Штучно виволани глад (I)

автор микола шанта 8. май 2017
Holodomor 1a

Глад виволала Комунистична партия на чолє зоз Сталїном, пре жаданє зламац двох вельких нєприятельох комунистичного режиму СССР-а – українске селянство и українски народ.

Двацети вик за Україну и українски народ бул окреме траґични. Огромна, вецеймилионска маса людзох поумерала з нєприродну шмерцу, або гинула у войнох. То тельо вельо людзох же здравому розуму чежко и похопиц. Найвекши погром за Україну бул Друга шветова война, дзе вецей милиони Українцох гинули у рамикох совєтскей и других присутних армийох, як и у других рижних репресийох. Други вельки погром то штучно виволани глад, такволани Голодомор, 1932. и 1933. року у режиї тедишнєй совєтскей власци. У Голодомору у бувшим СССР-у вимарло коло седем милиони людзох, од чого на териториї України коло штири милиони. Дзепоєдни жридла гуторя же число жертвох було аж до 10 милиони, а же скоро трецина з нїх були дзеци. Найвецей людзох од гладу умерало од фебруара по конєц яри 1933. року. У тим периодзе од гладу умерали 17 особи каждей минути, 1 000 особи каждей годзини, а каждого дня и до 25 000 людзох. Нєставали цали валали. Зоз гладом була залапена цала житородна Україна, окрем Галичини хтора теди ище нє була у составе СССР-а. Ище єден деталь упутює на тото же Голодомор бул злодїйство над Українцами. Глад штучно виволани и у часцох Кавказу, алє лєм у крайох дзе жили Українци. У Голодомору поумерала штварцина жительства тедишнєй України (историйна интерпретация и позберани факти виключно авторово – Ред.).

Глад виволала Комунистична партия на чолє зоз Сталїном пре жаданє зламац двох вельких нєприятельох комунистичного режиму СССР-а – українске селянство и українски народ, пише проф. др Янко Рамач у статї „Одгуки терору з гладом у України 1933. року у тедишнєй рускей и українскей преси у Югославиї”.

ПРИРИХТОВАНЯ ПОГРОМУ

После периоду НЕП-а (Нова економска политика), хтора була актуална у периодзе од 1921. по 1928. рок, и у хторим нова совєтска власц дошлєбодзовала обнавянє даєдних елементох капиталистичней привреди, пре злєпшанє економиї, Сталїн 1929. року преходзи на нови курс – комунизем, з цильом же би зоз колективизацию и одбераньом жеми знїщел шлєбодних селянох хтори прето же були економски самостойни и нєзависни, були менєй подложни комунистичней демаґоґиї. Политбиро у децембру 1929. року оперовал зоз числом коло милион селянских ґаздовствох на териториї України, цо виноши пейц до шейсц милиони людзох хторих требало розкулачиц, одняц им маєток, вигнац их до Сибиру до концентрацийних лаґрох, або до роботнїцких населєньох, же би ше зоз кулацку роботу будовало драги и фабрики у тайґох, а же би ше з тим одклонєло найвекше препреченє за ширенє комунизма и русификациї.

Українски историчаре твердза же совєтска власц свидомо виволала глад же би ше зменшал политични уплїв України у Совєтским Союзу. У Голодомору вельки утрати прецерпели и други часци Совєтского Союзу, Казахстан и Нємецка Волґа, алє найвецей жертви було праве у України. И прето, кед ше бешедує о Голодомору 1932/33. року, насампредз ше дума на штучно виволани глад на териториї України. Найвецей народу од гладу помарло у нєшкайшей Харковскей, Києвскей, Полтавскей, Сумскей, Черкаскей Днїпропетровскей, Житомирскей, Виницкей, Черниговскей и Одескей обласци, як и у Молдавиї хтора теди була у составе Українскей Совєтскей Социялистичней Републики. Коло 81 одсто вимартого народу були Українци, 4,5 одсто Русиянє, 1,4 одсто Євреє и 1,1 одсто Поляки. Медзи жертвами було вельо и Билорусох, Болгарох и Мадярох.

ЗЛАМАНА ПОХРЕБЦИНА УКРАЇНСКОМУ НАРОДУ

Квалификованє Голодомору и далєй горуце политичне питанє, а толкованє и опредзельованє спрам того злодїйства у найвекшей мири завиши од политичних интересох жемох цо ше опредзелюю спрам русийско-українских одношеньох. Кед ше у тим контексту спатра и нєшкайша война на востоку України, вец ше ю и лєпше розуми. Українски историчаре обачую же найвекши Голодомор виволани праве на територийох централней України, по долїни рики Днїпро, хтора зоз своїм українским жительством була похребцина українского етносу. Кед ту, на тоту територию после Голодомору населєне русийске жительство, нє зоз власну дзеку алє на силу, тото пасмо русийскобешедного жительства нїґда Україну нє чувствовало як свою державу, и їх родолюбиє обрацене ґу Русиї, а нє ґу України. З тим миґрацийним процесом Україна як етнос подзелєна на „лївобережну” и „правобережну”. Розбита цалосц українского етносу на два половки, з чим би ю у перспективи, спрам задумки стратеґох, нєприятельох України, требало подзелїц медзи околнима державами. У тей дзелїдби би найвекша часц припадла праве Русиї.

Професор Євген Пащенко у зборнїку „Ґеноцидне злодїйство тоталитарного режиму у України 1932–1933” дава мена найодвичательнєйших за злодїйство Голодомору: то Йосиф Висарионович Сталїн, ґенерални секретар Совєтскей Комунистичней Партиї (большевикох), Лазар Каґанович, секретар Централного комитету СKП, Сталїнов сотруднїк, Павел Постиш, други секретар ЦК КП України „зоз окремнима овласценями”, Станислав Косиор, перши секретар ЦК КПУ, Влас Чубар, предсидатель Союзу народних комесарох УССР, тедишнєй українскей Влади, Мендель Гатаєвич, други секретар ЦК КПУ, тиж з „окремнима овласценями”, Станислав Реденс, руководитель ҐПУ УССР и Всеволд Валицки, полноважни представнїк ҐПУ за Україну. Валицки иницировал творенє окремних законох хтори оможлївйовали же би ше по кратким поступку штреляло гладних селянох,

або тих цо гладним пробовали доручиц поживу. Шведкове гуторя же ше Валицки визначовал зоз окремним ентузиязмом у забиваню и знїчтожованю українскей интелектуалней елити.

Holodomor 2a

ПРИСИЛНА КОЛЕКТИВИЗАЦИЯ 1929. РОКУ

Источасно як рушел ламац селянске українске пасмо, Сталїн нападул на Україну, на єй културу, интелиґенцию. Уж 1929. року режим почал дзвигац обвини процив рижних ґрупох „пре рихтанє українских националистичних заверох”. Явно нападнути найвизначнєйши українски академикове, писателє, линґвисти. У монтираних процесох осудзени, або ликвидовани на тисячи українски интелектуалци хтори були на програми културного українского идентитету и хтори були процив совєтскей большевицкей власци. Сталїн добре знал же перше муши знїщиц интелиґенцию хтора виражовала українску националну свидомосц, та кед нация будзе обезглавена, режим вец прейдзе на конєчни обрахунок зоз українским селянством хторе отримовало нацию. Вельке препреченє у тей намири представяли и українски комунисти, хтори ше упарто борели процив нєреалних вимогох за глєдани квоти жита и нєдосц активно робели на „розодкриваню” кулакох. Почали змени українских комунистох од самого верху. На Трецей всеукраїнскей конференциї Українскей комунистичней партиї у юлию 1932. року указоване же придзе до озбильних нєдостаткох поживи. Даєдни комунисти преношели же ше селянє у дзепоєдних обласцох поносую же им шицко одняте. Молотов осудзел за антибольшевизем пробованя же би ше за нєуспих обвинєло нєреални плани зазберованя жита и ясно дал знац же „нє будзе попущованя, або колїмбаня по питаню сполньованя задаткох хтори поставела Партия и совєтска власц”.

Попри катастрофалного стану у польопривреди, 1932. року, Сталїн за 44 одсто звекшал обовязну квоту українскей учасци у приносу жита, цо автоматично значело же го нє будзе досц за прекармйованє тих хтори го продукую, бо по тедишнїм закону жито ше зоз колхозох нє шмело дзелїц селяном скорей як цо ше нє наполнї державна квота хтору одредзела влада.

Сталїнова одлука и методи хтори хасновал же би ю витворел, осудзели милиони селянох на шмерц од гладу. Руководство Комунистичней партиї, спомогнуте зоз войску и тайну полицию водзели нємилосердну войну процив селянох хтори спочатку одбивали придац жито. Кажде зарно жита зоз селянских ґаздовствох було конфисковане. Гоч хтори хлоп, жена, або дзецко хтори були лапени же одложели гоч лєм гарсц жита вжатого зоз колективней фарми, найчастейше були на месту заштрелєни, лєбо виселєни на Далєки восток, до Сибиру. Гевти хтори нє випатрали досц вигладнєто, були сумнїви же маю скрити резерви. Селяном нє дали же би одходзели до городох и же би ше виратовали. Селянє нє могли висц зоз валалу, а поготов войсц до городу. У городох гладу нє було, бо у нїх тирвала русификация и велї городи початком трицетих рокох уж були населєни зоз русийским жительством хторе тиж на силу присельоване.

ГОЛОДОМОР – ҐЕНОЦИД

Парламент України у новембру 2006. року припознал Голодомор як ґеноцид над українским народом. Тоту квалификацию прилапели Андора, Арґентина, Австралия, Азербейджан, Белґия, Бразил, Еквадор, Естония, Ґрузия, Италия, Канада, Колумбия, Летония, Литвания, Мадярска, Мексико, Молдавия, Параґвай, Перу, Польска, ЗАД, Словацка, Зєдинєне Кральовство, Україна, Голандия, Ческа, Чиле, Шпания, Ватикан, Зєдинєни нациї, Влада Европи, Европски парламент, UNESCO.

(Предлуженє)