Спричканє на „Мосце на Дрини”, на Стерийовим

автор мирон джуня/ фото: б. дюрич 27. юний 2017
lit 25

Мож замерковац же ше у селекциї тогорочного Позоря визначує представа „Мост на Дрини” у котрей ше надовязує континуитет вязи власци и злодїйства по сучасносц и ґеноцид у Сребреници. Цо очиглядно вец же нє по смаку правоориєнтованей власци, котра, ниа – була примушена штуриц свою пазуру и до швета култури и уметносци, зопераюци дацо цо би могло буц критика на власни рахунок.

Тогорочне 62. Стерийово позорє знємирело театрални и позатеатрални духи пре нєдодзельованє традицийних стерийових наградох за найлєпши представи, односно ґлумецки витвореня. У урядовим сообщеню Жирия фестивалу, у составе: Предраґ Мики Манойлович, Александар Поповски, Никита Миливоєвич, Исидора Жебелян и Емина Елор, пише же єдногласно одлучели же би припознаня подзелєли шицки учаснїки фестивалу, покля публика и критика як найлєпшу представу оценєла драму „Мост на Дрини” у режиї Кокана Младеновича.

У вязи з таку одлуку ше прейґ дружтвених мрежох на сам дзень завераня Позоря и урядового сообщеня о наградох оглашел режисер Младенович, обвинююци жири − у власне мено и у мено ґлумецкого ансамбла и шицких сотруднїкох, без чийого креативного доприношеня би нє було представи: „Понеже пре найвулґарнєйши политични пресиї, лєбо пре нєпребачуюце количество особних суєтох, члени жирия зоз своїма одлуками понїжели шицких ґлумцох, режисерох, сценоґрафох, костимоґрафох, композиторох, хореоґрафох, та и саму институцию Стерийового позоря. Нє постої количество ганьби з котру мож ануловац тот безсмислови терористични акт процив театру и тих котри го творя”, сообщел Кокан Младенович на своїм ФБ профилу, режисер представи „Мост на Дрини”, направеней по тексту славного романа Иви Андрича.

У явних фахових реакцийох як пошлїдок такей ситуациї, углавним преовладує становиско же як перше пришло до зраженя интересу през збиванє функциї директора Стерийового позоря и функциї селектора у особи Мирослава Микия Радонїча. Констатує ше же сама селекция дискутабилна, односно слаба, нєука, и – конєчно, виражує подозривосц же така одлука жирия мотивована з политичну причину, бо нє остало замерковане благоприхильне прорежимске становиско шефа жирия Манойловича ґу актуалней власци и предсидателя Вучича. Конєчно, аґилни колеґове як цо Теофил Панчич, напр. „вивартали” одредзени Манойловичово синекури, котри у периодзе радикалного орезованя буджету за културу доставаю послухнїки типа Кустурици и подобни, та и сам Предраґ Мики Манойлович.

З другого боку, мож замерковац же ше у селекциї як такей визначує представа „Мост на Дрини” у котрей ше надовязує континуитет вязи власци и злодїйства по сучасносц и ґеноцид у Сребреници. Цо очиглядно вец же нє по смаку правоориєнтованей власци, котра, ниа – була примушена штуриц свою пазуру и до швета култури и уметносци, най закончим зоз вивисекцию случая „62. позорє”.

Ниа, як то формуловал режисер Златко Пакович, єден з артикулованих коментаторох на актуалну тему:

„Тота одлука указує же як випатра кед утаргуєце демократию у єдней жеми, кед ше надрилї становиско „я робим, я роздумуєм, я ше жертвуєм, я думам же треба лєпше, бо ви нє робице достаточно”. Ту якиш жири поступел як колективни Александар Вучич, вигваряюци „ми єдини котри то можеме повесц”, самопреглашуюци ше за богох з Олимпу – укажеме вам же тото цо робице нє добре и з тим вас утаргнєме.”

З шицким тим ше лєм потвердзує упечаток же централизация держави и дружтва преходзи до своєй радикалнєйшей фази по углядзе на шицки потерашнї диктаторски режими. Театер потераз вше мал якуш свою автономию и простор за критику власци, цо очиглядно гевтим з верху почало завадзац.

(Опатрене 21 раз, нєшка 1)