Чекаюци нови „Горор”

автор розгварку водзел׃ борис варґа 8. юлий 2017
Zivkovic 3

     Александра Бучко (дзивоцке Живкович), новинарка, авторка литератури и гражданска активистка. Кед Шуксово контроверзни „Шпацири” постали корунка модерней рускей прози котра ше формовала у панкерских дзеведзешатих, два роки познєйше, 2012. року, „Горор” тиж на свой способ зазначел живот и роздумованя єдней ґенерациї, алє тей чий ше идентитет и язик формовали дзешка на интернету и дружтвених мрежох.

У ствари, роман „Горор за принцези” формално настал як резултат наградного литературного конкурсу часопису МАК за онлайн жанри. Александра послала свойо блоґ-дньовнїки, вообще нє знаюци же таки конкурс розписани. Случайносц, як и у велїх ключних подїйох, ту була пресудна. Теди Сакс Живковичова була штредньошколка, тераз Александра Бучко дипломована новинарка.

Сакс тераз и пред пейцома роками. Як ши теди доживйовала финализовану публикацию?

То мойо благо. Ище теди ши ми, як редактор часопису МАК, а и кнїжки, гварел же то треба добре поробиц, же бим ше цешела у нєй и кед видзе и после велїх рокох. Так же, то мойо чадо, то кнїжка хтора ме унапрямела на писанє, та и на новинарство. Пучела сом ше, як и нєшка цо робим.

Як тераз патриш на „Горор за принцези”?

Як сом и гварела, то цошка на цо патрим як на мойо благо, нє лєм прето же то публикация хторей сом авторка, алє и прето же тота кнїжка була моя крижна драга у каждим смислу – у смислу способу як жиц живот, приношиц одлуки, буц вирна себе… Наздавам ше лєм же „Горор” и инспировал дакого на писанє, або ошлєбодзованє зоз своїм писанийом за виход до явносци. Кед то так, вец ше ми удало. Млади ю читали, а кед пре ню дахто и писац почал, або ше ошлєбодзел обявйовац – то є то. То тото цо ми бул и циль, медзи иншим.

Кед ми чежко, пре ситуацию у видавательстве, як у нас так и у Сербиї, а и у новинарстве, дакус „спражим” на себе же яке сом занїманє вибрала, алє и на „Горор”, бо ме тота кнїжка унапрямела на тоту драгу. Но, здогаднєм ше же то любим и же бим нє знала цо зоз собу кед бим нє робела тото цо робим тераз. А то, же пишем, у таким, або иншаким жанру.

Яки були реакциї околїска, з оглядом же кнїжка провокативного характеру и таки отворени теми з „дзивоцких устох” нє части у рускей литератури?

Младим ше, з векшей часци, пачело, а „вельки” иґноровали. Вироятно споза хрибта критиковали. И то добре. Достала сом вельо комплименти од младих, цо ми з єдного боку и бул циль – же би млади Руснаци мали читац цо им интересантне на мацеринским (або сучасним мацеринским) язику. Нам треба и лєгчейша литература, бо кед будземе лєм „озбильну” литературу публиковац, а млади то нє барз сцу читац, вец тоти кнїжки буду стац у „Руским” и зберац прах. Або на полїчкох у обисцох, алє гоч як – буду зберац прах. Цо думам же нїкому нє циль. Треба нам нови жанри, сучасни, та гоч можебуц и преклади сучасних кнїжкох же би ше прицагло младих читачох. Же би нє було же дружтво автора почита и мир. Бо, о пар децениї, кед нє и скорей, тоти млади буду културна и интелектуална старша елита нашей заєднїци, односно, зменя ше ґенерациї, а кед нє будзе певних заинтересованих, та цо будземе? Нєстанєме, погашиме шветла, чи цо? Треба балансовац, дац публики и тото цо сце, а и тото цо єй „потребне”, же би ше едуковало, алє и прицагло нових людзох, нови попатрунки на културу, литературу, науку – шицко, гайде поведзме, треба нам нову елиту.

Цо читаш? Цо слухаш од музики и патриш од филмох?

Тераз? Тераз читам закони, одлуки, повелї, анекси, цо вецей кнїжки и виглєдованя о новинарстве, Европскей униї и ґенерално политики. Намагам ше цо вецей усовершовац. На столїку (шкатули) коло кавча ми стоя Аґата Кристи, Орвел („Животиньска фарма”, утвердзованє ґрадива, думам же барз прикладна ситуацийом хтори нас окружую) Дойчинович о Шаричови, Дарк веб и Сноуден. Та кеди яка концентрация. Музику нє слухам часто, слухам BBC радио, евентуално Френка Синатру, Елвиса Прислия, Чаби Чекера… Олдис бат ґолдис. Филми ище менєй, алє любим филми/документарци Майкла Мура. Дакеди одпатрим кратку ситком серию, кед уґлавим 25 минути часу.

Сакс у „Горору” заш лєм, нє напущела школу и нє поцагла ше з явного живота. Цо тераз роби Сакс у реалним живоце?

Сакс у реалним живоце права сучасно-традицийна руска андя. Закончене новинарство на Филозофским. Занята сом, робим на Радию Нови Сад, програми на руским язику. Редакторка сом мешачного додатку „Литературне слово”, дакеди упаднє даяке виглєдованє, або виглєдовацка приповедка, лєм то длужей тирва и спомалшено идзе. Дакеди даяки ПР-текст спишем, борим ше за професионализем у наших медийох, алє и у цалей зезнутей системи хтору воламе держава. Варим, залївам присмачки на тераси и нє пейґлам. Ґлумим, участвуєм у перформансох у РКЦ-у, орґанизуєм исти, ходзим на анґлийски, и чекам плацу же бим плацела оналйн курси Берклийового универзитету. И кажди вовторок идзем зоз Шепокс на кафу.

Од редакторки часопису МАК дознаваме же у пририхтованю рукопис новей кнїжки. О чим слово?

Слово о ЛЮСПП. Причекаме єшень, та увидзиме цо то док публика пречита. Наволала бим то „Горор vol. 2”. Лєм нормално, як сом одрастала, так ми ше фокус менял, та и то нє будзе типичне предлуженє „Горору”. Сакс у городзе, новинарске искуство з боку Сакс, плаци/нєплаци… Любов, секс, политични партиї. Тоти три поняца комбинуйце як сцеце и одприлики достанєце тото цо сцем повесц з рукописом. 

Zivkovic 2