Його ладя ище плїва

автор маф 7. октобер 2017
03.10.2017.-Jakim Kanjuh 014

Яким Канюх з Руского Керестура по занїманю коваль у пензиї, и свой роботни вик препровадзел у ковальстве, єден час ту, а 30 роки у Нємецкей дзе пошол вєдно зоз супругу.  Врацели ше до свойого валалу дзе до пред даскельома роками уживали у заслуженей пензиї. Уж штири роки як Яким остал сам, но и далєй ше добре трима на свойо 80 роки хтори нєдавно наполнєл, и ище дзечнє роби у своєй домашнєй ковальскей шмикнї.

Зоз животней приповедки нашого собешеднїка дознаваме же ше Яким народзел як наймладши попри двох старших шестрох. О тим як вибрал ковальске ремесло бачи Яким ше здогадує.

– Кед сом бул хлапец, пред ковача Бодваньския так сом ше любел припатрац и пахац кед конї ковал, а вон раз моєй мацери гвари,  „цо го нє даце за ковача?”. Но, я спочатку сцел буц месар, бо сом у тот час вше бул гладни. Заш лєм, учел сом ше у мацерового братняка ковача Мирона Гардия Верешового дзе сом бул шеґерт. Там сом нє бул гладни, а цо найважнєйше, полюбел сом тоту роботу – з франтовлївим тоном гвари Канюх, и видно же ище вше през духовити окуляри патри на цали свой живот.

Накадзи виучел ремесло и положел майсторски испит 1954. року такой седми дзень ше запошлєл у Кули, у лївалнї „Вулкан”. Отамаль пошол до кулскей задруґи „Братство-єдинство” як коваль. Як гвари, нє пачело ше му там, бо му давали вше найгорши роботи, а плаца була менша як другим. Указала ше му нагода у Зомборе робиц на баґерох на беґелю. Нам нєшка нєпохоплїве же з векшу ґрупу Вепровачанох и Стапарчанох по беґелю кажди дзень на бициґли одходзели на роботу. Так по 1957. рок кед Яким поволани до войска.

– Пред одходом сом ше оженєл за 17 днї. То прето же мац робела, а оцец бул хори, мали зме и стару бабу у обисцу,  та вец, кед би мац пре оца мушела зохабиц роботу, з чого же би жили? З мою будуцу и єй ро дичами зме ше порадзели же ше побереме, та вона будзе у нас, най мац може предлужиц роботу у породзилїщу, а вец и у амбуланти, дзе робела у кухнї, пораєла и шицко цо требало, и дошла и до пензиї – приповеда наш собешеднїк.

ОТВОРЕЛ СВОЮ КОВАЛЬСКУ ШМИКНЮ

По врацаню з войска почал робиц на пар местох, попри тим и дома, а даґдзе 1964. року цалком ше осамостоєл. Теди правели  хижу дзе була и шмикня. Там вец и бивали, гоч хижа була нєдокончена, бо хибело на облаки и дзвери.

– Бивали зме прето на пойдзе, и раз сом бул сам зоз дзивочку Натку. Пришла ми муштерия, бачи Гайдуков, и нараз чує же дзешка дзецко плаче. Я по ню на пойд, та опрез себе до кошара. Кед то видзел, сам ми принєсол пенєж на облаки и дзвери и порадзел як и дзе их набавиц, та о даскельо днї шицко було положене. То ми було барз вельке. После сом дознал же и им после Першей шветовей войни нєпознати чловек помогол з пенєжом же би им нє предали жем  – толкує Яким.

„ДОЧАСОВА” РОБОТА У НЄМЕЦКЕЙ

У власней шмикнї Якимови активно помагала и супруга и шицки вєдно робели дзень а ноц, кед требало дацо докончиц. Но, резултати такого труду нє були як ше обчековало, та ше Канюхово на нєсподзивану поволанку робиц до Нємецкей, швидко опредзелєли.

–  На парохию пришол Шваб цо мал свою млєкарню у хторей уж робел хтошка з Керестура, та глєдал ище роботнїкох. Моя мац нас потримала же будзе чувац нашо два дзивчата, та зме ше о два днї нашли у Нємецкей  – здогадує ше Яким.

– Рок и пол зме робели у млєкарнї, а вец я прешол до фабрики робиц у своїм ремеслу, а нєодлуга и моя, хторей ше удало дойсц до администрациї и робиц на тедишнїх компютерох. То випадло случайно, дзекуюци єдному инжинєрови Русови з Одеси, з хторим зме ше лєгко згварели и хтори преценєл мою же є способна за таке. О пар роки зме приведли и дзивчата, старша почала до школи, но мушела почац до першей класи зоз пиятей, та зме одступели од того и врацели их до Керестура. Познєйше уж нє могло же би пришли ґу нам, та так ше виховали у баби, а ми остали по пензию и ище длужей. Тераз старша Натка жиє у Керестуре, а младша Оленка у Канади – дознаваме од  нашого собешеднїка.

Kanjuh Jakim z praunukami

УМЕРЕНА РОБОТА ГО И НЄШКА ОТРИМУЄ

Кед ше врацели до Керестура, дома справел шмикню дзе правел рижни приключни машини и плуги.

– Уж бим нє мушел пре заробок, та кед ше питаю за цену, гварим – кельо даш, бо то любим робиц. Тримам ше и присловки морякох „Ладя кед стої, та ардзави” и обратно.  Прето и я робим, а и прето же любим – прешвечени Яким. Тиж барз люби и свою заграду, овоц и дунци… Маджуну найвецей варел и док супруга жила, а научел ше и полюбел тото од своєй мацери.

Нарок ше ознова рихта до Канади чувац трох праунукох од унука Ваню. Як дознаваме, там бул уж штири раз, пред 20 роками зоз супругу були опатриц шестрового сина Любу Медєша.

 – Уж два раз сом бул у унука Ваню и раз у дзивки Оленки. Нє мал сом кеди мойо любиц, та тераз уж лєм тоти праунуки най ше налюбим – заключує наш собешеднїк.

БУЦ ЄДНИ ДРУГИМ НА ПОМОЦИ

Дожице зоз пожиченим пенєжом опредзелєло и його попатрунки на медзилюдски одношеня.

– Кед сом перши пенєж добил однєсол сом врациц, а тот гвари: „нє треба ми пенєжи да ми стоя под главу, лєм хаснуй, пошей, пороб…”  Кед ше добре зродзело, та сом му врацел. А, нє сцел динар вецей лєм ми гварел:„нє забудз кед будзе дахто тебе таки у нужди, а маш довирия до ньго, та му дай.” Того ше тримам и нєшка. Треба мац характер и довириє бо кед их раз страциш, нїґда их вецей нє поврациш, а нєшка єст того.

– Нє треба жичац пенєж длужей як на три мешаци и мерковац, отримац слово – прешвечени Канюх.

СПРАВЕЛ ПЛУЩОК ЗА ПАПРИҐУ

Дзешка 1965. року ковач Канюх направел и парачи плущок за паприґу хтори ше и нєшка хаснує.

– Бачи Янко Тиркайла раз пришол, та ше ми поносує же нєт як паприґу ментовац од зарастаня. Предложел ми направиц дацо, та сом перше справел плущок з малим колєском. З нїм було чежко робиц, та Михал Бандуриков предложел положиц вельке колєсо з бициґли и то ше указало одличне – памета Канюх.

ЖИВОТНИ РЕЦЕПТИ

– Попри роботи важни и здрави животни звикнуца и єдзенє. И важне  буц задовольни. Нїґда себе нє думай же твойо найгорше. Я задовольни же ми нїхто нє придзе на дзвери же сом го спревед, окрад, а вше патрим другому тото робиц цо бим сцел най мнє други робя. Треба чувац и нашо стари здравканя як Здрави будзце, Ходзце здрави, бо нєт векше як другому жичиц здравє – поручел младим Яким Канюх.

Kanjuh u Kanadi z najbljizsima

(Опатрене 121 раз, нєшка 1)