Два раз Руснак

автор аба 4. юний 2017
Vlado Rusin 3

Владо Русин предсидатель КУД-а „Осиф Костелник” з Вуковару, алє и подпредсидатель Созюу Русинох Републики Горватскей, та член городскей Ради рускей националней меншини. Стара ше же би  ше о Руснацох чуло надалєко, алє и же би Дружтво за Дунайом обстало.

И попри тим же є народзени на св. Петра, 1956. року у Вуковаре, дали му друге мено – Владо. Оцец Славко по походзеню з Латярку, а мац Марча Ґвожджакова з Петровцох. Кед ше побрали, почали бивац у Вуковаре, нєдалєко  од обисца дїда и баби Русинових, дзе Владо одроснул док нє почал ходзиц до школи. Хижа була остатня на драги за Петровци, та дзеци уживали у бавискох на отвореним. Вшадзи доокола були поля, а єдно з наймилших бавискох  було правиц губаби, шляпкац по баркох после лєтних дижджох, або гласкац домашнї животинї. Нїґда им нє було допито,  вше були вонка и здумовали рижни бависка.

 – Ходзел сом до Основней школи „Стєпан Супанц” дзе познєйше ходзели и мойо дзеци, а тераз и унуки. Уж сом вецей як 50 роки вязани за тоту школу. Директоре и наставнїки одходзели, приходзели, а моя фамелия ше вше ту школовала. Могли би ми дац даяку плакету за вирносц тей школи – франтує Владо.

– Кед сом ходзел до основней, бул  сом  школяр и музичней школи. Учел сом  грац на гармоники и на ґитари, а 70-тих рокох сом почал грац у КУД-у „Осиф Костелник” –  толкує Владо хтори школованє предлужел у класичней ґимназиї „Томо Ґорета” у Вуковаре, а вец ше уписал на польопривредно-строярски факултет у Винковцох дзе и абсолвовал. Гвари же  му нє жаль же нє закончел, задовольни є зоз своїм животом и нїч би нє пременєл.

После войска, котре теди було обовязне, Владо купел камион и почал превожиц робу. Єден час му добре ишло, а кед роботу нє могол наплациц, преруцел ше до „Чазматрансу” дзе робел як шофер по сам початок войни у Горватскей.

Пред тим як пошол до войска, упознал терашню супругу, Младенку Рубич котра по походзеню з Томповцох. Побрали ше 1981. року а 1982. року народзела ше Таня, їх перше дзецко, а штернац роки познєйше и Мария. У медзичаше була война, чежки часи у Вуковаре.

– Кед постало барз страшне за жени и дзеци, одведол сом  их до Сплиту дзе супруга ма родзину, а я ше врацел до Вуковару, приповеда Владо.

Вон прешол през пекло войни у Вуковаре дзе є ранєти, прежил нєприємносци у лаґрох у Сримскей Митровици и Нишу, алє оптимизем и весели дух нє страцел. Року 1998. одлучел пойсц до пензиї. Од теди як сам гвари, постал щешлїви пензионер.

З МУЗИКУ И НЄШКА ЖИЄ

Кед ше после войни 2001. року як фамелия врацели до Вуковару,  Владо уписал и себе и Марчу (младше дзивче) до КУД-у „Осиф Костелник”. Марча як шейсцрочне дзивче почала танцовац у КУД-у, шпивала у хору и соло, а тота любов и нєшка тирва. Одала ше за паноца Олеґа Закалюка и пошла жиц до Райового Села, но вше дзечнє помага уДружтву, и ище вше водзи хор.

– Вона тиж закончела музичну школу, лєм же на напряме – клавир. Єдно другому у Дружтве помагаме, я робим  з оркестром, а вона зоз шпивачами.

На уровню Союзу Русинох РГ плануєме формовац єден национални оркестер а тиж и фолклорни ансамбл, толкує Владо.

– Звонко Костелник и я порушали зазберованє гудакох зоз Вуковару, Петровцох и Райового Села, а у блїзкей будучносци плануєме анимировац и гудакох з Осєку. Любели бизме оформиц и здружени фолклорни ансамбл, бо затераз маме по даскельо пари у каждим нашим месце, а то барз мало кед ше одходзи на госцованя, або на даяки вельки манифестациї – бешедує Русин о планох и толкує же  нєшка дзеци баржей зацикавенши за електронски бависка як за очуванє културного скарбу националней меншини.

– Ниа, я мам тройо дзеци у оркестру котри барз любя нашу културу. Робим з нїма и видзи ми ше же добре сотрудзуєме. Двойо  младши барз крашнє шпиваю, и знам же то за дзепоєдни стредки дробнїца кед ше спомнє двойо, або тройо дзеци, алє у местох дзе замарла континуована аматерска дїялносц, то вельки успих,  окреме прицагнуц дакого праве до руского дружтва – толкує Владо як випатра аматеризем у Вуковаре.

Владо Русин (треци з правого боку) з членми КУД и госцами

Владо Русин (треци з правого боку) з членми КУД и госцами

КЕД СЦЕМЕ ТИРВАЦ, МУШИМЕ ШЕ О ТИМ СТАРАЦ

– Нєдавно зме вєдно здружени, (Вуковар, Петровци и Раєво Село), були у Риєки, госцовали зме у Дружтве „Рушняк”. Мали зме три цаловечарши програми за три днї. Наступи знїмала  и Телевизия, и думам же то вельке доприношенє за  нас, Руснацох. Нашо госцованє знїмала и национална телевизия котра провадзи национални меншини, та ше наздаваме же нас буду волац и на други госцованя. Людзе любя Руснацох, любя наш фолклор, вше нас крашнє привитаю…

КУД „Осиф Костелник” поставел фундаменти дзецинскей манифестациї „Перши аплауз” котра єдина така манифестация у орґанизациї Руснацох у РГ.

 – Прешлого року на нєй було коло 200 дзеци. То нє лєм руски дзеци, алє и нашо приятелє з других местох– гвари Владо и визначує барз добре сотруднїцтво з Марию Бистрицу  дзе каждого року госцує Дружтво з Вуковару.

Попри роботи у спомнутим Дружтве, Владо активни и у городским дуйним оркестру, та и з нїма ма вельо наступи по цалей Горватскей.

Ридко хто так як вон ма наисце вельо енерґиї и дзеки за роботу, а як сам гвари, циль му же би ше Руснаци цо частейше представяли през пестованє културного скарбу, и же би вше вецей людзе препознавали нашу заєднїцу кед ше зявя на манифестацийох. З власного искуства шведочи же ище вше дзепоєдни за Руснацох нє знаю, а шицки хваля фолклорни наступи, насампредз красу и схопносц младих дзивкох и леґиньох у танєчних  бравурох котри мож видзиц на наступох.

 – Кед наступаме даґдзе дзе людзе нїч нє знаю о Руснацох, после наступу шицки одушевени, шицки нас хваля – гаври Владо. Длужносц нам очувац тоту красну слику о Руснацох – гвари на концу Владо Русин.

РУСИН

Кед ше упознава з другима, Владо гутори – Русин, а його собешеднїк ше такой опита:

– Мило ми, а як глаши вашо презвиско?

– Русин, гвари Владо з ошмихом и почина толковац:

– Мой прадїдо пришол з України, и вироятно же го почали волац Русин, а нє по його презвиску, та так шицко настало – прешвечени Владо.

БУҐНИ

Без огляду на шицки нєволї и чежки хвильки котри прежил,  Владо ше врацел ґу своєй першей любови –  ґу музики.

 – Кед сом закончел музичну школу, грал сом на ґитари у Дружтве „Осиф Костелник”, алє ме зацикавел и дуйни городски оркестер, та сом ше там и уписал и научел грац на буґнох. Буґни ми були цикави, и ище и нєшка паметам як старши гуторели же дзивки патра на шпивача, алє пойду з буґнаром. А, я як леґинь, припознавам, дзечнє шацовал дзивки – франтуюци приповеда наш собешеднїк.

 

Vlado Rusin 1