fbpx

Култура ми часц живота

автор злк 29. април 2018

Просвита, руска култура и музика одвше були заступени у Раґайовей фамелиї у Коцуре. З тей фамелиї ше вишколовали два учительки и єден учитель, так же Весна штварти просвитни роботнїк цо предлужує фамелийну традицию. Попри просвитней роботи и приватного бизнису, Весна вше любела робиц на очуваню рускей култури и дац свойо доприношенє нашей заєднїци, як подзекованє нашим предком котри ше борели за очуванє нашого скарбу.  И нєшка є активна, нє лєм у рускей култури.

У Коцуре Весна подпредсидателька КУД „Жатва”, а член є Одбору за образованє Националного совиту Руснацох, як и член Управного одбору Заводу за културу войводянских Руснацох.

Одросла у фамелиї котра пестовала руску културу, алє мала и окремне почитованє ґу шицким котри творели у рускей литератури, култури и очуваню руского слова и образованя. Закончела основну школу и керестурску Ґимназию на руским язику, а школованє по руски єй лєм олєгчало закончиц студиї биолоґиї на Природно-математичним факултету у Новим Садзе.

 – Студиранє на сербским язику вообще нє було проблематичне, напроцив, мала сом богатши вокабулар, ширши дияпазон знаня и анї у єдней хвильки сом нє роздумовала же ми чежко, аж думам же сом була у предносци як билинґвиста – гвари Раґаї-Цап.

Раґайова скорей як цо закончела студиї, почала робиц у вербаскей ґимназиї, а потим претаргла роботу у просвити, пошвецела ше фамелиї и предлужела фамелийну роботу.

– У просвити сом нє мала стаємну роботу, потим пришли войново часи, инфлация, оцец ми нєсподзивано умар и живот ми просто намесцел же бим превжала водзиц фамелийну роботу. Добри 20 роки сом водзела млєкарню, понеже од тей роботи жили и завишели фамелиї роботнїкох котри ту робели, як и моя фамелия. Мала сом зарисовани циль и покля сом го нє витворела, була сом у спомнутей роботи – гвари нєшкайша професорка биолоґиї у коцурскей основней школи „Братство єдинство”.

ОДРОСЛА У КУЛТУРИ

Кед була млада, грала гармонику, а оцец єй обезпечел приватни годзини солфедя и граня на гармоники, та даскльо роки грала у  оркестру гармоникох у коцурскей основней школи. Нєшка єй син, Димитрий Цап, успишни музичар.

– Жаль ми же нєшка дзеци нє маю дзеку и ентузиязем же би ше вецей занїмали зоз музику, бо музика лїковита. Тиж сом барз любела ходзиц на фолклорну секцию хтору порушали Чаканово у моєй основней школи. Предлужела сом танцовац як член Дома култури у Р. Керестуре, уж як ґимназиялка, и теди сом перши раз була учашнїк фестивалу Русинох-Українцох у Свиднїку. Предлужела сом танцовац у „Максиму Горким”, у Новим Садзе, под час студийох – гвари Весна, и додава же єй шерцо полне же єй син предлужел по тей драги и же му музика часц його живота и  його професия.

Же музика лїковита, Весна ше прешвечела кед участвовала у снованю хора у Коцуре у котрим даскельо роки и шпивала дзеведзешатих рокох.

– Зоз Надїю Воротняк на чолє, даскельо роки робел  хор у Коцуре, и то ми було окремне задовольство у єдним периодзе живота кед ми здравє нє було найлєпше. Нє барз ше любим здогадовац тих часох пре здравствени причини, и тримам же ме тото шпиванє н єден способ було лїк.

Пред вецей як штирома децениями вєдно и у фолклорней секциї (Весна друга з лївого боку, а Микола перши з правого боку)

ЛЮБИМ СВОЙ АНҐАЖМАН У „ЖАТВИ”

Же родичи тоти котри унапрямую свойо дзеци потвердзує и факт же вони тоти котри дзецом треба же би понукли рижни секциї на котри можу ходзиц у валалє, а чи ше вони даґдзе пренайду, то на нїх.

– Вше повторюєм же кельо ше на  дзецох  стої  чи буду ходзиц на даяку секцию, тельо и на родичох котри их приведу, укажу, потримаю їх вибор… У КУД „Жатва” наисце єст дзеци чийо родичи ше максимално трудза же би потримали свойо дзеци, алє єст и дзеци котри наисце жадаю буц члени рижних секцийох, цо ми окреме мило и барз сом задовольна, но вше може буц масовнєйше – гвари Весна. 

ТРЕБА ШЕ БОРИЦ ЗА ОЧУВАНЄ  ОБРАЗОВАНЯ ПО РУСКИ

Отримац руску културу, традицию, шпиванку, танєц, окреме образованє по руски остатнї роки у Коцуре нє лєгко, та Весни мило кед ше млади зазберую коло руского скарбу, понеже и то єдна зоз драгох котра може освидомиц младих, будуцих родичох же би дзеци давали до руских класох. Весна авторка Моноґрафиї  о коцурскей школи и образованю у Коцуре, а окреме єй важне же би млади коцурски родичи похопели и знали же кельо ше нашо предки борели зачувац образованє по руски и же їх дзецку таке образованє може лєм злєпшац конґитивни схопоносци и допринєсц интелектуалному розвою.

 – Нашо прадїдове ше барз борели ше же би обстало образованє по руски, так же нашо дзеци нєшка можу шлєбодно учиц и школовац ше на мацеринским язику. Нє забудзме же лєм у Коцуре була затримана настава по руски у континуитету, и же дзеци нє мушели слухац наставу на мадярским, як цо бул случай у Керестуре. Я то барз почитуєм и трудзим ше, вєдно з моїма колеґинями зоз школи, освидомиц младих родичох чийо дзеци рушаю до школи. Мали зме порозуменя и достали потримовку од НС, так же нєшка маме финансийни стимулациї за кажде дзецко, доставанє учебнїкох, орґанизовани стретнуца предшколских и школских дзецох, орґанизовани и плацени вилєти, безплатни одход до Лєтней школи у Попраду, и велї други акциї – визначела Весна.       

Веснова цала фамелия предлужела пестовац руску културу и активни су при Руснацох. Веснов супруг Микола роби у „Руским слове”, одвичательни є редактор часописа „Шветлосц”, а попри тим, автор є трох кнїжкох о Руснацох у Коцуре и ширше. Син Димитрий закончел мастер студиї класичней музики – ґитари у Новим Садзе, а специялистични студиї закончел у Братислави, у Словацкей. Нєшка роби як професор класичней ґитари у новосадскей музичней школи.

– Мило ми же мой син успишни у тим цо роби, награди потвердзую його вредносц, алє вон єдна уметнїцка душа, та нє люби анї кед мац о нїм вельо бешедує, и нє шмем вецей нїч  повесц. Найлєпше най вон сам о себе приповеда – з ошмихом закончує Весна.

РУСНАЦТВО ОЦОВИ БУЛО НА ПЕРШИМ МЕСЦЕ

Весна народзена у Нишу, дзецинство преповадзела у Суботици, основну школу закончела у Коцуре, ґимназию у Керестуре, студиї у Новим Садзе, єдно лєто препровадзела у Канади, препутвала вецей держави. З родичами бешедовала вше по руски, алє понеже ше у Суботици дружела зоз Бунєвцами, часто хасновала и їх вирази и кед Веснов оцец Ириней подумал же може занєдзбац руски язик, ришел преселїц ше до Коцура, лєм же би вона ходзела до рускей класи. Бул шеф продукциї у Суботицкей млєкрнї, дзе робела и Веснова мац.

– Зохабели зме квартель, родичи зохабели два держвни роботи и започали приватни бизнис. Пришли зме до валалу дзе нє було анї водоводней мрежи анї асфалтованей драги, лєм прето же би я ходзела до рускей класи  – памета Весна и додава: Можеце вец задумац як мнє випатра слухац рижни вигварки младих родичох котри уписую свойо дзеци до настави на нємацеринским язику.

МАЦЕРИНСКУ БЕШЕДУ ШЕ ПАМЕТА

– Тримам же мацеринску бешеду нїґда нє мож забуц, без огляду кельо язики ище научице. Мам приклад з власней фамелиї: Моя нина, оцова шестра, учителька Ксения Раґаї одала ше за Українца, професора хемиї, до Баня Луки, и мала двох хлапцох. Мойо братняци там виросли, но, уж вецей як двацец роки жию у Канади, а и нєшка перфектно бешедую по руски. 

Мацеринску бешеду нє мож забуц, гоч дзе жиєш. На тей бешеди роздумуєш, на тей бешеди шнїєш – гвари Весна Раґаї-Цап. 

(Опатрене 134 раз, нєшка 1)