fbpx

Седемсто месаре майстра Янканя

автор люд 5. юний 2018

Владо Саянкович, Сеян у Руским Керестуре и на фодбалских теренох дзе уж лєм бавел, останє насампредз запаметани як инструктор, перши шеф, вельки учитель практичней настави у скорейшим вербаским „Карнексу”, алє и месар надзвичайного квалитету и фодбалер рускокерестурского „Русина”, тиж надквалитетного характеру.

– Та, яки Саянкович, то ми остало од баби одатей за Саянковича, Серба у Риту дзе, теди було вельо Руснацох. Муж єй умар, баба ше одала ознова, матичара там нє було, а його презвиско остало залїпене занавше. Так ми и оцец остал зоз тим презвиском. Поправдзе, сцел вон врациц, алє по войни адвокати питали вельки пенєж за таке дацо, так же тото остало лєм жаданє. Ми од вше Янканїно – приповеда наш домашнї, Владо Янкань, за векшину познати лєм як Сеян, тераз пензионер у заслуженей пензиї.

– По войни оцец пошол до Нового Орахова, а пре худобу, нєвитворени обовязки ґу тедишнєй держави, пошол на примушуюцу роботу. По одлуки суда, бул у рудокопу у Бору. Пошол робиц и одробиц покуту ґу дружтву и держави – приповеда Владо, и добре памета, гоч бул мандушки.

– Рок ми було кед зме ше врацели до Керестура. Мац ме научела же кед ше ми дахто за оца опита дзе є, най повем же роби у Бору, а придзе наютре… Тирвало то так покля ми ше, люцки якиш, мнє нєпознати чловек, опитал исте, чий сом, як ше пишем и дзе ми оцец. А я по своїм – у Бору, придзе на ютре…

Бул то мой власни оцец котрого сом потеди анї нє познал.

ШКОЛЯРЕ ЗНАЛИ ВРАЦИЦ

Вишколовали ше коло Янканя на стотки квалификованих месарох.  Цала єдна школа з його помоцу и фаховим надпатрунком. Истих тих през лєтни розпуст о трошку фабрики водзел на морйо. Обишли цали Ядран, а школяре то знали здушнє врациц у роботи

ИЗРАЇЛЦИ ЗНАЛИ ЦО СЦУ

– Як школяр другей ґенерациї праве оформеного напряму у фаховей школи за месара там, и я и велї з валалу закончели наук, и после єдного єдиного дня одпочивку после школи, почали зме робиц. Полни штерацец роки у „Карнексу”. Тедишнї мал 3 600 занятих, а нє як тераз 600 котри, лєбо знаю дацо вецей од тедишнїх шеґертох, лєбо нє.

– Озда найкрасши, по шицких питаньох, були часи кед зме робели за Израїл. Буячки ше клало з мечом, после молитви, а надпатрали нас нєпреривно вони, Израїлци. Заплацели цалого буяка, а брали лєм од глави по седме ребро, остаток оставал фабрики. Фабрики оставал и буяк котри нє престал дихац, як кошер то накладал, трапиц ше нє шмел. Були то златни часи нє лєм у нашей фабрики, алє и бувшей нам держави. Теди ше и зарабяло. Тирвало то добри дзешец роки, а тринац и пол сом бул на оддзелєню як месар. Паметам же сом єден час мал два и пол раз векшу плацу од ґенералного директора. Було завидних, алє їх намирял сам директор зоз словами же кажде достал тельо кельо заробел, та и вон як перши чловек у подприємству.

– Знаш як – гвари Владо Сеян – лєгко то паметац, з єдней плаци сом до обисца купел телевизийни апарат, „змаржляк” и райбачку, а за живот остало кельо треба и ище дакус вецей. Мойо щесце же сом ше зразу опредзелєл за погон кланя и попри тим же робота чежка, у мокрим, и люштава. Нє барз ше таке дриляли робиц, а ми теди мали плаци и як шеґерти, менєй як заняти, алє то за нас було видумана ствар и ришена еґзистенция уж школяром, шеґертом.

Роками зоз валалу у „Карнексу” робели шейдзешатпецеро, менєй-вецей, заняти. Єден час аж и окремни автобус лєм нас вожел. Думам же тераз там робя лєдво штверо, пецеро з Керестура.

Пред вецей як 40 роками у „Руским слове” обявена Владова карикатура под назву „Швидши и од лабди”

ОД БОЛЬОХ НЄ МОГОЛ ЙОЙЧАЦ

Було то вше так, красни ствари ше швидко законча, а нєщесце нїґда нє шпи…

– На Лалицким зме приятельови вожели жовту, писковиту глїну же би завезол хижу под патоси. Два трактори, цале дружтво, а робело ше, аж пукало… Пошедали зме оддихнуц кед ше брег, таке високе було подкопане, завалєл на нас… Мнє затрепало. Аж после пар дньох, пре барз вельки болї, одвежени сом до шпиталю. Зламана ми похребцина на другим лумбалним персценю. Питанє було перше чи останєм живи, а вец чи станєм на власни ноги. Од больох сом анї йойчац нє могол. Дохторе були добри, алє окрипйованє по ставанє на ноги потирвало. Єден рок лєжаня у ґипсовим кориту и штири роки хорованя зоз регабилитацию. Шицки кути у обисцу, и я, були на моєй винчаней Натки. Озда ме лєм твароглавосц потримала и безконєчна упартосц же прежиєм и то – здихує Сеян, врацаюци з памяткох анї кус нє красни час и надлюдски спокуси.

Врацел ше до клальнї, алє на другу роботу. Достал задаток тримац шеґертох, школярох, под свою руку. То робел, як гвари, полни двацец пейц роки, просеково мал 30 школярох до рока. Вишколовали ше коло Янканя седемсто, можлїве и вецей, квалификованих месарох котри роками ношели продукцию на своїм хрибце. Цала єдна школа з його помоцу и фаховим надпатрунком. А, по тедишнєй добрей пракси, истих тих през лєтни розпуст о трошку фабрики водзел на морйо. Обишли цали Ядран, а школяре то знали здушнє врациц у роботи.

ФОДБАЛСКИ ҐЕНИ

Друга, лєбо хто зна хтора, часц живота Владу Янканя припадла Фодбалскому клубу „Русин”. Активно, як єден з найлєпших у тих ґенерацийох бавел од 1962. по 1975. рок, по спомнуте калїченє.

Фодбал, од оца Владу, по ґенох нашлїдзел и син Златко, длугорочни бавяч „Русина”, а бавел и у Вербаше, Крущичу… Надбавел и оца по рокох у фодбалу, а у медзичаше бул и тренер и бавел, алє и вон уж ма нашлїднїка. Його син Матей вельо зна, вельо указує и рошнє до правого фодбалера. Чудо то нашлїдзени ґени, озда вше так и було.

– Фодбал ше у мой час бавело з любову, полним шерцом и шицкима схопносцами и знаньом – гвари Сеян. Нажаль, тераз то уж иншак, и младеж иншака. Чежко младим побегнуц, а дзе ище годзину и пол бавиц у зною власним…

Час свойо ноши, алє праве прето єст памятки, та и унуком, од дзивки Зденки и сина Златка, Кристини, Мартини, Филипови и Матейови дїдо Янкань ма цо приповедац. И цо приповедац, и чому ше радовац, вєдно зоз супругу Натку. А, так, поправдзе и треба.

Кажде достанє кельо заслужел, як гварел Сеянов директор у свой час, а Владу Янканя, Саянковича, можу по добрим и далєй споминац найменєй седемсто месаре котри тераз уж вироятно робя и ширцом по швеце.

(Опатрене 65 раз, нєшка 1)