руснак коло хторого за остатню децению прешли Владимир Путин, Анґела Меркел, Джозеф Байден и велї други предсидателє и премиєре нашей жеми и з цалого швета.

На початку 90-тих рокох керестурска Школа сотрудзовала з києвску – Коледжом за учительох хтори у настави вельку часц даваю праве на музику. Професоре и школяре з Києва були змесцени по керестурских обисцох, а у Фейдийових бул професор Андрей Кенїз, професор гушлї. Кед ю вжал до рукох и заграл на нєй, Мирослав и його младши брат Владимир Фейдийово озда анї нє клїпкали, так ше на професора припатрали. Госци пошли дому, а хлапцох родичи мушели одвесц до Кули, до музичней школи.

– Я сцел грац на гушлї, алє ми поведзене же нєт места. Нє розумел сом же як ше мойому братови ушла гушля, а мнє нє. Опитали ше ми чи сцем грац на кларинету. Змахнул сом з главу.

Наставнїк Янош Балаж ме учел грац на кларинету два, три роки, а вец ше одселєл. На його место пришол Дюра Будински и такой з дзверох ми гварел: „На тото же зме родзина, нє рахуй” – памета Мирослав.

Будински швидко пошол, и до учальнї вошол професор Слободан Балач з Нового Саду. Водзел младих музичарох по фестивалох и концертох, одходзел з нїма на базен…

Патрел же би дзеци знали грац на сопилкох (пищалкох), и то було добре пре вше векшу популарносц етно-музики.

Нє барз добре було тото же кларинет на хторим Мирослав почал грац, бул цалком занєдзбани.

– После основней порядней и основней музичней школи, нє думал сом предлужиц з музику. Интересовали ме природни науки, а мойо жаданє потримовали лєм моя наставнїца з биолоґиї и моя баба. Родичи ме, заш лєм, нагваряли же бим предлужел тото до чого сом закушел, и я нє богзна як мам амбициї, но приставам пойсц на примаци испит до Музичней школи „Исидор Баїч” у Новим Садзе. Прияти сом. Дюра Пете, професор и барз добри педаґоґ ме бере под свойо, шокировани же яку мам подлу поставку, алє, видзи у мнє потенциял и одлучує же будземе робиц – приповеда Фейди.

25282_MJV_2539

ТЕДИ КЕД БУЛ ПОЛНИ ЕЛАНУ И КЕД МУ ШЕ ВАЛЯЛ ШВЕТ

Цали перши рок штреднєй школи Мирослав учел тото цо требало звладац ище у Основней музичней школи, а през лєто ходзел ґу професорови хтори го рихтал за початок школи. Кед ше им у другим школским року зоз Шабцу придружел ище єден кларинетиста, обидвоме починаю напредовац. Поставаю приятелє, єден другому одходза на годзини, єден другомусу и добра конкуренция и у напредованю так повесц, обидвоме експлодирали. Конєц штирирочного музичного образованя нє могол буц лєпши, а Мирослав роздумує о упису на Факултет. Знаюци же двоме професове робя з кларинетистами, бул на мире же ше упише ґу професорови зоз хторим ше радзел, алє на Академиї пошло наспак. Фейди нє бул на списку при тому професорови.

– Достал сом професора хторого сом нє сцел, и по першираз сом ше зочел з реалносцу же мой труд и цале мойо закладанє нї ґу чому нє водзи. Як кед бим достал позауха, так сом ше чувствовал. Бул 5. октобер, настави нє було… лєм єдно ми було на розуме – од шицкого дзвигнуц руки.

Родичи, як родичи, знали же треба сина потримац. На їх нагварянє, Мирослав ше помирел зоз ситуацию и предлужел студиї. И сам гвари же дзекеди нє ишло як по лою, бо асистент вимагал єдно, професор цалком друге, но, Фейди, мудри, млади леґинь, на час зрозумел гиєрархию у таких институцийох, и остал при професорови.

– Кед сом бул на другим року студийох, мой оцец у „Кулскей комуни” пречитал оглашку же у Министерстве одбрани додзелюю стипендиї цивилним факултетом за їх потреби. Пошол сом на примаци испит, на препатрунки, и чекал одвит. Стипендия би ше ми здала, мац теди остала без роботи, а окрем мнє и брат ше школєл. Достал сом ю. Мушел сом шицки испити покладац у року, тельо кельо роки доставам стипендию, два раз тельо сом длужни робиц, и нормално, мушим пойсц до войска. За испити то нє було такой-так подло, бо сом ше нє мал кеди вилєговац, а и робота ме чакала. Алє войско була моя Голгофта. Пол рока сом бул у Ґарди у полициї, алє скоро штири мешаци нїхто нє мог ґу мнє присц, а я нїґдзе нє могол пойсц. Нє знам анї кеди сом спал…Озда нїґда тото нє забудзем – предлужує Фейди.

Накадзи „окопал” з войском, Фейди ше явя до Зомбора, одкаль му маю дац инструкциї о роботи. Гваря му же о мешац-два достанє роботу, та Мирослав зоз свою дзивку, а терашню супругу Снежану, надумани же заєднїцки живот у Новим Садзе будзе лєгчейши и лєпши. Снежана уж теди робела у Сримскей Каменїци на радиолоґиї, та раховали же з двома плацами, гоч и з кредитом за квартель, годни вижиц.

ПАПЕРИ БУЛИ У ФИЙОВКИ

Мешаци преходзели, алє телефон нє бренкал. Нїхто у Министерстве одбрани нє мал одвит на питанє, чом Мирослава нє волаю на роботу, и вон почина робиц як наставнїк кларинету у школи у Бачкей Паланки. Робота з дзецми му „лєгла”, колектив тиж, и робел би и длужей як осем мешаци, кед би з Министерства до Керестура нє сцигло писмо.

Порихтани и обритвени Фейди стал опрез капурох Ґарди у Беоґрадзе. Приял го началнїк оркестра, представел колеґом, и аж познєйше Мирослав дознал же у Министерстве наисце когошик чекали, алє ше писмо з „Великого Крстура” стално врацало! Мирославово папери стали у фийовки, док ше прейґ приватних вязох нє почало вишлїдзовац дзе запло. Конєчно и тото покончене.

– Спочатку ше ми на роботи нє пачело. Нє уклопел сом ше. Шицки були одо мнє досц старши…  На щесце, то були добри людзе, природни, мож ше було гоч на кого опрец, и з часом сом видзел же и вони преходзели през вшелїяки професийни турбуленциї… З оркестром зме ходзели вшадзи по Сербиї и иножемстве, дочековали предсидательох, премиєрох, з цалого швета. У оркестру сом даскельо раз привитал Владимира Путина, Анґелу Меркел, Джозефа Байдена, Колинду Ґрабар Китанович… Рано шеднєм на гайзибан, нєдалєко ми по роботу, вец мам пробу, а кед треба дакого пойсц дочекац, облєкам шветочни шмати, граєме протокол… Маме коло 200 служби до рока, алє ми то нє терха. Почал сом патриц и на добри боки моєй професиї и роботи, нє лєм же прешли шейсц, алє пошвидко будзе дзешец роки як сом у Ґарди. Кед сом нє там, вец сом у Матки, або з Мирком Папом и уж познату „екипу” даґдзе граєме. Там дзе треба, и за свою душу… Добре же так.

10429250_795136290519002_80094477679648874_n

З ЧАМОМ СОМ ЛЮБЕЛ ГРАЦ

– Накадзи сом почал грац,  Юлиян Рамач Чамо ме волал до оркестру Дома култури, так же сом уж о рок-два грал и на концерту у Медзилаборцох. У оркестру було добре дружтво и добри одношеня, а Чамо ше народзел з тим же вше знал як з людзми. Паметам же ме раз волал грац до СНП-у, алє було вельке питанє чи сцигнєм з Беоґраду на концерт. Сцигол сом, преблєкол ше, вжал кларинет и вишол на бину. Аж кед сом видзел Чаму опрез себе, змирел сом ше и шицко було на своїм месце. Бул то вельки чловек и музичар. З нїм було екстра грац.

ШВЕТА НА ТО

Мирослав и Снежана Фейдийово ше оддавна познали, и побрали. Обидвойо су родом Керестура, та вец з Нового Саду до родичох лєгчейше пойсц. Дзевецрочни Матей и седемрочна Мартина праве од школи кус оддихли, а за крачунски и новорочни швета лєдво чекаю пойсц ґу бабом и дїдом на валал. Мартини ше пачи танєц, музика и сцена, вона уж зна на чим будзе грац, док Матей за инше заинтересовани.

DSCF2723

(Опатрене 338 раз, нєшка 1)