fbpx

На турнею по дильовох

автор маф 26. октобер 2017

Потим як престал грац „Младежски состав”, у Руским Керестуре  наставаю и перши ґрупи хтори ше „лапали” до рок музики. Медзи такима од 1966. року були и „Червени божури” хтори углавним грали на акустичних инструментох, а теди ше зявели и „Канонади”. Року 1967. настала ґрупа „Шнїгово хлапци”, хторей даме кус вецей простору у тим предлуженю.

Як настали „Шнїгово хлапци”, як правели репертоар, дзе нашли инструменти и дзе наступали, виприповедал нам єден з їх порушовачох – Владимир Дудаш.

– Зазберовали зме ше у младежским клубу, там зме бавели и столни тенис, и понеже теди уж нїхто нє грал на младежских инструментох хтори були зохабени у єдним куце, (ґитара без струнох, зламани бубни, „поячало”), опитали зме ше даскелїм пайташом чи би нє пробовали  з нами грац. Бул ту Мирко Венчельовски младши Бинди, хтори вжал бас ґитару, а його старши брат уж грал у „Канонадох”. Славко Малацко ше явел же би знал грац на бубнох, бо ше вше припатрал як грали старши, и краднул знанє. На соло ґитари ше ґу нам придружел уж искусни Владимир Горняк Зезе, а я грал на ритем-ґитари. За шпивача зме вибрали Янка Колбаса хтори мал вельо плочи, та нам ше ище як здали, алє вон лєм першираз з нами наступел, а вец шпиванє превжали я и Зезе – здогадує ше Дудаш.

ПЕРШИРАЗ НАСТУПЕЛИ У МЕНЗИ

– Першираз зме грали у Мензи хтора ше теди отворела. Нє знам анї сам як нам дали. З древковима печацами зме виписали плакату, а на репертоару зме мали лєм дас 6-7 шпиванки. Теди була барз популарна „Моня” на хтору ше танцовало „стискавац”, а була и „Збоґ єдне дивне црне жене”, а як инструментал зоз хторим зме починали були „Червени коралї”. Тоти даскельо писнї зме обрацали цали вечар, алє добре прешло, и млади нас прилапели.  Чудовали ше же як ми то знаме грац кед нас по теди нїґда нє видзели и нє чули – предлужує Дудаш.

Дознаваме же акорди учели зоз якейшик кнїжочки, цо нїяким концом нє була лєгка робота, а шпиванки „знїмали” зоз плочох. Вельки фундус плочох теди мал Младежски дом, а Ириней Джуджар Циндап пущал музику з тих плочох, так же млади Керестурци добре познали популарну и рок музику од Пол Енки та надалєй. Як гвари Дудаш, квалитет їх граня бул яки-таки, помали напредовали, а нє могол буц лєпши анї пре инструменти. Спочатку на бубни розцагли найлонови мех, „поячало” було слабе – 40 вати, а нєшка єден звучнїк тельо ма, та кед одграли три писнї, готове, курело ше з нього. У медзичаше викапчали бас, якош витримали,  а вец справели паузу и гайд далєй…

Понеже перши наступ бул успишни и прилапени, „Шнїгово хлапци” уж мали обовязку далєй наступац, бо ше тото од нїх обчековало. Шлїдуюци бул у Желєней загради, а трема пред тим була велька, памета наш собешеднїк.

– Трему зме мали док зме рихтали инструменти на бини, я ше цали тресол, а бачи Колєсар стал на уходзе и предавал карти. Обавали зме ше чи млади приду. И кус покус, нагарло ше полно младих котри праве зоз кина виходзели. Шедзели доокола на лавочкох и кед зме заграли, почали танцовац, и ґу бини приходзели и потримовали нас. Зоз картох зме тельо заробели же зме купели лєпшу ґитару и векши звучнїк.

Snjihovo hlapci 1968.Bindi, Malacko, Gečo, Dudaš i Zeze

ПРЕШИРЙОВАЛИ РЕПЕРТОАР

Теди Владимир Дудаш пошол до Кули за шеґерта, автоелектричара. Памета же там бул єден моцни состав, приходзели грац аж и до Керестура.

– Я теди ище нє грал, та ми аж у гарлє ставало кед сом на нїх патрел. Но, у Кули сом вецей раз стретал єдного челєднїка з тей ґрупи хтори ми понукнул кнїжочку зоз текстами шпиванкох, алє по анґлийски, хтори обявени у єдним часопису за младих. А од нас нїхто живи нє знал читац по анґлийски, та зме лапали по слуху и шпивали як зме знали. Шицки гварели же „супер”, бо и сами нїч нє розумели, важни  бул галайк – през шмих ше здогадує наш собешеднїк.

То бул нови крочай у їх репертоару, так же уж могли шпивац „Жовту подморнїцу”, од Битлсох, од Стонсох „I can’t get no”, велї нумери од Би джизох, спомнутих „Червених коральох”, а з їх инструменталом „Нєбесни шедлач” починали и закончовали свойо наступи.

Коло нїх ше ровно круцел Йовґен Преґун Ґечо. Бул младши и лєм ше припатрал як граю, а нєодлуга постал їх „менаджер”. Предложели му най догвари наступ у сушедним Лалитю, цо вон и зробел, та и там мали свою публику и вецей раз наступали на „иґранкох”, на дочеку Нового року… Лалитянє их препоручели и сонароднїком у Пиньвиц, дзе тиж вецей раз наступали. Но, путованя нє були лєгки.

– Ходзели зме на бициґлох. Опаковали зме ше кажде свой инструмент положел на себе и на бициґлу, поприберани за наступ. До Лалитю зме пошли ище як-так, алє до Пиньвиц, по дильовох полних з прахом… Можеце задумац яки зме сцили! Алє, були то дожица за паметанє, шицки зме мали вельку дзеку – памета Дудаш.

ВИТВОРЕЛ СВОЙ СОН

Владимир од давна мал свой сон – стануц з ґитару пред публику. И удало ше му, учел од старших, спатрал ше на нїх, окреме на Михайла Микиту хтори му предал и першу ґитару. Вше мал притоку ґу музики, ґлуми, писал стихи… Од другей класи основней школи почал обявйовац писньочки у „Руским слове”.

Гоч ше „Шнїгово хлапци” ризишли кед прешло кус вецей як рок, бо члени почали одходзиц до войска, Дудаш свою любов и прихильносц ґу музики витворел и у узретих рокох и зохабел красни шлїд у рускей забавней, а поготов у дзецинскей, и народней музики зоз авторскима композициями за хтори писал и текст и музику. И нєшка популарни и наградзовани дзецинска шпиванка „Ґол”, „У бабовим заднїм дворе” хтори унєсли нову динамику до тих шпиванкох… По тераз их було тринац. Зоз „Ружовей заградки”  и „Червеней ружи” запаметани „Троме браца”, „Зохабим це я, цудзино”, „Стари рибар” и други, назберало ше осемнац.

Владо ше цеши же його любов ґу музики нащлїдзела унука Марина Романова хтору дїдо потримал и у твореню дзецинских шпиванкох. Марина и сама грає на ґитари, наступа и як шпивачка на наших фестивалох и младежских програмох.

БАЛ ПОД МАРАДИКАМИ

– Думам же нас людзе любели и прето же зме уведли и цошка нове. Були то и шветлосни ефекти, та на  наступох були раз белави, раз червени вечари. То зме посцигли зоз рижнофарбовима лампами, офарбел ми их Мане цо райзовал кулиси, а я применєл свойо елетричарске знанє. Обдумали зме и бал под марадиком, кед прешла косидба. Опрез бини зме наскладали бали слами.  Видумовали зме награди, а хто вицагнул главну, мал шлєбодни уход за шлїдуюци наступ.  И то було уживанє, єдино же зме после мали роботи, бо требало шицку сламу позберац – закончує Владо.

Дудаш: „Михайло Микита ми предал першу ґитару”

Дудаш: „Михайло Микита ми предал першу ґитару”

(Опатрене 121 раз, нєшка 1)