Театер у фокусу

автор Мирон ДЖУНЯ 26. май 2017
03-ls 2

Всоботу, 13. мая, у Културним центре у Индїї, виведзена монодрама „Кральова драга” (по мемоарней прози й. в. Краля Петра ІІ) дзе ше у насловней улоги краля Петра нашол Владимир Балащак, познати ширшей рускей явносци медзи иншим и як дакедишнї аґилни активиста у орґанизованю сримскомитровицкей рускей заєднїци. У новши час Балащака скорей стретаме як сценско-медийну особу, та чи го замерковюєме у Филиповичовим „Таблоиду”, лєбо сце (як автор тексту) прихильнєйши ґу провадзеню його театралней активносци, котри свойочасово и публика по руских местох мала нагоду видзиц.

Цо ше самей представи дотика:

– Роками ми споминаю же здабем на краля Петра ІІ Карадьордєвича – гвари Владимир, и доклада же ше сон о тей представи народзовал 15 роки, дзе на концу директор Шабацкого театра Зоран Караїч понукнул же би ше представа „Кральова драга” поставела у нїх, як копродукция зоз митровицким театром „Ирена Колесар” чий снователь бул праве сам Балащак. Святочна премиєра тей монодрами ше одбула пред новим роком на кральовским дворе Карадьордєвичох у Беоґрадзе, под чиїм патронатом представа и настала. Текст и режию подписує Лїляна Иванович.

– Як цо дакеди наша Ирина Колєсар одбавела свою леґендарну улогу у першим послевоєним югославянским филме „Славица” и так ше уписала до историї филма, так ше и я уписал як ґлумец котри перши у сербским Театре одбавел подобу Краля Мученїка Петра ІІ Карадьордєвича” − гвари Балащак, и гвари же цо ше його професиї дотика – од гнєтка знал же будзе ґлумец: „Нїч ме друге у живоце нїґда анї нє интересовало, алє лєм пах театра и театрална публика. Нєшка ше занїмац з театром барз чежко… алє кед ше учує аплауз… при мнє кажда чежина и трапеза капе. Ґлума то найкрасша поволанка на швеце… алє котру бим нїкому нє препоручел, бо вона зоз собу приноши крев, слизи и зной. Нїґда сом нє одустал… велї мойо колеґи з ґенерациї одустали… пременєли професию… я то нїґда нє поробим. ”

У тей хвильки Владимир „Краля” преклада на русийски, рихтаюци фалат за фестивал „Златни витяз” у Москви, а на єшень, цо ексклузивитет – одбави го и по руски пред нашу публику на Фестивалу малих сценских формох у Новим Садзе.

О ґлумцови:

Владимир Балащак Академию драмских уметносцох закончел у Беоґрадзе 2004. року у класи професора Предраґа Ейдуса и Владимира Євтовича. Перши крочаї у ґлуми направел прейґ першого анґажману котри му оможлївел Стево Жиґон у Требиньским театре у представи „Злодїйство и кара” од Достоєвского. За тоту улогу бул наградзени зоз Златну маску на Фестивалу фестивалох (дакеди Фестивал аматерских театрох Югославиї) у Републики Сербскей 2003. року. Тота награда му, як гвари, отворела дзвери до Русиї, дзе зоз улогу Раскольникова наступал у обисцу Достоєвского у варошу Старая Руса у Псовскей обласци. После того ещи три раз повторел тоту улогу зоз розличнима театрами и у розличних режийох. Потим ище єдну сезону одпрацовал у театре на Рубльовки у Москви, же би ше врацел до старого краю, з тей нагоди сотрудзуюци у роботи леґендарней Югославянскей представи „Сараєвска аудиция”. Там бавел подоби босанца Дємсудина и босанки Асфалтини. Тота популарна представа, котру видзело вецей як два милиони патрачох „од Вардара по Триґлав”, оможлївела му широки публицитет и понукла перспективу у гоч хторим театре на просторе бувшей Югославиї. Владимир ше у медзичаше опредзелєл за стаємни анґажман у Театре „Добрица Милутинович” у Сримскей Митровици, котри му постава матична хижа.