fbpx

Муки седмей сили

автор михал рамач 31. октобер 2017

Кед пошол до пензиї, мой кус старши колеґа з Беоґраду даскельо роки нє читал новини и нє патрел телевизию. Жил у горским валалє, постал заградкар и овоцар. Бешедовал з людзми о роботи, о хвилї, о здравю, алє нїґда о политики. Раз го, пред дзешец роками, пришли опатриц приятелє и принєсли му новини. Чловек заслупнул. Нє мог вериц же Сербия спадла так нїзко. Було то, наглашуєм, пред дзешец роками.

Всоботу, 14. октобра, после даскелїх рокох, одпатрел сом перши петнац минути главней вечаршей информативней емисиї на Радио-телевизиї Сербиї. Нє заслупнул сом лєм прето же знам дзе жиєм. Знам же анї власц, анї опозиция – без огляду хто на власци и хто у опозициї – нє сце же би гражданє були пристойно информовани. Вечарши дньовнїк исти як кед сом бул мали, а то було барз давно. Кед сом бул мали, на телевизиї були лєм два програми. Нєшка єст хто зна кельо, а єст и интернет. Чловек кед сце, може дознац тото цо го интересує. Явни сервис и други телевизиї котри маю националну фреквенцию, випатра, думаю же вони єдини на швеце. Руцаю патрачом до оч саму плєву и тереки, а векшина патрачох тото прима як святиню.

З часу на час чуєм цо у паркох, у автобусу, або на Кею приповедаю мойо парняци – людзе котрим прешло шейдзешат. Вони прешвечени же шицко знаю, а знаю лєм тото цо пречитали у найтуньших новинох и видзели на телевизиї. Досц им, як и кед були мали, єден або два канали.

На три заводи сом бул главни редактор дньових новинох. Аж на таким месце чловек видзи як мало зна, а поготов як мало знаю тоти цо веря новином и телевизиї. У Сербиї нєт цензури. Новинаре цензурую сами себе, або то робя редакторе. Векшина обявює лєм тото цо по дзеки власци. Новинаре знаю котри питаня нє треба поставяц. И кед ше дахто усудзи поставиц нєдопущене питанє, нє достанє одвит.

Предсидателька влади Ана Брнабич нєдавно у Европским парламенту гварела же у Сербиї нєт виглєдовацкого новинарства нє прето же го влада гартуши, алє прето же „нєт обєктивного новинарства, односно же єст барз мало обєктивних новинарох”. Европски посланїки пристойни людзе, та ше нїхто нє розшмеял на цале гарло, гоч ше на таки слова мож лєм смутно зашмеяц, або заплакац.

Влада ма безчислени можлївосци за гартушенє новинарох и хаснує их. Послухних и улїжнїкох добре плаци же би ю хвалєли и же би плювали по тих цо ю нє хваля. Бояжлївих плаци подло же би ше ище баржей бали думац з власну главу и повесц односно написац тото цо видза. Тим цо єй нє сцу служиц огранїчує, або завера жридла приходох.

Обєктивного новинарства – кед же прилапиме термин паночки Брнабич – єст там дзе воно нє завиши од власци и дзе го власц нє може загартушиц. Гоч як америцки предсидатель Трамп нє церпи Нюйорк таймс и Си Ен Ен, нє може им нїч. У Сербиї власц може шицко, а векшина гражданох на тото пристава. Прето нєзависни медиї єст вше менєй, и вше чежше ше отримую. Зависни покорно служа власци, як и теди кед нєшкайши пензионере були мали.

(Опатрене 34 раз, нєшка 1)