Нашлїдство познатого архитекти

автор фес 26. новембер 2017
2017-11-17 NS Zilnik Djura w (32)

Нєдавни одход до вичносци даскелїх наших визначних людзох  нас здогаднул же цо нам за живота зохабели, алє и опомнул же їх заслуги, щиро, аж на концу припознаваме. Яґод кед би ше тото цо зробели у нашим малим, културним штредку подрозумйовало, а аж о велї, велї роки му давало векшу значносц. З часу на час вибиє на поверхносц кариєра даєдного Руснака на хторей му мож лєм завидзиц, алє нє и забуц. Професор Павле Жилник, дипломовани инжинєр архитектури, бул єден з нїх.

Павле Жилник за собу зохабел велї дїла – проєктовал будинок Студия М, Дневнику, часци Бетаниї и Форуму у Новим Садзе, школи и церкви, друкарнї и установи „Руске слово”, и друге… Остатнї 20 роки активней роботи у архитектури Павле Жилник вецей часу пошвецовал педаґоґийней роботи, а лєм нєвелька гарсцочка людзох зна же Жилник барз любел и почитовал уметносц, окреме малярство и скулпторство.  Єден час роздумовал и о школи стрипох, алє ше од того оддумал и пошол по другей драги.

Нє знало би ше вельо о приватним живоце Павла Жилника, анї о його любовох кед би нє було його родзини – Дюри Жилника з Нового Саду, хтори нєдавно, на вистави у новосадскей Матки, бешедовал о професийней кариєри чловека хторого упознал у своїх младих рокох.

РОДЗИНАЛИ ШЕ

– Кед ми було 10 роки, точнєйше  то було 1942. року, оцец ме приведол до бачика Павла хтори уж зоз супругу Милицу Ґаврилович, паноцову дзивку, жил у Новим Садзе на Салайки. Оцове нам були братняци, та зме ше сходзели. Бул сом 12 роки младши од Павла. Оцец их поволал, бо була война у тот час, а накадзи ше дознало же ше рихта велька рация у варошу, Павле и його супруга пристали єден час жиц з нами на салашу – памета Дюра.

По войни, Дюровим родичом  у Коцуре тедишня власц вжала шицко цо мали, а мали салаш и жеми коло нього. Дюров оцец  знал же його синове, Дюра, и два роки старши Павле, буду мац будучносц лєм кед ше за дацо вишколую. Дюра почал ходзиц до Ґимназиї у Вербаше, алє гоч го учитель Янко Фейса нагварел же би ше преруцел до Ґимназиї у Руским Керестуре, на концу ґимназию и стредню економску школу заш лєм закончел у Новим Садзе. И праве теди жил у Жилника архитекти у Новим Садзе, а до Коцура одходзел каждей соботи.

– Добре ми було, бо сом бул у нїх як у своїх – памета Дюра. Були добри людзе, розумни. Мали Зорицу, хтора нєшка у Новим Садзе, а єй син, бачиков Павлов унук Иґор, нєшка маляр.

И кед зме коло малярства, Дюра предлужує бешеду о тим як настали  Жилниково малюнки, и як то же ше аж после  11 рокох од його шмерци нашли на вистави.

Дюра Жилник: ”Павле би бул познати  и кед би вибрал малярство”

Дюра Жилник: ”Павле би бул познати  и кед би вибрал малярство”

ДОБРИ ЛЮДЗЕ НА ПРАВИМ МЕСЦЕ

– Бачи Павле сотрудзовал з Матицу сербску, и часто до нєй заходзел. Кед умар, остали там його малюнки, но його супруга Зорица за нїх нє була заинтересована, та закончели у шмецу. Чловек хтори тиж сотрудовал з Матицу, винял малюнки з „корпи”, вжал, пречитал хто их намальовал, и однєсол их моєй супруги Наталиї хтора там робела. Кед ми супруга шицко дала до рукох, поопатрал сом их, и почувствовал же сом якош, одвичательни за нїх, и же нє шму лєм так закончиц. Мило ми було, бо сом знал же скоро нїхто за нїх нє зна. Векшину тих малюнкох Павле намальовал ише як 17, 18 рочни леґинь. Однєсол  сом их до Коцура и дал Силвестерови Макайови хтори их поопатрал и гварел праве тото цо и я думам, же кед би Павле Жилник вибрал подобову уметносц, о його портретох и акварелох би ше нєшка чуло надалєко.

ПОСКЛАДАЛО ШЕ

Павле Жилник народзени у углядней фамелиї, оцец му бул др Янко Жилник, лїкар, и пред Першу шветову войну ше з фамелию преселєл до Нового Саду. Бул оженєти з Францишку Стоянович, а свою лїкарску ординацию мал у тарашнєй Змай Йововей улїци, прейґа римокатолїцкей Катедрали дзе робел як рентґенолоґ.

Їх син Павле бул єдинєц, а вельку увагу, потримовку и любов давали му його родичи. И нє чудне же ше  упущел до швета уметносци хтору у себе вироятно и чувствовал, а познєйше ше у нєй и  озбильно  формовал. Од себе нєсебично давал шицко цо знал и могол и за тото го вецей раз наградзовали.

Вистава репродукцийох малюнкох и кроки рисункох „Чловек медзи архитектуру и подобову уметносц” у РКЦ-у, Жилника ґу людзом ище баржей приблїжела, велї дознали хто вон бул, цо робел и цо любел. Кед би нє було  Дюри хтори малюнки зачувал, и порушал памятки на бачика, нє було би анї тей вистави. Реализована є и з Макайову помоцу и велїх других, хтора нам у тих молговних вечарох голєм на хвильку прикрашела и нашу каждодньовосц з Жилниковима малюнками.

НЄВИСТАТИ

Павле Жилник (1920–2006), архитекта и универзитетски професор  умар пред єденац роками.  Його родзина, Дюра Жилник, хтори ше вишколовал и скоро цали свой роботни вик препровадзел у банкарстве, давно у пензиї. Педантно чува написи, фотоґрафиї и фамелийни родослов цалей Жилниковей фамелиї, и з часу на час нам пошлє  подаєдну статю, биоґрафию…

Ма, часу, гвари, синове  Владо и Мирослав ше попристановяли, супруга Наталия хоровала, и  уж три роки є нє з нїм.  Дюра поряднє провадзи шицко цо ше случує у рускей явносци, и, як видно, вше нас з дачим нєсподзива.

zilnik 1

(Опатрене 5 раз, нєшка 1)