Шмерц пре пейц класки жита (II)

автор Микола ШАНТА 22. май 2017
pamjatnjik

Колективизация ше запровадзовала зоз кирвавим насилством и злодїйствами над селянами хтори мали обичне жаданє – обрабяц свою жем. З намиру зoтрец тоту исконску потребу парастох, режим уведол до политичней терминолоґиї смертельну етикету – кулак.

По теди українски селянє у житородних крайох були власнїки своєй жеми, були свойо на своїм, материялно були нєзависни од власци, та на нїх чежко було окончовац идеолоґийни прицисок. Окрем того, вони були и фундамент українского етносу хтори ше нє мирел зоз русийску большевицку окупацию своєй жеми у хторей участвовали, як и вше у подобних ситуацийох, и домашнї зраднїки. Тоти два елементи були достаточни же би Сталїн одлучел викоренїц их як дружтвене пасмо. Прешлїдзовани и забивани шицки припаднїки тей часци жительства, уключуюци дзеци, жени, хорих и инвалидох. За таке злодїйство епских розмирох, требало ше порихтац. Пририхтованя тирвали три роки. Злодїйство Голодомору почало у априлу 1932, а закончене є зоз знїчтожованьом селянского пасма у новембру 1933. року. Тирвало 17 мешаци, або 500 днї.

ЗАКОН О ПЕЙЦОХ КЛАСКОХ

Приношенє законодавней инфраструктури з хтору ше пририхтовало и запровадзовало глад доказує же цала акция була планована и унапрямена на знїчтожованє конкретного жительства. Закони, декрети, резолуциї, уредби, оперативни розкази и декларациї хтори приношели орґани совєтскей державней и политичней власци, ясно указую же слово о ґеноциду на класней и етнїчней основи. Зоз ґеноцидом ше сцело и удало ше знїщиц найвиталнєйшу часц українского народу, з чим було застановене одуперанє окупаторскей большевицкей власци. Забити, або вигнани у тим чаше и коло 500 українски водзаци интелектуалци, з чим українски народ бул обезглавени и застрашени.

За початок ґеноциду зоз Голодомором рахує ше 7. юлий 1932. року, кед Верховна совєтска державна власц принєсла „Закон о чуваню маєтку державних подприємствох, колхозох, кооперацийох у державним власнїцтве”. За подкраданє гоч якого малого количества жита тот закон предвидзовал штрелянє и конфискацию маєтка. За присвойованє колхозного маєтку предвидзене рабство од 5–10 роки. Закон достал назву „Закон о пейцох класкох”, прето же по нїм осудзовани селянє хтори ручно зберали жито на колхозних польох, та при збераню знали „украднуц” гарсточку жита и скриц го до шматох же би прекармели себе, або свойо дзеци. Шицки цо влапени зоз класками, та гоч их було и лєм пейц, такой були заштрелєни. Од кари штреляня нє були зачувани анї дзеци. Тот закон леґализовал державни терор над селянску популацию. Историчаре твердза же Сталїн особнє контроловал запровадзованє ґеноциду. Знїщованє українского селянства постала Сталїнова обсесия. Прето вон 11. юлия особно пребера контролу провадзеня шицких акцийох коло збераня жита за вивоз. У писму Кагановичови вон наглашує: „Україна тераз найважнєйша… Стан у України окреме подли… Мушиме себе поставиц циль: преобрациц Україну у найкратшим чаше до правдивей твердинї СССР-а, до стварней и прикладней републики СССР-а. Пенєжи за тото нє треба сановац.”

У українскей преси 26. новембра 1932. обявени Розказ Совєта народних комесарох правосудства и ґенералного тужителя у хторим ше явно виноши же „репресия єден зоз моцних способох превладованя класного одупераня. Дошлєбодзене масовне знїчтожованє такволаних кулакох и других класних нєприятельох хтори губя, лєбо гамую успишну борбу за хлєб”. З тим документом ше леґализовало однїманє жита хторе було приватна власносц селянох. Гевтим селяном хтори нє мали досц жита, а векшина нє мала, однїмана друга пожива хтора ше нашла у обисцу, насампредз кромплї и месо.

На заєднїцкей схадзки Московского Политбироа и Централного вивершного комитету СКП, отриманей 27. новембра 1932. року, Сталїн отримал бешеду о почежкосцох у зазберованю жита 1931. року, а хтори ше вецей нє шму зявиц. Тоти проблеми були виволани, як гуторел, „зоз предзераньом антисовєтских елементох до колхозох и совхозох, хтори орґанизовали саботажи и зоз погришним, нємарксистичним приступом колхозом и совхозом, велькей часци наших валалских комунистох…”. Сталїново слова мали моц закону. Гевто цо вон вигварел, полицийни, воєни и политични апарати такой запровадзовали до дїла. То у пракси значело витаманїц без судзеня шицких хтори препознати як „антисовєтски елемент”.

Дня 1. децембра 1932. року Совєт народних комесарох (Влада) забранює тарґовину зоз кромплями у округох „хтори злобно нє окончую обовязку придаваня кромпльох и другей поживи хторей єст у колхозох”. З тоту намиру, 3. децембра 1932. року у заблокованих крайох забранєна тарґовина зоз месом и зоз животинями.

СТРАШНИ 1933. РОК

Дня 1. януара 1933. року Сталїн похасновал форму телеграми хтору послал українским селяном же би их спозорел же вон зна же вони скриваю жито, та прето розказал найстрогше применьованє „Закону пейцох класкох”. Була то фактично наява пошвидшованя злодїйства. И насправди, 22. януара 1933. року Сталїн особно подписує Директиву ЦК ВБП и РНК СРСР у хторей вимага „блокаду України и Кубана”. З тим документом ше фактично потвердзує националну димензию Голодомора, бо у Кубану жили углавним Українци. После того злодїйского Декрету послухни совєтски орґани у Києве принєсли свой Декрет о блокади українских валалох. Декрети у тим чаше мали моц Закону. Прето тот акт треба похопиц як осуду на шмерц українских селянох. То бул леґализовани державни тероризем хтори, як шицко указує, бул свидомо виплановани як ґеноцид. Коло того фаталного Декрету ишли и два одлуки хтори оможлївйовали його имплементацию. То Одлука о забрани путованя до других реґийох СССР-а, Одлука о особних карточкох и Одлука о забрани предаваня гайзибанских картох селянскей популациї у заблокированих подручох. Уж такой 23. фебруара принєшена и Одлука о контроли путованя странских дописовательох, з чим онєможлївене же би швет дознал цо ше насправди случує у України и же би евентуално интервеновал.

Тоти цо неґирую Голодомор як ґеноцид оправданє глєдаю у хвильових нєпогодох, цо вообще нє точне. Постоя зачувани звити совєтскей Партиї у хторих експлицитно наглашене же у тим чаше, кед українски селянє умерали од гладу, зоз житородней України концом 1932. року вивежене аж 4,7 милиони тони поживи, насампредз жита, цо 71,8 одсто понад плана. Стотки тисячи ваґони жита одняти од селянох и вивежени звонка України. Селяном вжате аж и жито за шаце, цо ище єден доказ планованого злодїйства. Историчар Рой Медведев у кнїжки „Най история судзи” пише о Першим союзним конґресу колхознїкох-удернїкох у фебруару 1933. року у Москви, на хторим пробоване бешедовац о гладу на югу СССР, односно у України, алє Сталїн то одлучно одбил.

Памятнїк жертвом Голодомору у Вербаше

Памятнїк жертвом Голодомору у Вербаше

ЗАКЛЮЧЕНЄ

Зоз викореньованьом українских селянох як класних нєприятельох комунизму и диктатури пролетерията, Сталїн зламал похребцину українскому народу як етносу, бо знїщел його основну субстанцу, гевту часц українского народу хтору ше нє могло русификовац. Знїщел з тим можлївосц преживйованя державотворних и националних українских политичних и културних рухох. Прето Голодомор 1932–1933. року ґеноцид над українску нацию. Сталїнову ґеноцидну намиру потвердзую шлїдуюци арґументи:

Голодомор виволани у найплоднєйших українских жемох. То широки пасма прекрити зоз гумусом, або зоз черножемом грубим до три метери. У природних условийох на тих територийох нє може буц гладу, цо потвердзене и зоз вивозом огромного количества жита и другей поживи, праве у чаше гладу.

Голодомор законски подкрипени зоз двома правнима актами, потвердзую го 3 456 пренайдзени документи орґанох власци и Комунистичней партиї хтори подписал Й. В. Сталїн; пренайдзени 3 186 кнїжки реґистрацийних документох о умартих 1932–1933. року з чим ше потвердзує масовне умеранє жительства од гладу. О Голодомору пошведочели 1 730 шведкове, шведоча 857 масовни гробища у хторих поховани жертви ґеноциду. Шведоча и документи о масовних миґрацийох етнїчних Русох до України после Голодомору. Шведочи и фотодокументация на хторей висликовани траґични подїї Голодомору.

Голодомор виволани и у русийских обласцох у хторих жили Українци, та аж и у кавказких крайох хтори населєни зоз українским жительством.

До смертельного гладу нє пришло у совєтских републикох хтори вельо худобнєйши як Україна, та су аж и прекрити зоз брегами, полупустинями и тайґами.

У чаше Голодомору нє було дошлєбодзене напущовац валали, найсц ратунок у городох, дзе було поживи. Кажде таке пробованє войско застановйовало зоз плотунами и оружийом.

Забранєне було посиланє гуманитарней помоци загроженим подручом, попри тим же Сталїн спозорени на глад у України.

Забранєне було нє лєм глєдац у иножемстве гуманитарну помоц, алє о гладу було забранєне и явно бешедовац. З тим онєможлївене швету помогнуц милионом нєвиноватих людзох.

Попис жительства Совєтского союзу од 1937. року ясно указує на пошлїдки гладу 1932–33. року. Же би ше скрило од шветовей явносци тоти податки Сталїн розказал штрелянє пописовачох и знїщованє документациї о попису. Окрем того, забранєне хаснованє слова Голодомор.

(Законченє)

Перше предлуженє мож пречитац ТУ.