fbpx

У уметносци нєпреривна борба

автор фес 31. марец 2018

„Кральова  драга” – монодрама на тогорочним Драмским мемориялу Петра Ризнича Дядї, причина же би професийни  ґлумец Владимир Балащак зоз Сриму ознова пришол до Керестура. Прешвечлїво як ґлумец, алє и як чловек стал за особу краля Петра II Карадьордєвича, хтору бавел и бранєл по двацети раз. Вчас ище огляднуц ше, далєко є од того часу кед ше подцагує смужку, алє о тим цо од себе дал за вецей як два децениї „на дескох”,  нє мож лєм спомнуц.

О представох, а о чим би иншим почац розгварку з Владимиром Балащаком хтори гвари же их од давна нє чита, наостатку, о тим штудираю статистичаре и театрални архиваре. Велї  представи, гвари, оставаю у нїм „записани” як слички кадрох, слайдох, здогадованє на нєвичерпну роботу, проби, на колеґох, на велї  мили стретнуца, друженя и емотивни хвильки. Познату леґендарну представу  „Сараєвска аудиция” у хторей бавел, видзели вецей як милион и пол патраче од Вардара по Триґлав… 

„Кральова драга” представа хтора детально роками рихтана,  годна мац исту судьбу?

 – Наздавам ше же будзе длуго тирвац и на тот способ нам  буду яснєйши дзепоєдни часци историї хтора нам була нєпозната, або пред хтору зме заверали очи. У каждим случаю, представа тота хтора порушує на роздумованє – гвари Балащак и пояшнює як вообще настала идея за представу о остатньому югославянскому и сербскому кральови.

– Як початнїк ґлумец дзеведзешатих, бавел сом у Чехововей представи „Три шестри”. После єй виводзеня у вецей местох,  людзе з публики приходзели ґу мнє повесц ми же  барз здабем на краля Петра II. Теди ше народзела идея. Децениями сом виучовал подобу и дїло того нашого нєщешлївого владара и зрозумел же историю нє треба толковац виключно з учебнїкох. Вше ю пишу тоти цо на власци, податки нє  вше виродостойни, и велї ствари  виплїваю на поверхносц вельо познєйше.  Идею сом пренєсол режисерки Лилияни Иванович и директорови театра зоз Шабцу Зоранови Караїчови. Вони „станули” за представу. Престолонашлїднїк Александер Карадьордєвич з вельким задовольством прилапел нашу идею, вельо ми приповедал о оцови… – гвари Балащак хтори премиєрно представу одбавел пред двома роками праве на Кральовским дворе.

12549077_10208278784469745_8342339909480737431_n

БАВЕЛ И ПО РУСКИ

За розлику од Кральовей, Владимирова драга нє була така дирґаца. На нєй мал вельку потримовку своїх родичох, бабох и дїдох. Розприповедал ше о дзецинстве хторе, гвари, лєпше нє могло буц, о Беркасове, о старим руским обисцу и вельким сримским гумну. Окрем Беркасова, його руски коренї вязани и за Бикич Дол. Оцец Мирослав бул професийни фодбалер и раз ше по роботи нашол у  Сримскей Митровици дзе упознал Браниславу, Владимирову мацер. И праве там почина їх приповедка у хторей ше народзели и вон и його брат Слободан. О баби Нади, оцовей мацери, ма лєм красни слова. Вона го учела по руски, алє єднак так по добрим спомина и цалу фамелию.

– Мойо баби и дїдове, мойо родичи, то мойо ангели… Учели ме чесноти, учели ме лєм доброму и на тим сом им подзековни. Жаль ми лєм же сом руски язик нє учел у школи. То моя велька хиба, алє якош ше знаходзим, и нє дармо гваря же чловек учи покля диха – гвари наш собешеднїк хтори познати и по тим же бавел у представи  по руски.

ТЕАТЕР ПОБЕДЗЕЛ ШМЕРЦ

Слово о фалату „Розкол Родиона Романовича”, потримал ю Национални совит Руснацох и тедишнї предсидатель Славко Орос у сотруднїцтве зоз Заводом за културу войводянских Руснацох и Мирославом Кевеждийом хтори теди бул директор.

– Вони нє сановали свой час и труд же би нам на кажди способ помогли у тей нашей роботи. З їх помоцу и потримовку зме з вельким успихом представели Сербию и наших Руснацох на фестивалох у Русиї. Же бим мал добру дикцию, алє и правилно вигварял текст старал же покойни Михайло Зазуляк, вельки културни дїяч и вельки чловек. На єдней з пробох хтору зме мали у Митровици, явели му же му умар оцец. Я му гварим: „Михал, идзце такой за Керестур, нє будземе мац нєшка пробу”. А Михал ми врацел: „Пробу отимаме од початку по конєц, и аж вец пойдзем”. И отримали зме ю, уметносц победзела шмерц. Нє забудзем тото до ґод жиєм.

МИТРОВЧАНЄ НЄ МАЮ АНСАМБЛ

Балащак єдини професийни ґлумец у театре у Сримскей Митровици.  На питанє чи чежко буц єдини, примахує з главу и доклада же є озда єдини ґлумец на швеце хтори у даєдним театре єдини на платним списку. Дзекеди припозна же є осамени, алє театер анґажує колеґох з боку, вец осаменосц у циню.

– Барз бим любел же би мой театер єдного дня мал ансамбл ґлумцох, режисерох, драматурґох, сценоґрафох… Театер „Добрица Милутинович”, єдини сримски професийни театер то заслужує. Заслужує то и город Сримска Митровица, и щиро ше наздавам же ше тото и случи. Покус ше боїм за нови ґенерациї хтори приходза, но оптимизем ме нїґда нє зохабя. У уметносци нєпреривна борба, иншак би анї нє було интересантне – прешвечени Балащак хтори бешедуюци о своїх улогох, нє видвоює анї єдну окреме. Гвари же у каждей уткана часц його єства… Раскольников, Рада Сримец, Джемсудин и Асфалтина, Краль Петро II.., кажда му мила на свой способ. За нїх достал велї награди. И вони, гвари, мили, алє и обовязую. Вони оставаю у фийовкох, на витринох зберац прах, а ґлумец муши крачац далєй. Треба оправдац и потвердзиц тоти награди, обстац и прежиц…

12189796_10207726140974003_2684295429287131902_n– Ище вше добре паметам мойого професора Предраґа Ейдуса хтори раз гварел: „Вибрали сце дзеци крев, слизи и зной”… Но, найкрасши награди и критики, заш лєм, приношим з Русиї за улогу у представи „Розкол Родиона Романовича” по мотивох романа „Злодїйство и кара” Ф. М. Достоєвского. Сциґанєл бим кед бим повед же ми награди нє важни, знача ми. Правда, на хлєб их намасциц нє мож, алє ше нє поносуєм, робим и лєм о тим штудирам – так гвари ґлумец хторому театрални дески место дзе ше найлєпше чувствує. Док  на нїх стої, моцно вери до того цо роби. Щири є. Публики ше намага пренєсц шицку емоцию и любов, и вери же ше тота енерґия враца.

– Без любови нєт нїч.  Вона мой „нукашнї храм” и нє знам як то мож нє любиц свою професию… Гваря людзе же кед любице тото цо робице, то вам таке як кед бисце нє робели нїч… Барз сом загризол до ґлумецкого живота и барз любим тото цо робим, гоч яки нємилосердни зна буц – гвари Балащак, ґлумец у правим смислу тих словох, почитовани и любени, виглєдовач и новатор хтори керчи драгу у уметносци хторей пошвецел цали свой живот.

ОД ТОГО ЦО НАДУМАЛ, НЄ ОДУСТАВАЛ

Ище як млади, Владимир Балащак после стреднєй школи „9. май” у Сримскей Митровици покладал примаци испит на Академиї уметносцох у Беоґрадзе. И попри тим же вошол до найузшого кругу, нє бул прияти. Же би нє страцел рок, уписал ше на Висшу  дїловну школу, фокусирани на маркетинґ у култури и уметносци. Перши рок злєгка закончел, медзитим,  любов ґу ґлуми и театру му нє дала мира, и ознова пошол  на Академию. Упартосц ше виплацела. Нєшка велїм преноши  свойо искуство – най нє одуставаю од своїх снох.

ЦО РОБИ КЕД Є НЄ НА ДЕСКОХ

– Вец пишем… Звишок емоцийох преточим на папер, и наставаю бешеди вязани и за Руснацох мнє богата и нєвичерпна инспирация – гвари Владимир хтори програму на телевизиї роками нє патри. Гвари же го то виратовало, шмишка ше и предлужує о тим без чого би нє могол – без кнїжкох. Нє зна уж дзе ше подзеє з нїма…

(Опатрене 81 раз, нєшка 1)