Ожили памятки на Дядю

автор маф 15. април 2018
riznicovo 1

На нєдавно отриманим ювилейним 50. Драмским мемориялу Петра Ризнича Дадї у Руским Керестуре, на отвераню окремне дожице було привитац, та и упознац ше, зоз фамелию Петрового сина Павла Ризнича. Вони з тей нагоди нароком припутовали зоз Чрномелю у Словениї дзе Павле жиє остатнї 50 роки.

Як Павле визначел у привитним слове на отвераню Меморияла, приведол з тей нагоди шесцерих Ризничових и достал за тото огромни аплауз. То його супруга Цветка, син Александар зоз супругу Барбару и їх дзивочки Ким и Брина.

Гоч мено Петра Ризнича Дядї децениями по його вчасней шмерци (1966. року), жиє  медзи Руснацами праве по Драмским мемориялу и у мену нашого Театра, нєшкайши младши ґенерациї нє барз знаю о самому Петрови Ризничови, найзначнєйшому театралному творительови при бачванских Руснацох и наставнїкови у першей повойновей рускей Ґимназиї у Руским Керестуре. Ґу тому, Петро Ризнич значни шлїд зохабел и у театралней творчосци у Кули и у Вербаше дзе велї роки жил, и дзе є и поховани.

ПЕТРО У КЕРЕСТУРЕ ЖИЛ 15 РОКИ

Здогадли зме ше на ньго з його потомками, а то син Павле хтори народзени 1937. року, и його шестра Надя, хтора нажаль, вецей нє медзи живима. Єй потомки жию у Новим Садзе.

Як ше Павле чувствовал теди кед керестурска публика и його оцови и  присутней Ризничовей фамелиї указала вельке почитованє и чесц, вон гвари:

– Замодлєл ме директор Рац най дацо повем на отвераню, гоч я нє даяки бешеднїк. Барз ше радуєм же ту людзе и нєшка чуваю памятку на оца, алє ище баржей тото же оцец розвил любов ґу язику и театралней уметносци, углавним, повязал Руснацох вєдно у театру. Я паметам жимски путованя до Дюрдьова, Вербасу, бо оцец  вше бул вєдно з людзми.  Вше гуторел же най ше тримаю русинского язика. Так же, цешим ше з його роботу, гоч сом теди бул мали, и вон ми теди хибел, бо вельо робел. Но, тераз ми було барз мило. Я вше вец так чувствуєм як да оцец жиє. Нєшка сом нароком облєкол и вишивану машлю хтору ми вишила шестра Надя – приповеда Павле.

Спомнул нам з тей нагоди и паметлїве дожице кед оцец у Вербаше под час войни орґанизовал партизански шпиталь, бо бул абсолвент медицини и мал праксу, та и ту робел як лїкар, а и як гирурґ окончел ампутацию ноги єдней жени, Павле нїґда нє забудзе.

– Оцец мало бешедовал о своїм прешлим живоце, верим же му було барз чежко и здогаднуц ше, бо як емиґровал нїґда вецей своїх нє видзел, гоч ше спочатку и дописовал з нїма, мал фотоґрафиї, алє вец нє шмел пре Сталїново репресиї. Син од єдней шестри у Ростове бул командант места, и сиґурно би Сталїн то нє витримал нє покарац их же маю дакого у емиґрациї – памета Павле.

riznicovo 2

ВШЕ ГО ЦАГАЛО ДО КЕРЕСТУРА

Кус зме поприповедали и зоз Павлетову супругу Цветку хтора Словенка, интересовало нас дзе ше вони нашли.

 – Павле у моїм месце служел войско, а понеже бул музичар и грал на кларинету, упознали зме ше на  єдней програми дзе и ми, як омладинци, участвовали.  Випадло так же то було судьбоносне стретнуце, та зме ше познєйше и побрали и два роки зме и жили у Вербаше – приповеда Цветка хтора досц добре зна и по руски, гоч ше нєодлуга як умар оцец Петро одселєли до Словениї.

Павла вше цагало до Керестура, и донєдавна каждого року го  син Александер  привожел до його барз доброго париятеля Владу Мученския.

– Кед мама пошла жиц ґу шестри до Нового Саду, и два раз до рока зме приходзели. Кед умарла, раз до рока, а тераз ме вообще нє цага до Нового Саду, а ту, до Керестура, барз. И вше ше ми видзи же ту шицки и далєй жию, як теди кед сом отадз пошол – здогадує ше Павле. Гвари же з Керестура ма барз красни памятки, бо у нїм одроснул, ту ше врацал зоз школи, ма приятельох зоз хторима 50-тих рокох основали и окрестер „Сивґамуриз” з Якимом Сивчом, Владом Ґарднянским, Владом Мученскийом, а о хторим и ми нєдавно писали. Приятельство з Мученскийом и йогу супругу Ирину, дзивку учителя Дудаша з хтору вєдно одросли у Старей школи, тирва и нєшка.

И ПАВЛЕ И АЛЕКСАНДЕР НАШЛЇДЗЕЛИ ДЯДЬОВО УМЕТНЇЦКИ НЇТКИ

Павле свой роботни вик у Словениї окончовал у вецей фабрикох дзе робел на финансийох, алє мал у себе и вельку любов ґу музики, уметносци.

– Роками сом гонорарно робел и у музичней школи, аж по пензию, и у локалней телевизиї як знїматель, и то ми барз добре ишло – гвари вон, а його син Александер барз здабе на дїда Петра гоч го, як гвари, нїґда нє упознал.

– Я ше народзел два роки потим як дїдо умар, та сом лєм слухал о нїм. Аж кед сом бул старши ме баржей зацикавело цо вон шицко робел у тих крайох. И я уж 25 роки робим як наставнїк клавира у музичней школи, а мам и локалну радио-станїцу Одеон и локални веб-бок, значи роби ше о медийох, и у музики. А Одеон по греческей митолоґиї значи музични театер. Випатра же и ту дїдово шлїди. У оца и нєшка дньова хижа намесцена зоз мебльом и дїдовима малюнками, так як була и ту, у Керестуре – виволал нам Александер. Гвари нам же до Войводини скорей часто приходзели, а на Мемориялу бул як вояк у Новим Садзе.

– Барз ми мило же сом тераз бул ту. Барз крашнє ше чувствуєм и я и шицки мойо. Кед нам Мученски гварел же будзе 50. Мемориял, нашол сом на интернету датум и одлучели зме шицки присц. Видзим кельо бул мой дїдо визначни и почитовани.

Павле и Александер своїх домашнїх, Дом култури, поволали госцовац до Чрномелю на „Юрєванє” найстарши фестивал фолклору у Словениї, же би як Павле гвари, и там зоз бини виповед „Витайце Керестурци”.

ХТО БУЛ ПЕТРО РИЗНИЧ ДЯДЯ?

Народзени є априла 1890. року у билоруским месце Браслав дзе му оцец робел як економ на спахийским маєтку. Основну школу и ґимназию закончел у українским варощику Бучач. Уписал ше на Медицински факултет у Львове дзе закончел осем семестри. Теди закончел и шейсцмешачни курс уметнїцкей школи (1913). По Першей шветовей войни и револуциї у царскей Русиї нашол ше на боку меньшевикох, зарабровали го билоґардейци, алє заш лєм, як интелектуалєц могол емиґровац и сцигол до Дубровнику дзе тримал же ма свойо коренї. Понеже ту нє нашол свою дальшу родзину зоз ґрупу емиґрантох населєл ше до Вербасу и оженєл зоз учительку Цецилию Шанта.

У медзичаше абсолвовал на Правним факултету у Суботици, а од 1945. по пензию 1958. рок жил у Руским Керестуре дзе у Ґимназиї преподавал русийски, подобове и ґаздовство, а у шлєбодним чаше пошвецел ше орґанизованю драмского аматеризма при Руснацох и ширше. И сам бул ґлумец и режисер. (Визначни Руснаци – НАР)

riznicovo 3

(Опатрене 87 раз, нєшка 6)