Иншак як дакеди

автор сас 18. юний 2017
14 mesar Zvonki Mudri i drustvo

Гоч забивачки подобно орґанизовани як дакеди, вельо того ше и пременєло, єст их през цали рок, роби ше швидше, фаховше и у меншим дружтве, а продукти вше баржей здабу на индустрийни. Менєй ше трима статку, тиж швинї менєй маснєйши, а цени пременлївши.

Ремесла нєшка нє популарни, алє Дюрдьовчань Звонко Мудри свойо стаємно отримує, а научел го од оца месара з котрим од шеснац рокох ходзел помагац до валалу. Того року ше наполнєли трицец роки майсторства з месом и петнац роки самостойней роботи. Забивачки состойна часц його живота, а його фамелия, супруга и двойо дзеци, уживаю у месних продуктох котри вон справи, углавним з меса зоз швинї. Окреме кед ше гурку и коло нєй поскладани кромплї запече у руским пецу.

Забивачки у Дюрдьове и надалєй подобно орґанизовани як дакеди, гоч найчастейше єст менєй людзох цо сцу помогац, и прето можебуц же тераз по обисцох єст менєй членох, нє жию вецей шицки вєдно, алє одвоєно, кажде зоз свою фамилию.

Дакеди ше знало же на забивачки будзе друженя, нєвеста варела, мац и баба умивали черева, випражовали шкварки и варели „баренїну”, а хлопи рихтали месо. Давно ше вельо менєй правело месни продукти и одкладало до змарзовача, можебуц и дупло менєй.

– Нєшка нєт тельо друженя на забивачкох, алє ше патри же би ше цо скорей закончело. Частейше ше вола майстра за помоц. Дакеди було менєй роботи, а вецей особи робели. Випатра же ше тераз и вельо вецей є, якош так зме ше звикли – гварел майстор Звонко.

МЕСТО ПИРИНДЖАРИ – САЛАМА

Дараз ше нїч нє руцало, шицко ше вихасновало. Вецей ше правело колбаси, бендова, гурки, крупара и пиринджара, а тераз ше найвецей фаластує месо до змарзовача, прави ше кулен и колбасу, охабя сланїну и вельо менєй гурки и шунки. Менєй ше хаснує билу печинку и язик, углавним ше руца псом и мачком, а природни черева ище дакус та цалком заменя штучни, бо природни нєт хто умиц и порихтац.

Тераз актуалнєйши колбаси и кулени, котри постали популарни ище пред вецей як дзешец роками, а и домашню саламу ше вше частейше прави на забивачкох.

До колбасох ше ище вше кладзе основни присмачки – паприґу, соль, попер и цеснок, а до кулена соль и паприґу, а дахто кладзе руму або киму.

– Младши дзеци нє интересує гурка, вони питаю саламу. Нє свидоми су же нєт нїч лєпше як запечена гурка у домашнїм череву з кромплями. То окремни смак. Мойо дзеци, супруга и я, окреме вжиме, таке барз любиме єсц, то прави деликатес – наглашел Мудри.

Остатнї тренд, котри започати пред коло штири роками, то же ше зоз швиньского меса зоз додаваньом рижних присмачкох, купчих з меном познатих саламох, достанє исту таку. Присмачки таки моцни же анї нє мож почувствовац яке месо до нєй положене.

Майстор Звонко шведок того тренда, бо з исту присмачку на вецей заводи правел саламу зоз рижного меса, зоз швинї, кури и пульки, и гвари же ше достава цалком исти смак, бо превладує смак присмачки. Старшим ґенерацийом, з другого боку, уж чежше кармиц статок и живину, звикли же у валалє єст месарнї и же себе можу купиц рижни продукти, гоч твердза же то нїґда нє може буц исте як порихтане месо зоз свою руку и по своїм смаку.

15 mesar Mudri zoz hurku

ДОБРИ ЗВИКНУЦА ШЕ НЄ МЕНЯ

Як дакеди, то так и тераз – у руских обисцох за фриштик вше були капушнїки, гоч уж ридше, за полудзенок паприґаш зоз швижого меса, а за вечеру швижи колбаси, печинка, гурки, або печене месо.

– Дакеди нє могло задумац нє охабиц шунку у цалє, а тераз то уж вше ридше. Частейше месо порежу на фалати и суша. Старши тримаю традицию, та часто рихтаю печену, або варену сланїну з цеском и паприґу и охабяю чисту билу сланїну зоз хрибта, ткв. „сапуняру”.

– Пиєтрен раса швинї ма вецей меса, а найменєй сланїни, з тим же ландрас и беркшир и далєй найзаступенйши. Видзи ми ше же швинї пред трицец роками були маснєйши, сланїна була грубша и мали менєй меса – гварел Звонко. Вше було и тих цо любя баржей и менєй горке, но и тот тренд ше нє пременєл. Векшина, окреме гевти цо маю мали дзеци, правя  менєй горки колбаси и кулени.

Як гварел майстор Мудри, од кеди вон почал помагац оцови, та и тераз, Дюрдьовчанє кладу єден одсто паприґи до млєтого меса, углавним 0,7 кед треба же би було горчейше, а 0,3 одсто сладкей, або обратно.

ПРЕМЕНЛЇВИ ЦЕНИ

Коло Велькей ноци кила живей ваги прашецини була аж 350 динари, а за Крачун дупло менєй, коло 160 динари за килу. Вишло же прашецина драгша як баранчецина (коло 300 динари), цо ридко кеди було. Упуцени гваря же у Сербиї нєт досц прашачки и прашата, и прето прашецина нагло подрагшела.

СЕЗОНА ТИРВА ЦАЛИ РОК

Давно ше месо сушело у комину, на диму з руского пеца. У старих хижох тоти комини були наменєни праве за таке, и були ширши як обични, а месо ше кладло з пойда, дзе могло отвориц комин. Тераз ше прави окремни обєкти, сушарнї за месо котре ше кури з одредзену файту древа, пре фарбу, або запах.

У Дюрдьове ище вше швиньске месо зоз швинї напопуларнєйше, алє єст и таких цо дома сами за себе правя колбаси зоз заячого меса и кози. Забивачки єст през цали рок. Влєце ше углавним прави лєм колбаси и фаластує месо котре ше оклада до змарзовача зоз 100-120-киловей швинї. Найвекша сезона од конца новембра до половки фебруара, за цо ше чува векши швинї, углавним 150 до 200 килово, та и векши.