Берлински мур, Руснаци и Українци

автор розгварку водзел: борис варґа 7. септембер 2017
1 tamas

Нєшка Берлински мур твори цала Україна як тампон зона, а обачлїви гранїци єй Крим и Донбас

Вецей як два и пол децениї од паду Берлинского мура, и 25 роки од пременкох у Юговосточней Европи, були подїї котри ше на рижни способи одражели на Руснацох и Українцох. Українци достали нєзависну державу, Руснаци на Балкану почувствовали шицки пошлїдки войнох дзеведзешатих. О препородзеню українскей нєзависносци и „гибридней войни“ з Русию, як и о розпаду Югославиї, Руснацох теди и нєшка, бешедуєме зоз академиком Юлияном Тамашом

РС: У кнїжки „Конєц ХХ вику“ писали сце же ше, парафразуєм, концом осемдзешатих рокох прешлого вику Берлински мур помкнул на Карпати. Дзе тот „мур“ два и пол децениї познєйше – на Карпатох ище вше, чи можебуц на Донбасу?

– У чаше розпадованя СССР и формованя нєзависних националних державох, Ґорбачов и Русия перши припознали нєзависну Україну. Теди, Берлински мур бул на Карпатох. Цена була придаванє куфрика з атомску ґомбичку з боку України. Пошлїдки, страшно неґативни, ушлїдза и маме их нєшка. Хто то зробел, очежал просперитет України и ма страшни историйни грих, зраду. У медзичаше русификацию прейґ большевизма як интернационализма заменї обновени отворени русийски империялизем з приходом Путина на власц и восточна деспотия єдней особи и єдней националистичней партиї з формалним, нїби, демократичним покрицом институцийох, хтори алиби деспотови. Так настал русийски державни тероризем у України и нєшка Берлински мур твори цала Україна як тампон зона, а обачлїви гранїци єй Крим и Донбас.

РС: Розпад СССР на ґеополитичну карту Европи принєсол самостойну Україну и, треци по численосци медзи славянами, українски народ. Яка нєшка улога сучасней України – у Европи и на просторе бувшого СССР?

– Гварел сом, Україна нєшка место „мура“ – „тампон зона“ медзи Востоком и Заходом. Путин герка Европу поволуюци ше на давне империялне право русийского царизма, а Заходу потребни природни ресурси цо их контролує Русия. У такей ситуациї на треци завод, после українских двох голодоморох и жертвох у другей шветовей войни, Україна нє розполага зоз своїма природнима и интелектуалнима ресурсами и вона, кед нє прежиє и ошлєбодзи ше русийского державного тероризму, гоч треци по численосци славянски народ, историйно занавше щезнє. За розлику од русийского психолоґийного максимализма, українски психолоґийни минимализем – гоч зоз свою нордийску компоненту Україна Заход а Русия зоз азиятску компоненту Восток – сам, без отвореней и велькей економскей и воєней одлучней помоци Заходу, будзе слаби вибориц ше за место у Европи, хторе єй обєктивно припада. Страда звичайни українски народ, политични естаблишмент себе купи лагодни живот, Шевченков сон знова останє мит, а историйна стварносц нєзависней України щезнє. На териториї України нєшка атомске оружиє НАТО и Русия ше бори з мунутами як ефикасно реаґовац за кратки час кед Донбас и Крим под облаком, при капурки. Помага лєм розум, а сила на розум уж по дефинициї нє рахує.

РС: Два и пол децениї после конца Жимней войни – яка нєшка позиция Руснацох на Горнїци, а яка на Балкану?

3 tamas– На Горнїци, наоко, лєпша, на Балкану, наоко, добра по декларативних политичних виявох националних елитох и Европскей заєднїци; од паду Александра Ранковича по нєшка, вона на Балкану була и у стварносци подношлїва, та зме на Горнїци наводзени як приклад добрих ришеньох, алє остатнї два роки, з приходом актуалней националистичней власци, у стварносци ше стретаме з отворенима сиґналами же ше врацаме до Ранковичових часох. Меня ше одношенє актуалней власци ґу Войводини и националних меншинох, одруцує ше политика цалого ХХ вику спрам Войводини и меншинох, рихтаю уставни пременки за дальшу сербизацию Войводини, а поволую нє на позитивну дискриминацию и очуванє здобутих правох: идзе ше на реципроцитет билатералних ришеньох, доволую проценти у одредзених политичних єдинкох, цо шицко сиґнали врацаня на институт медзинародного права волани „враћање у пређашње стање“…

При тим забува ше же одлуку приключеня 1918. Кральовини СГС принєсли лєм славянски народи, медзи нїма и Руснаци, же то теди були мадярски жупаниї и же вец на Берлинским конґресу 1878.  Жупаниї Срем, Банат, Бачка и Бараня, нє були часц Сербиї. Шицко будзе яснєйше после наявених уставних пременкох. Чудує єдино же Европска заєднїца лєм опомина актуални власци Сербиї на нєпочитованє Уставу, алє нє пребера конкретнєйши мири, а сербски медиї тоти опомнуца анї нє преноша. Остава наздавац ше же конєчна одлука о покраїнох и меншинох на концу завераня догварки враци ше на нєрозчисцени питаня и випочитує елементарни людски и меншински права.

РС: Руснацом Україна: мац, мачоха, чи „зла сушеда“?

– Кед ше зачириме до читлївих историйних глїбинох, у шицких наукох, од фолклора по язик, Україна Руснацом мац, бо мацер ше нє вибера. Цо чловек вецей зна, то му яснєйше. За нєуких швет почина з нїма и им нє потребне видзиц далєй од їх носа, евентуално турнї на церкви власного валалу, лєбо бразди хтору тей хвильки ору. Нажаль, и сама Україна осем вики чекала на державносц пре спомнути психолоґийни минимализем. За тот час науковци, у України и швеце, вше знали же Руснацом Україна мац. Тераз вона у войни и дзекеди нє може анї себе помогнуц, а дзекеди є и „мачоха“, за цо зме сами виновати. Плювли зме України до танєра з хторого нас кармела нє раз, єдна часц нєсвидомих, або од наших власцох плацених поєдинцох то робели, алє єст и красни приклади старосци и помоци, окреме остатнї три децениї ХХ вику, и у чаше 1992–2002 кед бул активни Союз Руснацох и Українцох Югославиї.

РС: Источашнє док ше будзела Україна, на Балкану Руснаци и Українци страдали у войнох 90-тих рокох. Були сце теди предсидатель Союзу Руснацох и Українцох. Особнє сце участвовали у зопераню висельованя и прето церпели одредзени пошлїдки. Чи бисце могли детальнєейше о тим повесц?

– Хто сце детальнєйше информовац ше о тих подїйох най пречита мой автобиоґрафски роман „Река Мономах, мерач посмртног времена“ (2017), або вежнє „Време“ од 25. мая 1992. року, та пречита интервю Димитрия Боарова зо мну, под насловом „Суровост и лицемерје“, дзе обявене и писмо Борисава Йовича совєтскому амбасадорови Шикинови о висельованю Руснацох и Українцох з Вуковару, Миклошевцох и Петровцох. Шедзаци у Скупштини Сербиї, вєдно з о. Романом Мизом и Симеоном Сакачом, и бешедуюци зоз тедишнїм министром правди З. Четковичом, о тих подїйох за бешеднїцу як зраднїка источасно ме обтужовал ґенерал Неґованович; бешедовал сом з предсидательом України Леонидом Кравчуком о тим, хтори вец писал писмо Слободанови Милошевичови; бешедовал з комисию КЕБС-а, уж кед єй Югославия одказала госцопримство, приял ю у власним обисцу, та сом прето поволани на фронт и емиґровал до Торонта, достал на суду Зєдинєних нацийох статус политичного дисидента з правом виберац жем у хторей жадам жиц, врацел го и пришол дому нє чувствуюци ше виновати, цо на концу и наша Служба безпечносци потвердзела.

Сущносц була же сом виношел правду, а вона була така. Источасно, паравоєни формациї забивали, однїмали, виганяли, як „подли леґинє“, а „добри леґинє“ их сликовали же би мали з чим бранїц власц, алє плацу примали на истим шалтеру. То ми урядово потвердзене и прето ми пребачене, алє запаметане по нєшка. Порихтал сом приєм до новозбудованого валалу на югу України за дзешец тисячи вибеженцох кед ше сценарио з Босни и Славониї пренєше до Войводини и бул обтужени же сом як „клошар“ предал Руснацох за статус дисидента… Обявел сом дзешатки интервюи у „Данасу“, „Вјеснику“, „Нашеј борби“, „Времену“, „Небсабадшагу“, „Филаделфия инкваєру“, „Дневнику“, док други були цихо и „споза угла“ викуковали и шпивали „О панцирним пипиню“.

На концу, требал сом буц забити и руцени та спалєни у вербаскей цеглярнї, лєм челєднїк хтори зо мну бавел фодбал то одбил, гоч бул припаднїк паравоєних формацийох. Най доложим же поволани на фронт до танковскей єдинки єден танк форсирал Саву и нє виплївал з нєй, анї його шицка вербаска посада. У нїм хибел єдино я. Озда ме лєм Бог чувал… Од теди сом у Сербиї „реметилачки фактор“ у нємилосци анї єдней актуалней власци, од Титовей по Вучичову… На силу пензионовани и живи поховани.

РС: Кельо Руснаци допринєсли розвою шветового українства?

– Писал сом о тим у зборнїку з нагоди 250-рочнїци приселєня Руснацох до тих крайох под насловом „Улога Русинох у европскей цивилизациї“ и бешедовал на пленарним зашеданю означованя першей рочнїци нєзависней України. З оглядом на мою тему „Южни погляд на Україну медзи Востоком и Заходом“, бешедовал сом медзи першим чловеком українскей армиї ґенералом Морозом и першим чловеком українскей Служби безпечносци Деркачом, а шедзел у 55 членей Почесней Президиї сновательох нєзависней України. Тексти обявени.

Кратко, заслуга Руснацох же су найстарша заходна українска дияспора, перши корень чий зме живи рудимент, а українска держава коруна того стебла у хторей шуми и наш язик и нашо єство. Источасно, хто добре ослухнє коруну, учує у нєй шушот праславиї, мертвей и живей. То смисел иснованя русинскей малочисленей заєднїци у шветовим українству.

РС: Чи Руснаци и русински рух у швеце, окреме карпато-русински, на даяки способ загрожую українскей держави?

– Проблем и Руснацох и Українцох такволана неґативна дефиниция їх єства. Єство будуєме вецей на тим же знаме цо зме нє, а менєй знаме цо зме гей. Таки єства барз крегки. Прето политичне карпато-рутенство служи иритираню, збуньованю и розбиваню українскей нациї и держави, и служи державом и нацийом ґу хторим  мали енклави ґравитирую у Русиї, Словацкей, Пољскей, Мадярскей, Сербиї (ушорйовацка политика „Руского слова“ нє ма опредзелєнє у вязи ориєнтациї руского националного идентитету. – Ред.).

Ришенє у пременки Конституциї (Уставу) України, од унитаристичней по єй реґионализацию, у будованю соборносци од долу на горе, а нє обратно. Розлика, реґионализем у творчим, економским и културним, смислу, продуктивнєйши од унитаризма. Медзитим, Україна лєдво створела державу, без огляду на численосц нациї, та ма аверзию на кажди реґионализем. Реґионализациї держави нє боя ше лєм економски и културно моцни нациї, а то українска держава ище вше нє.

РС: Чи Києв достаточно потримує войводянских Руснацох?

Войводянски Руснаци за Києв длуго були „нєпозната жем“. Вец од Гнатюка, Франка, Грушевского, по Мишанича, Мушинку, Драча, Павличка, Олїйника, Белея, тота потримовка була обачлївша и ефикаснєйша. Думам же українске посольство (амбасада) нас потримує фиґуративно, алє ту виновати вецей сербски власци и ми сами Руснаци, окреме нєдостаточно свидоми чи купени українофоби. Од Михала Горняка по нєшка Миломира Шайтоша українство ше уквильовало, а шицко цо було українофилскей ориєнтациї при креативних и учених Руснацох омаловажовало. А то найкреативнєйша часц Руснацох, хтора ма дїло, нє лєм декларативни рутенствующи патриотизем.

По нєшка жила теза же Руснаци нє маю матичну жем. А єдино нас Україна припознавала за свою дияспору. Анї єдна друга держава нас нє сце за своїх, а нє припознава нас анї як „нєдержавни народ“. Тераз, з наявенама уставнима вименками, и одруцованьом политики ХХ вику у Сербиї ґу националним меншином и Войводини, опитаю ше дзе нам векшина. И цо можеме одвитовац? Єст нас два милиони. На теметовох, у злїве рики Тиси.

РС: Часто литературу береце як мерадло виталносци и обстояня малочислених народох, як наприклад, войводянски Руснаци. Отже, яка терашня виталносц Руснацох на Балкану?

– То нє берем лєм я. Доказує то и Александер Дуличенко. Од двацец осем меншинох, микроязикох, лєм Лужицки Серби и войводянски Руснаци у литератури виражели креативну моц власних язикох, хтори почитую жридлово вредносци, алє су дома и у шветовей литератури и маю розвити професийни институциї, нє лєм аматеризем и декларативни права. О тим пишем у кнїжки „Величина малих, поетика регионалних и малих књижевних традиција“ (2008).

Нєшка млади руски писателє нє познаю анї шветових, анї жридлових класикох, до литератури уходза зоз марґиналних литературних традицийох, без познаваня руского язика за чию стабилизацию ше руски класики душнє борели и праве виборели, алє млади то одруцели. Урбанизация валалу и завартих заєднїцох тому допомага. Медзитим, питанє чи електронски комуникациї задавя руски язик, чи наведу младих же би руски язик одруцели як нєфункционални и беззначни.

Одвит, по тим, же виталносц Руснацох на Балкану нїґда нє була слабша як нєшка. Волєл бим кед би ме децениї пред нами демантовали. Видзим ришеня, алє ми ше нїхто нїч нє пита, а професийну компетенцию ше нє почитує. Премага политични активизем, без творчого дїла як тирвацого общого добра.

2 tamas