Руснаци нє народ без историї

автор Розгварку водзел: михал рамач 3. юлий 2017
1

То позарядова нагода же би ше на єдним месце зоз своїма сообщенями позберали  углядни професоре  и фаховци, алє и млади науковци з цалей Европи. Заєднїцке им тото же преучую штредньовиковну Рус.

На медзинародней науковей конференциї „Стредньовиковна Рус: проблеми терминолоґиї”, хтора концом мая отримана на Прикарпатским универзитету „Василь Стефаник” у Ивано-Франкивску у України у рамикох длугорочного проєкта „Colloquia Russica”, участвовал и историчар Дюра Гарди, позарядови професор на Филозофским факултету у Новим Садзе. Наш собешеднїк автор кнїжкох „Нашлїднїки Києва – медзи кральовску коруну и татарским ярмом” и „Друґети – повист о дзвиганю и паду фамилиї провадзачох анжуйских кральох” и числених роботох обявених у домашнїх и иножемних наукових публикацийох. Замодлєли зме го най вокраци представи тот проєкт и свойо участвованє у нїм.

– „Colloquia Russica” медзинародни историоґрафски проєкт до хторого уключени науково институциї, насампредз универзитети и институти з понад дзешец европских жемох – пояшнює др Гарди. – Матична установа, орґанизатор и инициятор подняца то Институт историї Яґелонского универзитету з Кракова, з Републики Пољскей, хтори ма барз длугу традицию, а тиж и славну историоґрафску школу. Основани є у 14. сторочю и вєдно з Карловим универзитетом у Праги є найстарши у тей часци Европи. Указало ше уж як красна традиция же колеґове з Кракова за кажду конференцию вибераю партнерску установу з даєдней другей жеми у хторей ше орґанизує нове науково стретнуце.

Потераз, як резултат проєкта и симпозиюмох, обявени дзешец наукови моноґрафиї – тематски зборнїки, хтори з рижних аспектох спатраю историю Руси. Цо ше дотика мойого уключованя – поволали ме людзе хторим була позната моя потерашня робота. Припознам вам же то за мнє була велька чесц.

РС Участвовали сце на даскелїх медзинародних конференцийох. У чим видзице їх значенє?

– Мал сом нагоду участвовац на пейцох наукових конференцийох у рамикох спомнутого проєкта. Шицки мали тематични характер. Наприклад, 2015. року, праве у Кракове, тема була вязи Руси зоз заходнима жемами, односно жемами латинскей култури. Прешлого року у Плзену у Ческей,  на Институту археолоґиї, позберали ше науковци хтори спатрали одношенє штредньовиковних руских жемох з номадскима народами – Монґолами, Половцами, Печенїгами. Конєчно, того року у Ивано-Франкивску ше розправяло о проблемох терминолоґиї штредньовиковней Руси. На нєй сом представел свою роботу о методолоґийних аспектох феномену Галичини (rex Galitiae) у кральовским наслове угорских владарох. Значенє конференцийох праве у тим же ше резултати найновших виглєдованьох виноша пред наукову явносц. Ту присутни еминентни фаховци як цо то професор Войтович з Львова, Данилевски и Успенски з Москви, професорка Фонт з Будапешту, колеґа Домбровски и професорСрока з Польскей… После викладаньох шлїдзи наукова розправа. Значи, нє слово о науковим монолоґу.

Герб Галицко-Волиньского князовства

Герб Галицко-Волиньского князовства

РС  Кед бешеда о держави Романовичох, односно Галицко-Волиньскей держави, основни историйни цеки углавним познати. Цо виглєдую нєшкайши историчаре?

– Историоґрафия давно превозишла класични теми – кеди хтори владар умар и як ше закончела даєдна битка. На нїх одвит дали историчаре старших ґенерацийох. Нєшкайших виглєдовачох цикавя питаня як функционовало дружтво, наприклад 13. сторочя у Галицко-Волиньскей держави краля Данила Романовича, як жили його поданїки, бояре и обични людзе. яка була їх култура, цо мали на столє кед полудньовали,чи дзечнєйше пили медовину чи драге вино хторе увожели з Византиї и Угорскей. як путовали, од чого хоровали иод чого ше бали. Историйни жридла и подїї ше спатраю у шветлє нових значеньох. Вони ше одноша преважно на прешлосц менталитета дружтва, прешлосц култури, владарскей идеолоґиї чи цивилизацийного стретнуца европского заходу и востоку. А праве Галицко-Волиньске князовство, як наприклад и Сербия Неманїчох, були жеми и места дзе ше стретали и черали таки искуства, уткани до нашого идентитета през вики.

РС У явносци часто превладує поєдноставена слика стреднього вика. Як бисце описали швет и дружтво у котрим жили нашо давни предки на тим и на гевтим боку Карпатох у ХІ–ХІV вику? Дзе були у одношеню на Европу?

– Давно нам ище Федор Лабош надпомнул о нашей славней историї у Галичини. Читаче „Руского слова” муша знац же наш народ, штредньовиковни Русини у 12. и 13. сторочю мали славну державу. Єй центер бул з другого боку Карпатох, у Галичу, одкаль и цала Галичина достала мено. Галич бул єден з найвекших руских городох свойого часу. У цалей Руси, од галицкого соборного храму Успения Богородици векши були лєм два києвски церкви – Свята София и церква Святей Богородици. З Галича по рики Днїстру тарґовецки ладї плївали директно до Царгороду на Босфору – хтори теди бул центер Европи. Галицки князове були родзина византийских царох. О богатстве тей жеми гутори и околносц же угорски кральове цалу першу половку 13. сторочя препровадзели у намаганю здобуц Галич и поставиц там своїх синох як князох. То им ше на концу нє удало. Побиднїк, княз Данило Романович 1253. року постал перши руски краљ, кед од папи достал коруну. У медзичаше посцигнул мир з Угорску и Белом IV. Од того часу Романовичи мали важну улогу у европскей политики. Данилов старши син Лєв постал жец угорского краля. Младши Роман, прейґ малженства з австрийску принцезу, нєуспишно пробовал постац войвода Австриї. О Данилови ше з почитованьом бешедовало и на ческим кральовским дворе. А як би и нє, кед руски владар, як угорски союзнїк, 1253. року зоз своїма полками нападнул на далєку Моравску зоз сиверу. Кед би наш поета и новинар Михал Рамач (автор розгварки. – Ред.) нє описал тоти Данилово подвиги у своєй поеми, видзи ми ше же би нам Руснацом вельо того з нашей давней прешлосци остало далєке и нєпознате. Запаметац треба: ми нє народ без историї.

ИСТОРИЧАР – РЕМЕСЛО

РС Вашо кнїжки и роботи добре прияти медзи медиєвистами у Стреднєй и Восточней Европи. Як тото вплївує на вашо будуци виглєдованя?

– У каждим случаю, тото ме обовязує. Треба далєй робиц. Поволанє историчара як и кажде друге ремесло, правда специфичне, алє и у нїм як и при других професийох за творенє доброго дїла потребне уложиц вельо труду, и мац знаня и таланту – наглашує професор Гарди.

Стриберни пенєж Києвскей Руси зоз подобу Володимира Велького (960–1015). На златнїкох писало „Владимир, а се его злато”, а на стрибернїкох „Владимиръ на столе, а се его сребро”

Стриберни пенєж Києвскей Руси зоз подобу Володимира Велького (960–1015). На златнїкох писало „Владимир, а се его злато”, а на стрибернїкох „Владимиръ на столе, а се его сребро”