Оцец ми дал ремесло до рукох

автор апм 25. новембер 2017
sven paracki naslovna

Парацково маляре по велїм були познати нє лєм у Вербаше, алє и вельо ширше. Одвичательно приступаю ґу роботи,  педантни су,  вредни и крашнє ше озву ґу каждому…  Високи професийни уровень и дзепоєдни принципи у роботи розвитих жемох, пренєсли до наших крайох. Нєшка Свен предлужел тото цо давно започал його дїдо, а вец и оцец.

Приповедку починаме  од дїда Яноша Парацкового хтори бул маляр. Свен, його унук,  дїда нїґда нє упознал, алє податок о його роботи пренашол у єдней кнїжки дзе є заведзени як маляр, 1936. року. За дїдом остали и два значнєйши роботи як цо два амфор капури, єдна у Сриме, а друга у Руским Керестуре, хтори зоз законом защицени. Янош мальовал и у церквох, а у грекокатолїцкей церкви у Коцуре писал и церковни кнїжки, бо мал барз красни рукопис.

Под оцовим уплївом, и Ласло Парацки, його син, хторого шицки  волали Лацика, виучел малярске ремесло у Вербаше. Єден час робел у Беоґрадзе, та и по Сербиї, а 1970. року ше одшмелєл и пошол до Нємецкей. Там, вєдно зоз супругу Славицу остали 16 роки, а 1978. року ше им народзел Свен.

ИНОВАЦИЇ ПРИШЛИ З НЄМЕЦКЕЙ

Лацика у Нємецкей тиж робел як маляр у єдней приватней фирми у Штутґарту, дзе до перфекциї усовершел свойо ремесло.

 У швеце научел же треба буц педантни, а кед ше 1986. року врацел до своєй жеми, зоз собу принєсол и дзепоєдни новини у малярстве: цалком нови били роботни шмати, малу рольку, и найлон за защиту  меблю, та кед ше  робота закончи, обисце остава таке як цо було пред тим. Окрем того, за гранїцу научел таки роботи хтори вимагали векшу схопносц у малярстве, та кед нїхто други нє знал дацо поробиц, волали Парацкого –  приповедаю супруга Славица и син Свен. Интересантне  и тото же вона у Нємецкей робела у фабрики фарбох и лаґох аж седемнац роки, та и вона була,  так повесц, з тей бранши, добре ше розумела до пиґментох и фарбох, хтори з єдного боку були їх фамелийна робота.

На початку дзеведзешатих рокох, кед ше зявели италиянски материяли, Лацика медзи першима з нїма почал робиц, а єден з нїх то – шпатулато. У цалей Сербиї було лєм осем майстрох хтори знали тото робиц. Бул и госц у фабрики у италиянским городзе Чезенатико, дзе достал и сертификат же є оспособени за векши проєкти.

Парацки  мал наисце вельо успишни роботи, од будинку новей Влади у Чарней Гори, церкви у Биєлїни, наисце велїх локалох, казинох по Сербиї, Мадярскей, Чарней Гори, Албаниї, Румуниї…

– На першим месце ми бул оцец, вец майстор, брат и пайташ. А дал ми гевто найвреднєйше у живоце. То нє хижа, нє материялне, алє ремесло до рукох. И нєшка, после трох рокох як є вецей нє медзи нами, я и далєй успишно робим тоту роботу и предлужуєм традицию – приповеда Свен о оцови и добре памета як му вше були барз важни медзилюдски одношеня.

Оцец го до роботи почал уводзиц кед закончел шесту класу основней школи. На лєтнїм розпусту мешац и пол робел, а мешац и пол бул шлєбодни.

– То були початки, нє бул то полни роботни час, у тот час фирма була векша, оцец мал дзешец майстрох, а я бул шеґерт и мушел сом их слухац. Познєйше, кед сом почал до стреднєй школи, ходзел сом з нїма на терени, а кед сом закончел и стредню школу,  почал сом робиц.  О пейц-шейсц роки сом думал же сом уж майстор,  но  думанє сом пременєл и похопел же сом лєм добри роботнїк – приповеда Свен и гвари же за титулу майстра нє досц лєм робиц, потребне мац  ище цошка…

Оцец и син вєдно робели скоро 20 роки, остатнї роки Свен бул главни, а Лацика и попри того же пошол до пензиї, остал зоз сином и помагал му. Цали живот препровадзел у малярстве, и нє могол так лєгко престац робиц.

Фирма мала и по 12 роботнїкох, алє дзеведзешатих рокох пре ситуацию у держави, роботнїкох було менєй. Свен нєшка ма двох роботнїкох, по потреби трох. Його фирма за малярско-фарбарски услуги наисце позната, а  окрем богатого искуства и знаня, Свен патри же би попри роботи нє обкеровал дзепоєдни курси и фахово сходи у малярстве.

З ЇХ ФИРМИ ШЕ ВЕЛЇ ПУЩЕЛИ ДО ВЛАСНЕЙ РОБОТИ

– Найменєй 20 маляре, окреме з Коцура и Вербасу, од мойого оца научели ремесло. Вон им дал хлєб до рукох, та и нєшка то робя, успишни су и можу з тей роботи крашнє жиц. Нє бул од гевтих майстрох же шицко таєл. Кед роботнїки сцели постац самостойни, а були добри людзе и крашнє ше розишли зоз моїм оцом, вон им дал полну канту алату за початок – памета Свен.

ПРЕД МАЛЯРСКИМА ДЗВЕРМИ И ШТВАРТА ҐЕНЕРАЦИЯ

И младши син Филип люби оцови помагац

И младши син Филип люби оцови помагац

– Дакеди кед идзем дацо зробиц, поготов до приятельох, одведзем и своїх двох синох, окреме старшого Марка, алє и Филипа хтори  вше сце помагац у роботох. Дзеци ту же би помогли, учим их же би и вони були роботни, алє и тото же успишни ремесельнїк муши любиц свойо ремесло. И муши буц вредни – гвари Свен и додава же кед придзе нови роботнїк на роботу вон цали рок лєм учи, пораї, райбе, а хто ма афинитети и схопносци, з часом постава майстор. Його оцец Лацика знал препознац роботнїка, гвари по тим як ходзел, и гвари, нїґда нє погришел. Тераз и Свен пришол по тоту фазу, уж после тижня зна чи з роботнїка будзе добри маляр, чи нє.

– Кажди майстор ма свойо узши специялносци. Ми як маляре робиме шицко: билїме, ґлетуєме, робиме декорациї, демит фасади, лїпиме ексклузивни тапети, фото тапети, а моя узша специялносц то робота по локалох, приватних обисцох. Найволїм робиц нукашнї ентериєр нє лєм як маляр. Мушим знац поскладац фарби, а тото чувство у себе мушим мац, за тото  школи нєт – приповеда млади Парацки хтори предлужел по оцовей и дїдовей драги. Окрем у нашей жеми,  и у иножемстве роби  и то екслузивнєйши роботи. Даєдни муштериї нашлїдзел од оца, а даєдни уж з його ґенерациї, хтора тераз пришла на шор.

– Здравей конкуренциї ше нє боїм. Намагам ше буц добри зоз конкуренцию, а важне мац добри контакт. Думам же нє можеме и нє шмели бизме єдни другим преберац роботу, кажде ма свойо муштериї  – щири наш собешеднїк.

ЗА МАЙСТРА ШЕ НЄ УЧИ НА ТРИЦЕЦ

– Мойо ми дали шицко у живоце, алє ме научели и робиц. Могол сом достац шицко цо сом сцел, алє сом мушел робиц. Так учим и своїх хлапцох – гвари Свен. 

За ньго нє постоя мали и вельки роботи. Роби шицко. А од оца научел же треба дакеди почувствовац и висц вочи муштериї коло виплацованя. Лацика вше чувствовал кризни часи, а знал почитовац и стаємни муштериї, та так кед го дахто по дзешати, петнасти раз волал пре билєнє, його робота за ювиларне билєнє була дарунок. Бул достоїнствени, цихи чловек, з чувством за миру, пан у каждим смислу.

– Оца сом на роботи нє волал – оцец, алє або майстор, або Парацки. Так зме ше и оздзивали єден ґу другому зоз „Парацки”.  На роботи зме нє приповедали вельо,  так  як и я нєшка з моїма роботнїками. Ми ше з попатрунком „догваряме”, бо ше длуго, добре познаме – гвари Свен  хтори од мацери Славици вельо научел о одношенє з людзми.

– Людзе ище вше людзе, и єст наисце добрих – гвари Славица – а кед ти културни чловек, и други ґу тебе буду исти таки.

БАРЗ СТАРИ, А ПРЕКРАСНИ ФАРБИ

Парацки вше любели путовац, пообиходзиц други места, та так зоз супругу Снежану ишол и по африцких жемох, та и до Єґипту.

– Крипта фараона Тутанкамона нам була барз интересантна. Фарби  на нєй стари три тисячи роки, а  випатра як кед би була вчера намальована. Нєшка нє знаю справиц таки фарби. А и Китайци познати по лаґох, маю найлєпши лаґи на швеце. Вше зме ше чудовали  же як дацо цо мальоване пред даскельома тисячами роки, остало так очуване – приповеда Свен.

Свеново родичи з унуком Марком

Свеново родичи з унуком Марком

(Опатрене 2 раз, нєшка 1)