Ґу литератури важне литературне одношенє

автор розгварку водзела: опс, фото: вев 11. авґуст 2017
19840579_1572462846117737_1557221028_o

Владимир Пиштало єден зоз найзначнєйших сучасних сербских писательох. Його роман „Тесла, портрет медзи масками” у Сербиї дожил барз вельки успих – после доставаня НИН-овей награди и Награди библиотеки Сербиї за найчитаншу кнїжку, вошол до читанкох за основну школу и ґимназию.

Роман „Тесла, портрет медзи масками” обявени з успихом у шицких бувших югославянских републикох, а у ЗАД мал аж два виданя. Преложени є на вецей странски язики.

Владимир Пиштало жиє у Америки дзе преподава шветову и америцку историю на Универзитету у Вустеру, Масачусетс. Автор є вецей романох, а з нїм зме бешедовали о найновшим роману „Слунко того дня” – писмо Андричови, хтори обявени у маю того року, а уж дожил друге виданє.

РС  „Слунко того дня” могло би читац и як слунко тей кнїжки, або тота кнїжка слунко нашо каждодньове док ю читаме, або кед зме ю уж пречитали. Алє, почнєм зоз питаньом як то було кед Ви закончели тоту кнїжку, бо як то було, то у ствари лайт мотив тей кнїжки?

20428170_1572464192784269_529838849_n– Гей, тото ище вше тирва, як то було. Кажди раз кед ше чита бешедуєм о даяких других аспектох кнїжки, голєм ше наздавам. И, вше муши буц интересантне мнє як преподавательови, як професорови, бо кед мнє нє интересантне, нє будзе анї публики. Вше ше трудзим же бим нє повторйовал приповедку, алє же бим отворел даяки други аспект, а думам же єст ище вельо аспекти о хторих зме нє бешедовали, а то завиши и од инспиративних питаньох як цо тото вашо. Я знам як професор же кажда класа иншака, же кажда публика иншка и вец тото як то було, ше ище вше случує. Интересантне закончиц дацо на чим робице пейц роки, а тераз у стретнуцу зоз публику, з людзми, читац и слухац  реакциї людзох, то отворени процес, процес котри тирва.

РС  Ваша намира була написац писмо Андричови ище у тинейджерских рокох. Кед сце на седем роки вжали кнїжку „Мост на Дрини”, а на седемнац роки пречитали позберани твори Иви Андрича, и сцигуєце зоз истого милєа, кед нє зоз културолоґийного, а воно зоз историйно-искуственого вшелїяк. Чом тото жаданє було так длуго чуване, и чом Вам требало тельо часу же бисце написали тоту кнїжку упрекосц гевтому велькому шлїду асоцияцийох хтори зме достали у роману. Чи дацо мушело дозрец у писательови?

– Гей, то найєдноставнєйши одвит. Я роздумовал же бим тото зробел як млади чловек, алє то були пубертетски думки. Здогадуєм ше  же сом уж теди обявел два кнїжки и нащивел Видавательну хижу „Шветлосц”, хтора теди була найвекша у бувшей Югославиї и, єден редактор хтори там робел, после нашей бешеди, а бешедовали зме о Андричови, и вон видзел же мнє то интересантне и же вельо того знам, гварел же бим могол написац кнїжку о Андричови. Мнє то теди ласкало, бо то було релативно озбильне предкладанє. Кед бим теди прилапел тото предкладанє кнїжка би настала пред 30 роками, або кус менєй. Алє сом ю нє написал, прецо? Пре мойо огромне почитованє теми и прето сом ю писал пейц роки. Бо, я гварим же Андричови персирам и у думкох. Кед пишеце о даким таким вельким, даким хто значи так барз велїм людзом, мушице дац найлєпше зоз себе и то тото прецо идзе помали. Андрич сам гварел же нє досц мац лєм думку, гоч є и интересантна, алє потребне исте количество часу же би ше нашло вираз за думку кельо и же би ше сама думка достала, гоч вона и ориґинална. Та, кед сом почал писац тоту кнїжку, мой покойни оцец гварел же намучи це тот Иво. И, мал право, бо то потирвало док сом шицко тото виражел. На початку кнїжки думал сом же менєй-вецей знам цо жадам повесц. То було и точне, и погришне. Мал сом даяки напрямки. Додаце нову хвильку, дакус обрацаце тоти теми, даваце им смак нашого часу. Бо ше вше ту прировнує слунко гевтого дня под котрим жил Андрич, зоз слунком того дня под котрим ми жиєме. Значи то слунко гевтого дня ошвицене зоз слунком того дня.

РС  Роман мишанїна рижних жанрох, без огляду же є насловени як писмо. Найменєй то директна епистоларна форма, вецей є мимикрия за цали рядошлїд жанровских одреднїцох подполних, або у рисох. Так присутни автопоетски записи, поетски записи, и проза, и диялоґ, то, наисце, всеоблапююца кнїжка. Видзи ше ми як нїґда до тераз у вашим писательским опусу…

– Дзекуєм. Я гварим же то роман котри у себе скрива драгопис, понеже ше вон находзи глїбше на велїх местох, скрита збирка писньох, скрита збирка приповедкох, так же то наисце єдна нєзвичайна форма. Алє требала буц праве така жива, же би оддала пошту єдному такому велькому писательови як цо то Андрич. Нашо людзе любя Андрича, и сцу го почитовац, любя буц пишни на ньго. И, яґод кед би им то було прикрацене у даяких интерпретацийох хтори були погришни, або директно злонамирни. Тота кнїжка помага нашим людзом же би почитовали Андрича так як цо жадаю. Прето одношенє ґу Андричови мушело буц нє информативне, тото найменєй. Информация ту найменєй важна, алє у першим шоре важна любов и важне єдно литературне одношенє ґу литератури. Нє зоз мертвима словами, зоз измами, зоз професорскима пояшнєнями, алє з єдним живим язиком хтори бешедує о поезиї и з єдну пошвеценосцу, з любову оддата пошта Андричови на способ котри вон заслужує.

РС   Слунко як верховни принцип, такой коло нього алтруизем, путованє як способ, алє гевто цо интересантне, контрапункт тиж як способ. Кажди бок Вашого романа єдна найконкретнєйша комуникация з гевтим цо сущносц Андричового опусу, сущносц Андричового одношеня ґу животу, ґу искуству, алє и ґу литератури, ґу можлївосцом литератури…

20428102_1572462849451070_2002697796_n– Мило ми же сце тото обачели, бо то єдна зоз найважнєйших Андричових темох. Контрапункт наисце стан, други стан, контрапункт стан живота и нє характеристични є лєм за самого Андрича. Кед же тото восток заходу и заход востоку, як наводно бешедовал ище св. Сава, а тото можеме и ми повесц, вец контрпункт на даяки способ роздумованє о живоце у котрим єдно упуцує на друге. Андрич конкретно бешедовал же при опису побрежя муши буц присутне морйо, у белавей збирки муша буц присутни червени елементи, вше нєвидлїви опозит, бо то дава динамику. Тоти теми хтори сце визначели наисце важни, тема преходносци, одношенє ґу любови и доброта, понеже сце спомли алтруизем. Людзе бешедую о Андричовей волшебней лукавосци, мало бешедую о Андричовей доброти. А, вон мал огромне количество доброти и порозуменя ґу своїм подобом. Вон думал же кажди чловек хтори жиє и умре, нєстанє, а нїґда нє бул видзени, його длужносц була порозумиц таких людзох хтори цихо, хтори ґурнути до кута, хтори як його Чоркан, людзе зоз марґини зоз дна дружтва. Вон жада видзиц гевтих нєвидлївих, же би анї єден чловек нє остал нєвидлїви. И при тим вон порозуменє дава своїм подобом, а иронию зохабя за себе. Так же проблем, кед так можем повесц, филозофски, алє теми робени на єден поетични способ. Филозофия нє дацо цо припада безроботним, геверним людзом, вона припада шицким нам, бо ми шицки роздумуєме о живоце. Я на єден нєпоштредни и поетични способ писал тоту кнїжку на тоти теми на  хтори писал и Андрич, а то теми о котрих роздумую и векшина моїх читательох. Лєм прето же су людзе, и же су руцени до живота.

РС  Кед же панорама, кнїжка и циркуз ключни слова за розуменє Андричового опусу, його видзенє швета и сензибилного одношеня ґу швету, чи Вам сучасни еквиваленти панорами, кнїжки и циркузу важни, интересантни…

– Нїхто ше ми тото ище нє опитал. Циркуз праформа каждей уметносци, циркуз єдно вишмейованє зоз елементами чуда. Мнє циркуз тиж важни. Кнїжка ми барз важна, бо то моя професия и прешвечуєм людзох же треба читац, а вец звичайно гварим же то одношенє ґу култури. Чул сом же хтошка гварел же зоз културу красше. Нє ствар ту чи красше, то подполно погришни попатрунок. То питанє смисла и безсмисла живота. Жем, держава котра нєдзба за културу, нєдзба за смисловим одношеньом ґу иснованю и заклада ше за безидейносц. То смисел або безсмисел живота мойого и вашого. То нє ствар даякей естетизациї, цо може буц периферне, алє дачого цо сущне. И, за мнє би нє була панорама, алє путованє. Вше сом жадал написац збирку драгописох…

РС  Алє Фелини за Вас важни як…

– Фелиния понукам як ключ за розуменє Андрича, бо нашо людзе думаю же Андрич мертви, же є сухи и премудри, а Фелини емотивни и шицко процивне. А, я гварим же то шицко релативне. Я праве Андрича толкуєм у емотивним ключу и сцем повесц же людзе дотераз патрели на мертвого Андрича зоз мертвима очми, а я жадам видзиц живого Андрича зоз живима очми.

РС Думам же сце у тей кнїжки читательох прешейтали през цалу шветову литературу од староєгипетскей и греческей митолоґиї, та до Ничеа, Шулца, Мана, Броха… Єст ту дакус и филозофиї… По Кафку, Црнянского. Як ше Вам поспишело шицко тото так чечно, так гармонично, так читлїво укомпоновац?

– Думам же читлїве ключне слово, бо таки асоцияциї. Вше сом думал на шветову литературу, кед сом думал на нас. Ту идея путованя, бо у далєкосцох постоя даяки фреквенциї хтори темпирани на нашо я. Ви можебуц у Лисабону, а дацо вас доруши, читаце Кафку и подумаце тото, як кед би я написал. То тото побратимство душох у космосу. Андрич вельки писатель прето же вон одгукує през шветову литературу и вона одгукує през нього, през нього цалком свидомо, бо вон бул барз образовани чловек. Алє я нїґда анї нє мал тото локалне одношенє ґу Андричови. Андрич природно повязани зоз своїм образованьом, своїм способом думаня зоз цалу шветову литературу и вон би бул вельки писатель у гоч котрей традициї. Так же ми цалком природне патриц на його идеї так як ше його идеї одражую у шветовей литератури. 

20447237_1572469402783748_198999941_o