fbpx

Трицец роки вєдно на праткох

автор сас 7. април 2018

Велї прешвечени же ше пратки по наших местох децениями нє отримує. Медзитим, спреведаю ше. У Дюрдьове жени зоз ґенерациї народзеней 1964. року, учальнї пред трицец роками нєшка заменєли з їх обисцами. Правда, у нїх ше нє уча, алє каждей жими орґанизую пратки котри з часом достали сучаснєйши рамики.

После законченей штреднєй школи дюрдьовски дзивки народзени 1964. року, паметаю свойо дзецинство и младосц, та и тото як у бабох одмалючка преславйовали шицки значни швета. Ходзели по облїваню, на Служби Божо, єдна до другей на родзени днї, танцовали и шпивали у дюрдьовским Дружтве и на иґранкох, а вец єдна другей одходзели на свадзби.

Основне школованє шицки закончели у руским оддзелєню дюрдьовскей основней школи, а пред тим и у забави. Вєдно робели домашнї задатки, учели, дзивчели ше, а дзешка ше у исти час ше и поодавали. Вельо познєйше  поодавали и поженєли свойо дзеци, а пред даскельома роками дзепоєдни постали баби.

У тей зложней, витирвалей ґенерациї, були дзевец дзивки и шицки ше роками сходза на прадкох: Славица Кочиш, Мария Живанов, Любица Симич, Хелена Штетин, Славица Барань, Мария Самарджич, Ана Пейчич, Славица Мушицки и Любица Сивч.

Перши прадки 1988. року орґанизовала Славица Кочиш. Анї нє була свидома же єй идея зажиє, и же будзе так добре прилапена. Од теди нє прешла анї єдна жима без прадкох. Роки вона „отвера” сезону, перша их орґанизує.

– Накадзи кажда з нас почала жиц зоз супругом, так у своїм обисцу почала отримовац пратки. Так и я, и сцела сом буц добра домашня моїм товаришком. То нам були перши прадки, вєдно зме робели велї ручни роботи и єдна од другей учели. Було ту и шмиху, єднак так як и нєшка – гварела Славица Кочиш. Вєдно штрикали, вишивали, геклали и робели таписериї. Єдна од другей пожичовали мустри, рецепти за лакотки, приповедали…

Док були млади ґаздинї на праткох штрикали, вишвали, геклали...

Док були млади ґаздинї на праткох штрикали, вишвали, геклали…

ДРУЖЕНЄ НАС ПОРОЗБЕРА

Прадки им нє єдина нагода за друженє, бо єдна другей даваю потримовку у шицким, окреме у значнєйших подїйох, у порадох… Орґанизаторки су шицких случованьох котри ше дотикаю їх оддзелєня и єдине су оддзелєнє у тей ґенерациї котре ше сходзи кажди пейц роки. Вєдно су и на свадзбох.

– Кед даєдна з нас одава дзивку, або женї сина, вєдно купуєме дарунок и одношиме го дзень после свадзби. Так зме шицки спонтано надумали, и щиро прилапели. Ми ше вше медзисобно потримуєме и кед весело, алє и теди кед смутни хвильки – гвари Мария Живанов.

На тих друженьох преходзели през розлични фази, змист праткох ше менял спрам їх потребох. Спочатку сами вирабяли рижни ручни роботи, а вец, кед дзеци одросли, и їх приводзели на прадки.

Кед ше шицки посходзели, вше було вельо шмиху и, алє и щири слова.

– У єдним периодзе зме рихтали госцини, варели юшку, рихтали сарму, месо и шалату, хтора як жадала, так порихтала. Прилагодзуєме ше потребом и можлївосцом, и нє маме бриґи, бо ше почитуєме. У шицким тим друженє нам найважнєйше – гварела Славица Мушицки.

ВШЕ ШЕ О ШИЦКИМ ПОРАДЗА

Пред штирома роками кажда з нїх наполнєла пейдзешат роки, та тот ювилей вєдно преславели. Єдна другей дарую скромни дарунки, бо су свидоми же товариштво нє мож купиц, и же увага вельо значнєйша од дарунка. Толерантни су єдна ґу другей, алє знаю хтора на яки способ роздумує.

– Вше чекаме жиму пре нашо друженя, хтори нам ище як потребни пре розвагу, бо зме зложни, маме довирия єдна до другей и почитуєме ше – гвари Славица Барань.

Єдного року их на прадки вожел супруг єдней з нїх на стародавних древених санкох. Пошол по кажду з нїх и одвезол их до „ґаздинї”. Теди кус франтовали и нароком напаратовали так же сламу на котрей шедзели порозтресали опрез капури домашнєй, бо як гварели, же би ґаздинї нє було допито док ше порозходза. А раз ше случело же до єдней з нїх без наяви пошли  даскельо годзини скорей як були поволани на пратки. Гоч ґаздиня заслупла кед их збачела на дзверох, вони вошли до обисца и франтовали з ню як их могла дочекац така „нєпорихтана”…

На початку дзеведзешатих рокох вєдно пошли куповац до Сеґедину, до Мадярскей. О тей подїї бешедовали аж у слизох, бо мали барз вельо шмишни анеґдоти котри гваря, нїґда нє забуду.

– Було пред шветом, та зме рушели до тарґу… Кед зме щицко покладли до авта, анї руки анї ноги зме нє могли помкнуц. На драги по Дюрдьов зме ше цали час шмеяли и франтовали на наш рахунок. Було то красне дожице, могли бизме ознова – гварела Мария Самарджич, и предлужує же  пошвидко планую пойсц на єднодньови вилєт до банї, опущиц ше и одпочивац.

– Видзи ше ми же пратки будземе отримовац до ґод зме годни. Тото прилапели и нашо домашнї, бо кед ше случи же их нє маме уж у децембре, питаю ше же цо нє у шоре – предлужує Любица Симич котра гоч жиє у Шайкашу, нє препущи анї єдни пратки. Ана Пейчич жиє у Цириху, у Швайцарскей, алє каждей жими приходзи до Дюрдьова и теди кед є ту, кед нє вона, вец єй товаришки орґанзую спомнути друженя.

Слики з праткох часто часто кладу на социялни мрежи. Велї им винчовали на тим цо здумали, на тим же су витирвали…

О два роки будзе точно пол вика од интензивного друженя. Од тераз роздумую як и тот значни датум означа.

НА ШИЦКИ ЗНАЧНИ ДАТУМИ БУЛИ ВЄДНО

– Тей жими зме пекли заяче месо  у руским пецу и гурку з кромлями. Можеце себе задумац яке було смачне… Вше  зме ше крашнє злагодзели и швидко радзели. На шицки швета, та и за преславу Першого мая и за дочек Нового року – додала  Хелена Штетин.

Приятельство у дзецинстве и нєшка тирва

Приятельство у дзецинстве и нєшка тирва

(Опатрене 149 раз, нєшка 1)