Керестур ма вельо нєвичерпних людзох

автор розгварку водзел׃ борис варґа 6. септембер 2017
tota 1

Сашо Палєнкаш наградзовани зоз вецей обласцох – за литературу достал награду „Мирослав Стрибер”, а на ФАМУС-у награду за найлєпшу музику и текст. Добитнїк є припознаня „Зарї култури” и освоєл перше место за нови драмски текст РНТ „Петро Ризнич Дядя”.

Палєнкашова фамелия ше концом осемдзешатих зоз Заґребу преселєла до Руского Керестура. Практично од теди Сашо активни член вецей секцийох керестурского Дома култури. Под час дзеведзешатих вон участвує у цудзих бендох и формує свой Paradox, з хторим роби шлїдуюци петнац роки. Од 2000. року поезию и прозу обявює у векшини руских виданьох, алє и на заходноевропским сайту „Local minds”.

РС З ґитару ши обишол славянски заход – Горватску, сивер – Гоpнїцу и юг – Сербию. Як на це патра орґанизоторе и публика як на рускоязичного кантавтора?

– З початку сом бул дакус подозриви же як то будзе прилапене, алє випадло як позитивне искуство. Вшадзи им було интересантне чуц тот язик и приповедку же одкадз приходзим. Даєдним, хтори звикли на подобним язику слухац народни шпиванки, було интересантне чуц, жанровски патрено, цалком иншаки напрям и теми у текстох.

РС Як на рускоязичну културу патра други, там дзе ши грал, або цо ци писали на интернету?

– После велїх нагваряньох рижних людзох, помали сом з анґлийского прешол на наш язик. Медзитим, проблем бул як далєй. З єдного боку, наша публика звикла на нашим язику слухац о любови, о смуткох и подобним, и то вец шицко упаковане на єден специфични способ, хтори ше мнє нє уклапяовал до концепту. То бул момент кед сом ше мушел врациц назад до керестурскей „андерґраунд” сцени з дзеведзешатих. Теди у Керестуре було вельо бенди, а даєдни з нїх творели и на нашим язику. Вони ми дали моци и инспирациї за шпиванки як цо то „Приповедка о єдней страсци”, „Чловек”, „Шеяч зла” 1 и 2, и подобни. Таки тексти вимагали вец и одредзени музични концепт, цо думам же дало плоди и почало людзом буц интересантне. Ґлобално патрено, то нє було нїч нове. Теди вельки уплїв на мнє мали албум „Roots” бенда Sepultura з Бразилу и бенд Soulfly – їх комбинованє рифох и акустичней ґитари ми були од велькей инспирациї при правеню албуму „Шлїди жита”. Алє заш лєм, комбинация такей музики и того язика випатра же була добра. За тоти остатнї шейсц роки, од кеди робим як кантавтор, отримал сом даскельо дзешатки концерти по Словацкей, Горватскей и долу у Сербиї. То були лєбо мойо самостойни концерти, лєбо наступи на даяких алтернативних фестивалох (най их так наволаме з єдним словом). Значи, бешеда о публики хтора рижнородна, алє рижнородна у смислу же у нєй було и панкерох, и металцох, и рокерох, и инди музичарох, як и кантавторох. Праве сом ше од їх реакцийох и бал, алє праве од нїх сом подоставал найвекшу и найщиршу потримовку. То, вец, резултовало зоз поволанками на други наступи. Нажаль, шлєбодни час ми цошка цо углавним нє мам, та сом концертно анї нє активни тельо кельо ситуация дакеди наклада, а дакеди вимага.

РС Єден ши з плоднєйших и мултифункционалних авторох у рускей заєднїци. Музика випатра доминантна, алє пишеш поєзию, прозу, драми, твори за дзеци. Знїмаш кратки филми… Нє шицко цо робиш мож видзиц у конвенционалних медийох. Кельо интернет помага у промовованю твоєй творчосци?

– Вельо. У ствари, нєшка шицко функционує прейґ нього, так же цалком природне же би интернет бул часц мойого орудия. Вшелїяк же вельку потримовку мам з наших редакцийох у радию и телевизиї, „Литературного слова”, „Шветлосци”, „Руского календару” и у „свой час” од МАК-у, алє интернет нє ма филтери хтори нашо медиї муша мац, лєбо их себе даєдни и направя.

Тиж, предносц интернета (а тото цо нашо медиї затераз нє можу), то тайминґ и квантитет. На интернету свойо твори можем пласовац кеди сцем и кельо сцем. Нашо медиї маю одредзени термини своїх емисийох, а дакеди анї нєт места же би дацо було емитоване у такой наиходзацей емисиї (лєбо даєдни нє обявя аж анї як информацию). А я, поведзме, надумам же би тото дацо було тераз такой, лєбо надумам викомбиновац зоз даяки другим случованьом, лєбо специфичним датумом.

И тото цо ме у очох наших медийох дакеди кладзе на бок, то же я поєдинєц, а нашо медиї, заш лєм, баржей муша почитовац активносци наших институцийох и здруженьох. Бо, зна ше дакеди случиц же през рок мам вельо вецей активносци як даєдно нашо дружтво, лєбо здруженє. Видзе нови албум, видзе нови спот, отримам даґдзе концерт, наступим на даяким фестивалу, трафи ше даяка мини турнея и то ше дакеди зна случиц у барз кратким часовим периодзе… И то, як ми з єдного нашого медия раз гварели – превельо! На интернету того нєт. У ствари єст, алє там ми ше може.

tota 2

РС Кельо руска култура, вообще, заступена на интернету?

– Систематично, думам же нє тельо кельо би требало, а гаотично наисце досц. Як сом сцигнул попровадзиц, у предносци младежски змисти и, як видзим, – друженя младих после фестивалох, най нє повем афтерпартиї. Цикаве же на цо би то випатрало кед би ми мали интернет и мудри телефони под час нашого одрастаня дзеведзешатих, бо зме робели наисце вшелїяки дурноти – думам у творительним смислу. Нєшка ми жаль же ше велї тедишнї творителє страцели, нєстали.

РС До Керестура ши ше приселєл як нєвельки хлапец. Часто видно же ци тот валал велька инспирация и же иншак на ньго патриш? Цо то тото нєвичерпне у Керестуре?

– Я теди пришол зоз релативно велького варошу, на валал. Зоз узких улїчкох, малих дворох, будинкох єден коло другого, густого транспорту до широких улїцох, вельких дворох и вельких заградох (плус на нашей загради и найвекша рускокерестурска долїна), а єдини „опасни транспорт” теди були крави хтори ше кажде рано и вечар уганяло пасц на пажицу. Там блїзко були и гуски хтори нас дакеди оганяли, а дакеди ми их. У Керестуре сом достал тоту физичну шлєбоду, бо було менєй опасносци як у варошу, а з другого боку, сам Керестур ма вельо нєвичерпних людзох. Такой у штвартей-пиятей класи зме мали ґрупу (лєбо теди популарно наволано – „банду”) з хтору зме правели хижки по древох на концу моєй загради и сновали койяки тайни нинджа-клуби (теди и на ТВ-у часто пущали карате филми).

У пиятей-шестей зме почали грац и такой зме зняли свой перши панк албум. Тиж и стретанє зоз керестурскима фанзинами, хторих теди було думам же аж три, и їх авторами була велька инспирация. Комплетни период штреднєй школи – то розквит музичней секциї у Младежским доме. У єдним моменту було, думам же, аж єденац бенди. Початок дватисячитих: ера „Дньовки”. Тиж, од ‘89. сом и порядни член Дома култури и такой починам зоз путованями, цо по Сербиї, цо по иножемстве (дзе зме ше постретали з другима културами). Гоч уплїви було вецей, понаводзим лєм даскелї: oдмалючка у нашим обисцу було стрипи, медзи хторима бул и „Алан Форд”, и вец по приселєню до Керестура дознам же ту постої „ТНТ ґрупа”! Ище штредком дзеведзешатих, кед Здике пришол на нашу улїчку дзе зме ше теди дружели, мал сом нагоду накратко видзиц як вон пише и склада свойо твори.

Треньова поезия и наступи на „Дньовкох” то дацо прецо сом найволєл и пойсц на тоту манифестацию. Мижа Микиту сом вше оганял за даяки нови акорди. Од Деяна Надя Рокия сом ше научел грац буґни. А скоро трицецрочне познанство зоз Чамом и Мимийом думам же анї нє треба коментаровац – помоц од твореня, прейґ лоґистики по менаджмент. Значи, вше дахто и вше дацо. Та, кед це таке окружує, єдноставно це муши порушац даяка инспирация. З другого боку, озда прето же сом нє бул ту народзени, требали ми роки поздоганяц даяки информациї и леґенди, прето ми Керестур вше бул (и ище вше є) обвити з даяку мистерию. Прето сом и уживал у читаню кнїжки Ирини Гарди Ковачевич „Нєбо над Керестуром”.

РС На горизонту два декади „Дньовки”. Ти бул єден зоз спиритус мовенсох того мултимедийялного фестивалу. Цо думаш о „Дньовки” и єй будучносци?

– Гоч сом ше до конца под ню нїґда нє подписовал, наисце сом препровадзел добри час пасуюци ше за ню. Першираз сом ше на нєй зявел 1999. року лєм як учашнїк, же бим ю дзешка початком дватисячитих спонтано почал ратовац од гашеня. То були проблеми хтори звонка, на щесце, нє було видно, алє кед би ше их нє ришело, „Дньовка” би нє дожила анї декаду. Прето є нєшка и под шапку Pact Ruthenorum-а, и прето є состойна часц „Костельниковей єшенї”.

„Дньовка” настала як потреба младих же би ше виражели креативно на свой способ, так як вони надумали, а нє так як ше там комушик видзи же би требало. З початку уровень цензури наисце бул на минимуму. У ствари, єдина цензура була же на „Дньовки” нє дошлєбодзене: виводзиц нєавторски материял и забранєне виводзиц материял на нєруснацким язику. Нажаль, часи и потреби младих приведли до того же „Дньовка” нєшка далєко од кореня. Медзитим, то цалком природне же би постояли таки осцилациї. Так же думам же ознова придзе ера авторского и руснацкого. И думам же шицко будзе ошвижене зоз нову продукцию мултимедиялного змисту.

V.Vujacic Studio M DSC_0086Литература:

https://issuu.com/sasa.paljenkas

„Пред нами” (МАК), „Дзеци урбаного гумна” (МАК), „Artoff хижа” (МАК), „Дебитанти” (МАК), „Frame” (MAK), „Збирка поезиї 2001 – 2014.”

(самостойно-електронски), „У једном даху” (самостойно-електронски), „Надчловек” (самостойно-електронски).

Музика:

https://sasapaljenkas.bandcamp.com/

„Rootenica” (самостойно), „Шлїди жита” (МАК), „Perception is our dimension” (МАК), „Страсци” (МАК), „Вавилон” (МАК), „Метрополис” (самостойно), „Looped” (самостойно), „Пси войни” (самостойно).

Фото и видео:

https://www.youtube.com/sasapaljenkas.