И Руснаци визначни гражданє

автор маф 5. септембер 2017
16.08.2017.- Zombor - Rusnaci 033 - Copy

Як у шпиванкох: славни Зомбор варош, главни город заходнобачкого округу, нащивели зме єдного горуцого авґустовского  дня.  Нєнаявено, пробовали зме поглєдац у нїм дакого од Руснацох хтори у нїм жию.

На пияцу, дзе зме стретли керестурских паприґарох хтори ше з нїма познаю, бешедовали зме з пензионерку Сенку Зеленович, на роботим месце зоз судийку Марию Колошняї, у Доме школярох  кухар Мирко Гарди нам отворел дзвери, а стретли зме и дакедишнього длугорочного директора Миланка Йововича, хтори бешедує  по руски лєпше як велї  Руснаци.

Нажаль, двоме медзи визначнима Руснацами – Зомборчанами, оцец и син Владимир и Сашо Сабадошово, нє могли ше з нами стретнуц. Владимир директор Фаховей польопривредней служби, а Сашо заняти у Историйним архиве и нєформални є хронїчар при Руснацох. Як зме од нього скорей чули, по остатнїм попису жительства  2011. року, у Зомборе и його населєньох евидентовани 62 особи хтори ше вияшнєли як Руснаци. Спомнул нам же у  тим варошу жию два шестри, Папуґово Марча и Гелена, родом з Керестура, Яким Медєши, владику Славомира власна шестра и други…

Янко Надь, паприґар, зоз сином порядни у Зомборе три раз до тижня. Гвари нам же праве при ньому була Рускиня Марча Нярадийова, а гвари же их єст даскельо цо вше зайду ґу нїм, наприповедац ше, поопитовац ше за своїх у валалє, и розуми ше, купиц паприґи.

Поглєдали зме и Сенку Зеленович, народзену Рацову, родом з Керестура. Стретли зме ю у центре городу з нєвельким унуком Миланом хторого, як гвари, чува, бо є уж штири роки пензионерка.

Сенка Зеленович з унуком Миланом

Сенка Зеленович з унуком Миланом

– Зоз Керестура сом пришла  до Зомбора до штреднєй медицинскей школи, а кед сом закончела, ту, у шпиталю сом достала роботу, ту сом ше и одала и остала жиц уж 30 роки – приповеда нам Сенка.  На питанє чи ше ту стрета з даским од Руснацох одвитує:

– Нє барз ту познам наших людзох. Єдино док сом робела мала сом колеґиню Марчу Видович народзену Нярадийову з Керестура, а там ище вше роби и колеґа Надь, хтори отамаль путує. Но, Руснацох сом нєдавно стретла у Нємецкей, дзе з часу на час ходзим робиц, чувац стари особи. На пияцу сом учула сербску, алє и руску бешеду – єдна жена з Босней бешедовала по руски зоз своїма дзецми и шестру, а праве ше приселєли до Нємецкей. По руски дакеди бешедуєм и з унуками, вони уж вельки, алє запаметали язик ище док зме ходзели до моїх родичох, а дакеди и зоз сином и дзивку.

Як Сенка на концу сама гварела, досц ше оцудзела од Руснацох, а од октобра ше зоз супругом преселя до Нишу, дзе им одата дзивка, док син зоз Зомбора одходзи до Нємецкей. Но, треба повесц же док робела, Сенка вше була на помоци своїм сонароднїком кед требало лєгчейше дойсц до дохтора у шпиталю, або дацо швидше окончиц. И по тим ю велї запаметали.

РУСКИНЯ ДРУГА ОСОБА У СУДУ

У центре городу драга нас далєй одведла до Основного и Висшого суду Зомбор. Там зме поглє дали судийку Марию Колошняйову.

– У Зомборе жиєм од 1994. року кед сом пришла за приправнїка. У Нишу сом закончела правни факултет, а у Зомборе сом нашла роботу. Штредню унапрямену – правни напрям сом пред тим закончела  у  Керестуре. Остала сом ту и после приправнїцкого стажу, перше як фахови сотруднїк, а од 1999. року робим як судия – представела ше нам Марча. И вона гвари же ту нє ма даяки контакт з Руснацами, гоч зна же их ту єст.

Янко, паприґар, три раз до тижня у Зомборе

Янко, паприґар, три раз до тижня у Зомборе

– Ту на пияцу, кед приду паприґаре з Керестура, и кед дакого видзим часто поприповедаме, гоч ше ми видзи же и вони остатнї два роки слабше приходза як дакеди. А на самей роботи барз слабо стретнєм дакого.

Панї Мария по руски бешедує лєм кед пойдзе до Кересура дзе ма мацер, братох и пайташки.

– З нїма ше поряднє  чуєме на телефон, а у мацери попрепатрам и „Руске”.  Патрим ТВ емисиї, програми по руски и знам цо ше случує у нашей заєднїци. Гоч зме ту у городзе нє орґанизовани, и гоч кельо зме видвоєни сами, думам же оставам Рускиня – заключела наша собешеднїца.

РУСНАЦИ И У ДОМЕ ШКОЛЯРОХ

У зомборским Доме школярох, або интернату, попри тим же каждого року єст надосц школярох з Керестура, и з Коцура, уж 41 рок заняти и єден Руснак – Мирко Гарди хтори ту роби як кухар. На питанє кого ту позна од Руснацох, гвари.

Мирко послухал оцов совит и постал кухар

Мирко послухал оцов совит и постал кухар

– Познам Сабадошових, а мали зме єдну Рускиню  у главней апатики… Було ту надосц Коцурцох, месарох, дакедишнї директор у интернату Миланко Йовович, вон тиж з Коцура, гоч нє Руснак, алє од дзецинства научел по руски и нїхто би за ньго нє повед же є нє Руснак. Бул у Зомборе и началнїк полициї покойни Шкорич тиж з Коцура, тиж крашнє бешедовал по руски – здогадує ше Гарди. А на питанє як ше вон нашол у Зомборе, гвари:

– Мой оцец бул з Коцура, а робел як „друмар”,  отримовал калдерми, док нє було асфалту. Перше робел у Приґревици, и я ше там народзел, о два роки премесцени є до Зомбора, и од теди я ту. Мац нам була зоз Керестура, а  мам ище двох братох, єден жиє у Керестуре – Кимо, бул директор у комбинату, и нєвеста Амалка, наставнїца у школи. Други брат у Австралиї, там пошол ище на 17 роки,  а я наймладши.

Мирко у Зомборе закончел основну и познату штредню Погосцительну школу. Виучел за кухара цо у тот час було дакус нєзвичайне, та у класи були лєм двоме хлапци. Гвари покус у франти, як го оцец радзел же би закончел даяке ремесло, дзе нє будзе гладни. Но, кухарство наисце полюбел и исти дзень як закончел, уж почал робиц. А тераз, по пендзию му остало ище рок и пол.

– По руски бешедуєм лєм у Керестуре кед пойдзем до брата, а донєдавна и ту на роботи, з директором Миланком, хтори нам ту обезпечел и новини „Руске слово” и МАК. Кед ше гласало за наш национални совит у моєй месней заєднїци нас було лєм шейсц особи хтори ше вияшньовали як Руснаци.

 

ЗОМБОРЧАНЬ Є ШТИРИ ДЕЦЕНИЇ

Поглєдали зме и Коцурца Миланка Йововича, нєшка пензионера, хтори досц познати у рускей заєднїци. На чечним и точним руским язику гвари же є у Зомборе 40 роки, 24 бул директор у Доме школярох, а вельо сотрудзовал з Руснацами, и помагал им.

– Я ше народзел на Руским шоре дзе сом научел бешедовац медзи дзецми, як и моя шестра хтора ше и одала за Руснака. Повязани сом и з Коцуром и Керестуром, сотрудзовал сом з велїма, з покойним Михайлом Варґом, зоз моїма Коцурцами зме орґанизовали  литературни стетнуца, помогли по сербски видац поезию Силвестера Макая –   памета Миланко. Дознаваме же чита нашо новини и ма красни слова за нїх. Так и нєшка провадзи нашу заєднїцу и суґерує же важне же бизме ше нє заверали, алє и чували свойо.

– Провадзим и як ше дзеци нє уписує до руских оддзелєньох цо, ми барз жаль. Доказане же билинґвизем може буц лєм предносц, а нє завадзенє – прешвечени наш собешеднїк, хтори и сам шведок того аксиома.

Миланко помог и Коцурцом и Керестурцом

Миланко помог и Коцурцом и Керестурцом