fbpx

Так було судзене

автор фес 2. май 2018

Пред штирома роками Иван Иванов з Коцура пошол до Норвежскей робиц як кухар. За тото ше виучел и тото знал. Нє могол знац єдино тото же там упозна Каролину, красну Полякиню. Шицко друге далєй було як на филму.

Иван  барз вчас надумал же будзе кухар, так вчас же велї родичи таки вияви своїх дзецох нє беру як озбильни, рахуюци же ше по конєц осмей класи найменєй три раз предумаю. Нє и Иван, хори ше вше винашол у кухнї, патрел, учел од мацери перши крочаї у кухарстве хтори мали вельку улогу у його дальшим живоце.

– Барз сом любел вариц, так же сом ище анї леґинь нє бул, а варел  сом нє лєм за нас, алє и за цалу родзину хтора ше нашла у нашим обисцу. Любел сом и єсц, та одлука о тим же цо упишем нє була чежка. Мой братняк Карло  одо мнє старши даскельо роки, уж бул на драги  постац кухар, но вон, щиро, нє уплївовал на мой вибор – гвари Иван, хтори по законченю стредньошколского образованя такой почал робиц у ресторану „Салаш 137”. Мал лєм 18 роки.

РОБЕЛ У ПОЗНАТИХ РЕСТОРАНОХ

Перши два роки роботи  госцом рихтал шалати и  випекал колачи, а аж вец постал „a la card ” – прави кухар, кед рихтал озбильни єдла. Пейц роки на Салашу раз два прешли и Иванови ше видзело же треба рушиц далєй. Почал робиц у ресторану „Марина” у центру Нового Саду, а  о пар мешаци го поволал бувши ватерполиста Данило Икодинович же би робел у його ресторану „Так судзене” при Дунаю у Сримскей Каменїци. Ресторан ище теди нє бул отворени, вєдно го опремели, а Иван у нїм постава  шеф кухнї  задлужени за каждодньови мени. 

– Данило мал довирия до мнє и почитовал нє лєм мою роботу, алє и мнє и наисце можем повесц же бул добри ґазда. Алє и попри шицким тим, о  три роки  сом пожадал напредовац, рихтац кус иншаки єдла и робиц индзей. Прешол сом до „Bezzi” на Штранду. О рок ме Данило ознова поволал робиц у його ресторану, алє тераз у Беоґраду. Пошол сом, и нє побановал – приповеда Иван хтори  з Икодиновичом добре сотрудзовал. А вец Иванови сцигує понукнуце же би як кухар пошол робиц до Норвежскей.  Лєм єден дзень мал часу роздумац чи ше руши на таку  далєку драгу. Одлучел, и у юлию 2014. року почал паковац куфри.

– Зоз Задру сом на авиону лєцел по Хауґесунд, три днї сом бул у братняка хтори ме там причекал и хтори ми нашол роботу, а вец сом пошол до Норхеисмунду хтори од Берґена, векшого городу, оддалєни коло 80 км.  Нашол сом готел и при директорови подписал контракт, приявел сом ше у полициї и два-три днї чекал дошлєбодзенє за роботу.

ВОН ПО РУСКИ, ВОНА ПО ПОЛЬСКИ

Иван почал робиц, и  гвари же  робота  спочатку анї кус нє була лєгка пре  язични бариєри.  У кухнї  робели людзе з Польскей, Молдавиї, Индиї, Румуниї, Пакистану и домашнї Норвежанє. Требало робиц, а дакеди ше лєдво згварели…

– Шицко було иншаке од того на цо сом звикол, и робота, и людзе, и култура  з хтору сом ше першираз стретнул.   Робота ше ми пачела, а  мал сом при себе вельку помоц – єдного кухара зоз Сербиї, но и попри тим, о єден час ме звладала осаменосц, хибели ми мойо, родзина и приятелє. Осаменосц прешла кед до готелу пришла робиц Каролина. Правда, прешло 5-6 мешаци док зме ше нє почали дружиц… Вона Полякиня и попачела ше ми, праве таку дзивку сом жадал мац при себе. Интереантне було и тото же я бешедовал по руски, а вона по польски. И розумели зме ше… Тото цо зме нє зрозумели, толковли зме єдно другому по анґлийски.

Иван и Каролина почали вєдно жиц, а вец ше и повинчали. Було то у Берґену, прешлого року у априлу. У нєвельким месце Норхеисмунду, хторе ма коло 3 000 жительох, одлучели же буду и жиц и робиц. З нїма и осемрочни Хуберт, Каролинов син з прешлей вязи.

– Прето нашо каждодньово бешеди у обисцу попреплєтани и з анґлийским, норвежским язиком, а з Хубертом бешедуєм по польски – гвари Иван.

Пред трома мешацами, 4. фебруара, праве на Каролинов родзени дзень, дом Иванових збогацел и мали Леон, и вон тераз прицагує найвекшу увагу. По Иванових словох, шицко добре попреходзело, а  спочатку им помагала и Каролинова мац.

– Нє, як видно, нє допито нам, часто нам дахто у нащиви, а кед ше Леон народзел помоц ше нам барз здала.  Каролинова мац була ту – гвари Иван и предлужує о живоце у Норвежскей.

– Маме ту и велїх приятельох, а вше кед єст часу одходзиме до природи, лапац риби… Братняк, хтори тиж родом з Коцура, зоз свою фамелию жиє у Ослу. Патраци дзе ми, а дзе вони, випатра блїзко, алє пре релєф зме од нїх досц далєко. На авту им треба коло осем годзини же би сцигли до нас. Були у нас пред трома тижнями – гвари Иван хторого у Норвежскей були опатриц и шестра Даниєла зоз супругом, а прешлого року и родичи. О три тижнї, у маю, родичи ознова приходза, та ознова будзе обисце полне. Гоч часто бешедую преґ скайпу, найволя кед  ше можу и видзиц, окреме тераз кед и Леон постал часц їх живота.

 – И ми ше рихтаме на валал. За тоти скоро штири роки одкеди сом у тей сканиднавскей жеми, у  Коцуре сом бул штири раз, раз и зоз Каролну. Шлїдуюци раз идземе шицки, и уж од тераз рихтаме пасоши – виволал Иван, хтори припознава же на сивер пошли пре лєпши живот, алє и його и супругу з часу на час цага там дзе першираз почали крачац.

ЛЄПШЕ КЕД ОБИДВОЙО РОБЯ

 – У Норвежскей мож и даскельо раз вецей заробиц як у Сербиї, алє и трошки вельо векши. Просекова плаца коло 2 400 евра, и добре кед у обисце обидвойо робя. Кед би лєм єдно з нас робело, нє так же бизме нє могли вижиц, могли бизме, алє вельо скромнєйше. Любим же ше роботнїкох почитує и заробки поряднє виплаца, Шицко ушорене як спада и наисце крашнє можеме жиц – гвари Иван.

КЕД ШЕ НАРОДЗИ ДЗЕЦКО…

Ваготни жени у Норвежскей робя покля лєм можу, же би мали векши заробок док пойду на положнїцке одсуство. Накадзи ше народзи дзецко, мацером ше  плаци за 10 мешаци одсуства, а сума завиши и од того же кельо  єй просеково плаца. После 10 мешацох и оцец ма право ище 10 тижнї буц дома з дзецком. Держава  помага и на тот способ  же мешачно фамелийом з дзецми од часу кед ше народза виплацує коло 1 000 коруни (коло 12 000 динари) по полнолїтство.

(Опатрене 165 раз, нєшка 1)