fbpx

Битка за Беоґрад

автор мирослав задрепко 28. фебруар 2018

Хториш дзень на ТВ-у сом патрел, кед же го вообще так мож наволац, филм „Битка за Лос Андєлес”. Барз було напарте понеже швет, як и обично, завишел од америцких маринцох хтори були остатня гац шлєбоди, правди и так далєй у борби зоз вселенцами. И нормално, “розтурели” их. Американци вселенцох, нормално. Випатра же дзепоєдни политични партиї беоґрадски виберанки похопели на подобни способ – “кед нє ми победзиме, будзе конєц швета”, та рушели до битки за Беоґрад.

А битка випата одприлики так: єдни маю громаду пенєжу та го троша на шицки можлїви способи же би гевтих других, зоз єдного боку, очарнєли, а зоз другого – оглашели свойо обецунки. Понеже пенєж у тим швеце значи моц и vice versa, у тей роботи маю союзнїкох. Даєдни дзечни, даєдни з власного хасну, а дзепоєдни нє маю други вибор. И вец кед цалу тоту машинерию порушаце, вона єдноставно нє да дихац, кадзи ґод ше огляднєце нападаю вас промо споти, плакати, госци на телевизиї и подобне. Други нє маю пенєж, цо значи же нє маю моц, а то заш значи же нє маю анї моцних союзнїкох. Прето ше муша знаходзиц як ґод лєм знаю и намагаю ше же би зоз цо менєй пенєжу дошли до цо вецей потенциялних гласачох.

Нормално, и єдни и други до битки уходза же би победзели и у двомилионским варошу на штири роки себе обезпечели власц. А власц то моц, а моц пенєж. И єдни и други би любели буц у позициї же би мали контролу над нїм, з оглядом на то же Беоґрад по числу особох скоро як штварцина цалей жеми, а окрем того представя и симбол, та ше у тей битки з часу на час нє вибера оружиє. Правда, нє мали зме отверанє аферох, гарештованя и подобне, алє сом видзел дзепоєдни споти после хторих ми єдини слова були “майке ти” и у хторих сом видзел лїцемерє и подлосц видзвигнути на єден цалком нови уровень. Понеже кампаня далєко од свойого конца, верим же сленґ вислов “майке ти” ище нє раз виповем, насампредз прето же нє можем похопиц же дахто пре пенєж, моц, цо ґод, у станю предац свойо достоїнство и компромитовац ше.

Гоч бим, кед лєпше роздумам, анї нє требал буц таки шокирани: нє бори ше нїхто зоз тих на виберанкох за мнє, видзел сом их скоро шицких и на власци, и у опозициї, и одприлики знам цо можем обчековац. Можебуц бим єдноставно тербал прилапиц же то нє моя битка, анї нє за мнє, алє їх, за Беоґрад и плєн хтори ше на концу достанє. Нїч менєй и нїч вецей.

Вироятно би ми то помогло же бим остал нормални у цалей тей уйдурми и же бим знал кому бим дал свой глас у гевтей велькей битки хтора нас скорей, лєбо познєйше чека – републичних виберанкох. Анї вони нє пременя бог зна цо док приду, алє якош верим же теди будзем дакус заинтересованши за цалу приповедку, кед нїч инше, голєм пре тото же будзем мац илузию же праве мой глас дацо пременї.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 46 раз, нєшка 1)