По нєшка жиє у швеце рок музики

автор маф 30. новембер 2017
28-29 Kostic Boban (1) 02 copy

На керестурскей рокенрол сцени штредком 70-тих рокох прешлого вику дорастали нови ґенерациї музичарох. Медзи нїма визначел ше и Слободан Бобан Костич. Грал у ґрупох ”Наш страх”, ”Паприґаре”, ”Април” и ”Миниятура”, з хтору дошол по студийни демо знїмок.

Свойо початки як ґитарста Бобан запаметал у Огньогасним доме кед му Кимо Фунзи указал стару електричну ґитару. Очухал ю од праху, наштимовал и заграл початок шпиванки ”Улазак у харем” од ґрупи ”Смак”… Перши такти тей композициї випатра одредзели його повязаносц зоз роконрол музику з хтору поштредно – професийно, остал повязани по нєшка

 – Познєйше, дас у шестей класи, пайташ Владо Танович Болан пришол до мнє и одграл ми на єдней струни якуш крачунску и гварел, повтор и ти. До Керестура теди приходзели наступац и познатши, як ґрупа ”Тако” и ”Ю-ґрупа” з Беоґраду, потим локални нєафирмовани ”Октопус” зоз  Суботици, ”Делта” з Кули и ”Шкорпиони” зоз Савиного Села, а леґендарни Бустер Миле и Джено, наш Коцурец, праве там  грали. Вельки вплїв на мнє мал мой старши братняк Бане Йосипович з Беоґраду хтори уж дакус лєпше грал. Я часто ходзел до нїх, водзел ме и на концерти вельких ”Юрая хип” и других. Були популарни касети, лиценцни виданя и тоти цо ту нїґда нє видати. Їх ше презнїмовало и вредзело нам як сухе злато. Братняк ме упутел до рижних жанрох, и на стандардни класични рок. Теди и пайташе, Славко Будински и  Славко Еделински Шуцо купели ґитари, та и вони, як и я, и почали грац по слуху. Мали яме и якиш теки з текстами, акордами, хтора ишла з рук до рук, а паметаме и єдну анеґдоту. Славко Будински раз пришол з Нового Саду, та гвари же од братняка видзел же ше грає нє лєм од горе, так як ми по теди знали, алє и од долу – през шмих приповеда Бобан.

ЛЕҐЕНДАРНИ МЛАДЕЖСКИ ”МАРШАЛ”

Костича до ґрупи поволали Янко Николич Йоне, Драґан Новакович Шильо и Владимир Фейди, та вєдно пробовали грац. За шпивачки поволали Олесю Хринову, хтора зоз шестру Марчу наступала на младежских програмох. Йоне тоту ґрупу накресцел ”Наш страх”. Инструменти були барз скромни, Бобан мал свою електричну ґитару, и Йоне, за Шилю ше нє памета, а бубни були єден комплет зоз трох часцох. Нє длуго вежбала тота ґрупа, мали даскельо наступи, а єден час з нїма грал и Стево Лакатош, тиж бубняр. Бобана потим поволали Йовґен Сопка Ґено и Владо Семан Зеро же би вєдно пробовали грац. У тим чаше Бобана прицаговала и класична музика, та на ґитари на програмох провадзел наступи поетох и рецитаторох.

Теди у Младежским доме оформена и музична секция. Керестурска младеж мала нови дом, алє после ”Ореолох” нє мала свойо озбильни ґрупи. Тоти млади цо сцели грац, зазберовали ше у музичней секциї, а з нєй виросли велї познєйши рок музичаре.

– Там бул фамозни ”Маршал”, цо би шицко виприповедал кед би могол бешедовац, вец думам же Владо Малацко и я ишли купиц орґулї, алє вше ше кубурело зоз розгласом. И там зме велї вежбали и наша ґрупа ”Паприґаре”, ”Април”, познєйше ”Миниятура”. Ґено и я були стандрардни, а гевти члени ше меняли. У ґрупи ”Април”  грали з нами и Предраґ Павлович Ако, и Загорянски Пиле з Коцура, а кед зме наступели на другей ”Керестурияди”, члени були Ґено, Чамо, Зеро, Ако, я, а шпивал Дюра Дудаш Шудла – толкує Бобан.

Репертоар хтори грали були класик-рок стандардни, од странских ”Криденс”, ”Ролинґстонс”, ”Бед компани”, ”Лед цепелин”, ”Фри”, дацо од ”Тен їрс афтр”, углавним шицки актуални гити, и домашнї ”Ю- ґрупа”, ”Рибля чорба” хтора теди почала, ”Друґи начин”…

По врацаню з войска, коло Бобана, Ґени и Шудли, до ґрупи пришол його братняк Бане з Беоґраду хтори грал на басу, а за бубни шеднул Владо Дробняк. Дробняк уж знял два албуми нєкомерциялней психоделичней музики за ПҐП РТС, а мал и одличну опрему, т. є. дупли бубни, бо жил у Ню Йорку.

– Шицко тото вон принєсол ту, до Керестура, до Младежского, дзе зме вежбали. На тоти бубни ше налашели аж и ”Дивлє яґоде” котри теди госцовали у Керестуре, а до конца закончели у ґрупи ”Смак”. Ми як ”Миниятура” у студию у Буковцу при Беоґраду зняли свой материял, алє лєм як демо знїмки. За вецей зме нє мали пенєжи, гоч зме и пожичели, а годзина знїманя коштала сто марки – памета наш собешеднїк.

Слободан Бобан Костич и далей з инструментами

Слободан Бобан Костич и далей з инструментами

И ПРОФЕСИЙНО У МУЗИЧНИМ ШВЕЦЕ

Роки преходзели, а живот порозшевал и младих музичарох. Бобан и Ґено на кратки час пребували у Лондону, вец Ґено пошол жиц до Америки, а Бобан ше зоз будуцу супругу сцел преселїц до Лондону.

Защ лєм ше врацел до Керестура, а отамаль принєсол идеї и за свой бизнис, а то предаванє музичних инструментох и опреми. Свою фирму з товаришами отворели 1990. року, хтора була перша у тедишнєй Югославиї, а хтора роби и нєшка. Дзекуюци тей роботи Бобан остал  у швеце рок музики прейґ сотруднїцтва з найпознатшима бендами. Тота робота му принєсла и особни приятельства з велїма познатима музичарми, од Бори Чорби, ґрупи ”Друґи начин”, а поготов зоз Сладяну Милошевич и велїма, велїма другима.

Бобан ше цеши же и його син Дарян, школовани ґитариста, почина озбильно грац, а вон сам и нєшка заграє за свою душу. Як гвари супруга Емилка, нє раз ше случи же обидвоме задриму при ґитари. У Костичових ше предлужує шнїц рокенрол сон.

ПАПРИҐАРЕ ДРУГИ У РАТКОВЕ

– Була позната ґитарияда у Раткове на хторей грали вельо озбильни ґрупи аж и з Нового Саду. И ми там барз добре прешли, други зме були од шицких тих ґрупох. Грали зме даскельо композициї, а єдна була авторска, по руски, Влади Малацка Падлаша. Вон з нами з часу на час грал,  на клавиятурох, Радо Пап на усней гармоники, Юлин Чапко Чапе на басу, Зеро на бубнох, Ґено и я ґитари. По моїм думаню, анї єдна  його рок писня на руским язику нє прилапена так добре як тота, и то одлично звучало. Паметам же кед зме вишли на бину и почали грац, людзе ше ґу бини гарли, значи же им ше пачело. Волали зме ше ”Паприґаре” – шведочи Костич.

АНЕҐДОТИ

– Мижо Зазуляк обдумал якишик Рок вечар, мал порихтани концепт и водзел програму у хторей участвовали вецей ґрупи и шпиваче з Керестура, а з оглядом же зме ше меняли, випадла єдна анеґдота. Фейди сцел одграц якиш инструментал, Йоне бул за бубнами, а помедзи була рецитация и у єдней хвильки я ше огляднєм, а за бубнами нєт нїкого. Шлїдуюци кадер кед сом ше ознова обрацел, Йоне нашмеяни шедзи на месце.

Познєйше сом дознал же ше му поламали палїчки, а при Доме култури бул єден явор, та вибегнул просто през дзвери, випендрал ше на древо, одламал палїчки и предлужел грац.  А було и таке же на єдним наступу, думам же то уж зоз Зером було, бубни були з Доме култури, и вон якош вдерел по чинели  так же спадла просто на шнур и пререзала го.  Ми граєме, граєме, а нїч нє чуц – през шмих ше здогадує Бобан.

(Опатрене 65 раз, нєшка 1)