Карпатска Україна

автор пририхтал: микола шанта 26. септембер 2017
vibezenci zoz karpatskej ukrajini u rk

Пре свойо стратеґийне положенє у стредзиску Европи, мале Закарпатє, вяри 1939. року постало єдно од перших воєних конфликтох у Европи од законченя Першей шветовей войни. То була перша заходна українска реґия хтора мала намиру преглашиц нєзависносц ище од револуцийних часох 1917. року.

Ситуация у тим напряме ше почала розвивац у септембре 1938. року кед Британия и Французка жертвовали цалосносц Чехословацкей пре примирє хторе склопене у Минхену, 30. септембра, 1938. року. После того як нацистична Нємецка прилучела своєй териториї часц Чехословацкей, водство Словацкей и Закарпатя вимагало длуго обецану автономию. У октобру 1938. року влада у Праги меновала Йозефа Тису за премиєра автономней Словацкей, а русофил Андрей Бродий бул меновани за премиєра новооснованей автономней Закарпатскей Руси. У шлїдуюцих двох тижньох чески власци були барз застарани пре Бродийову виразну промадярску ориєнтацию и пре промадярске политичнє дїлованє го и загарештовали. Нова реґионална администрация Закарпатскей Руси була составена углавним зоз проукраїнских активистох хторих предводзел Авґустин Волошин, политичар, учитель и грекокатолїцки священїк. Вон уж мал политичного искуства, бо 1938. року бул премиєр Подкарпатскей Руси.

АВҐУСТИН ВОЛОШИН

Народзени у Келечи, 17. марца 1874. року, Марамуреш. Теолоґию студирал у Ужгородзе (Будимпештански Универзитет). Од 1900 до 1917. року бул професор математики на Ужгородским институту, же би 1918. постал лидер Закарпатского народного совиту хтори 1919. року прилапел Филаделфийске спорозуменє зоз хторим снована Подкарпатска Рус у рамикох Чехословацкей держави. Под час чехословацкей влади 1925. року постал посланїк у Праги, як лидер Християнскей партиї Русинох. Року 1938. бул на чолє автономней Закарпатскей реґиї. После анексиї Чехословацкей з боку Трецого райху (Минхенске спорозуменє, 30. септембра 1938. року) и пред розпадованьом Чехословацкей (инвазия мадярского войска на Закарпатє) Волошин пробовал зачувац реґию зоз преглашованьом нєзависносци, та так настала Карпатска Україна хтора тирвала лєм єден дзень, до инвазиї Мадярох. Карпатска Україна швидко завжата, та Волошин, з помоцу чехословацкого войска, 19. марца 1939. року сцекол до Румуниї, сцекаюци нашол ше и у Шидзе дзе преспал єдну ноц у тедишнього нашого шидского пароха о. Бесерминя. Вибеженска драга го одведла до Праги дзе бул професор на Українским универзитету. У октобру 1944. року Червена армия забера Закарпатску обласц хтора постала часц Совєтского Союзу. После ошлєбодзованя Праги од Нємцох, тайомна служба (ЦМЕРШ) влапела Волошина и одведла го до Москви. Умар у гарешту Бутирка, 19. юлия 1945. року.

ГИТЛЕР НАГРАДЗУЄ СВОЇХ  МАДЯРСКИХ СОЮЗНЇКОХ

У медзичаше Адолф Гитлер предлужел одщипйовац чехословацки териториї. У новембру наградзел своїх мадярских союзнїкох зоз югозаходну часцу Закарпатя, уключуюци ту и главни город Ужгород, як и Мукачево. Волошинова власц преселєна до городу Хуст дзе почала запровадзовац українизацию управи и реґионалней школскей управи, а тота реґия достава нову службену назву Карпатска Україна. Формує ше и службене войско, Карпатска сич хтора мала коло 5 000 воякох, углавним українскей младежи. У периодзе формованя Карпатскей сичи були барз присутни приходи младежи зоз Галичини до Закарпатскей Руси.

У фебруару 1939. року на виберанкох за локални парламент Волошинова странка Українскей националней униї победзела зоз 86 одсто гласох. Накадзи у марцу 1939. року Гитлер освоєл остатки Чехословацкей, Карпатска Україна преглашела нєзависносц, алє такой 15. марца 1939. року була анексована з боку Мадярскей. По конєц войни, Подкарпатска Рус (Карпатска Україна) була под власцу Мадярскей, як и Русини Мараморшского реґиона сиверней Румуниї, хтори Мадярска анексовала 1940. року. Карпатски Русини Прешовскей Руси буличасц нєзависней Словацкей держави, хтора була повязана зоз нацистичну Нємецку.

На сиверних схилох Карпатох, Русини Лемковини спадли под власцу Нємецкей накадзи гитреровски Треци Райх у септембру 1939. року знїщел Польску и анексовал Лемковину. На концу, по повстаню у Югославиї вяри 1941. року, хторе виволала Нємецка, Бачку анексовала Мадярска. Так, под час Другей шветовей войни, териториї Карпатских Русинох подпадли под власц Нємецкей або єй союзнїкох, Мадярскей и Словацкей.

РУСИНИ У ҐУЛАҐОХ

Под час Другей шветовей войни на карпаторусинскей жеми ше, з векшей часци нє войовало, а єй економска ситуация була, мож повесц, релативно стабилна. Медзитим, то нє значи же ше шицки пасма жительства виратовали од неґативних пошлїдкох новей политичней ситуациї. У цеку 1939. и 1940. року коло 8 000 Русинох, и то преважно млади хлопи и дзивки, хтори нє припознали анексию Подкарпатскей Руси (Карпатскей України) з боку Мадярскей, сцекло през гори до восточней Галичини, хтора ище нє так давно була часц Польскей, а хтору по 1939. рок анексовал Совєтски Союз. Младих вибеженцох, хтори мали намиру уключиц ше до борби процив фашизма, гарештовали, обвинєли за нєзаконїти преход совєтскей гранїци и одведли до ҐУЛАҐ-у, лаґрох рабскей роботи хтори були розмесцени на оддалєних територийох Совєтского Союзу. О три роки, тим хтори прежили ҐУЛАҐ було дошлєбодзене записац ше до Чехословацкого воєного корпуса, хтори теди формовани и мал войовац на боку совєтскей армиї процив Нємецкей. Кед тот корпус формовани вецей як два трецини воякох у нїм були Русини.

 

ВИБЕЖЕНЦИ ЗОЗ ГОРНЇЦИ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ

У кнїжки Михайла Ковача „Капка по капка живот одцека”, єст запис под насловом „Горки хлєб цудзини” дзе ше автор здогадує приходу вибеженцох зоз нашого старого краю, зоз Горнїци, до Руского Керестура. Кончиц за їх приход, глєдац одобренє од державних власцох, до Беоґраду ишли о. Михайло Фирак, тедишнї парох керестурски и учитель и секретар РНПД-а Михайло Ковач.

Коло штиристо особи, у марцу 1939. року, прешли нашу гранїцу з Румуниї прейґ Жомболї и Српскей Црнї. Ґрупу вибеженцох предводзел инжинєр Леонид Романюк, а у Српскей Црнї их дочекали Ковач и о. Фирак. Вибеженци були змесцени по обисцох у Руским Керестуре. Помоц за тоту вельку акцию з боку держави нїякей нє було, так же ноцнїк, єдзенє, претримованє, обезпечели сами людзе. Жителє Керестура, як и других наших валалох зазберовали добродзечни прилоги у натури. Тоти вибеженци цо нє мали кост по обисцох, бо пребували у просторийох РНПД, або у даєдних других явних просторох, кармели ше у Доме РНПД-а. Вибеженци, госци Руского Керестура у валалє пребували коло єдного мешаца, а вец, далєй одпутовали до Анґлиї, Французкей, Америки, а даєдни ше, доокола врацели назад до Чехословацкей. Даєдни остали дакус длужей, як цо то була фамелия спомнутого Романюка чия супруга єден час була и учителька у Руским Керестуре, а остал и познати режисер Юрий Шереґи хтори охабел вельки шлїд у театралним живоце Керестура и Руснацох вообще. Медзи вибеженцами було досц углядних професорох, науковцох, инжинєрох, правнїкох, учительох, ґлумцох, малярох, та аж и єден министер. Ту бул и академски маляр Микола Бутович хтори охабел шлїд, портрети владики Дионизия Нярадия, Гавриїла Костельника, Дюри Биндаса и велї други. Тоти портрети мож и нєшка видзиц.

ПРОМАДЯРСКЕ РУСИНСТВО

У Подкарпатскей Руси, хтору Мадяре волали Подкарпатска територия, або Подкарпатє, Карпатски Русини мали право на културни живот. Школованє було на „угрорусинским” язику, допущовало ше видавац твори на таким помадяреним русинским язику, орґанизовац културни дружтва, алє лєм промадярскей ориєнтациї. Проукраїнски симпатиї нє було шлєбодне висловйовац. Така културна политика приведла до того же ше на териториї Мадярскей асимиловало коло 300 000 Русинох.

Вєшенї 1944. року зоз шицких часцох Карпатскей Руси совєтска армия вигнала войско нацистичней Нємецкей и єй союзнїка Мадярску. Медзи совєтскима моцами, хтори побидоносно наступали, бул и Чехословацки воєни корпус у хторим найвекше число воякох були Русини.

По законченю Другей шветовей войни Карпатски Русини ше нашли под власцу комунистох, або у Совєтским Союзу, або у просовєтских державох-сателитох Централней Европи. Остатня хтора ше обрацела ґу комунизму була праве Чехословацка. Того истого року, Югославия ше дистанцовала од совєтского блоку, алє остала комунистична.

Територия дакедишнєй Подкарпатскей Руси, (Карпатскей України) подпадла, вєдно зоз Галичину и другима українскима жемами до Совєтскей України. Комунистични период тиж бул чежки за наш народ, бо була забранєна наша церква, ушлїдзела насилна колективизация, русийска асимилация.

 

Основа за вибудову того материялу кнїжки „Закарпатска Україна”, зборнїк роботох хтори пририхтал проф. др Євгений Пащенко и „Народ нїодкадз” Павла Роберта Маґочия, як и друга литература зоз интернету.

(Селекция фактох пририхтовача и нє вше одражує ушорйовацку политику „Руского слова”).

Вибеженци зоз Карпатскей України у Руским Керестуре 1939. року (Фотоґрафиї зоз архиви видавнїцтва „Гражда” зоз Ужгороду)

Вибеженци зоз Карпатскей України у Руским Керестуре 1939. року (Фотоґрафиї зоз архиви видавнїцтва „Гражда” зоз Ужгороду)