fbpx

На паузи – „Оловранти”

автор мар 8. юний 2018

У Руским Керестуре єст даскельо традицийни пекарнї и бурекарнї, а єдна з нїх то и, Керестурцом добре позната, Медєшова бурекарня з автентичним меном „Оловранти”. Настала дзеведзешатих рокох,  а у фамелийней роботи ше отримала по нєшка, з истима продуктами и на истим месце.

Пред 26 роками, „Оловранти” основали Владимир Медєши и його теди 16-рочни син Михайло, хтори нєшка и водзи бурекарню, а оцец, гоч є у пензиї, и далєй помага.   

– Кед настала наша бурекарня, бул сом лєм штредня школа. Здогадуєм ше як сом модлєл же би ми направели особну карточку, бо ше роботня од початку водзела на мойо мено. Нє верели ми же сцем отвориц… Почал сом ше школовац за месара, алє сом вец позарядово закончел и за пекара. Учел сом тото ремесло од оца, хтори уж мал искуства. Найчежша ми була тота, ноцна смена, кед дружтво нє ишло дому з варошу ище анї спац, а я уж ишол робиц – памета бурекар Михал.

Кед ше побрали зоз супругу Маю, и вона ше уключела до фамелийней роботи, а тераз им уж помага и дзивка, штредньошколка Марина, а син Иван ше дакеди шпота коло нїх.

– Вон тераз ма 10 роки, та го интересую даяки други ствари, алє кед бул менши, часто бул при нас. Марина почала помагац перше так же зме ю посилали купиц дацо кед нам захибело, а тераз и предава,  розправи белюша и друге цо треба. Ставанє ше и єй сиґурно нє пачи на тельо роки, алє то, єдноставно, состойна часц тей роботи. Я углавним рано рихтам печиво за дутян, бо го и там пласуєме, ношим го, печем, предавам… Полюбела сом тоту роботу, а то, мож повесц, и якашик навика – толкує Мая.

СЛАБО ПРЕХОДЗИ ДАЦО НОВЕ

Кед Медєшово започали тот бизнис, правели исти продукти як и тераз, а гваря, Керестурци тото любя и то преходзи уж скоро трицец роки.

– На початку ше цесто з руку мишело, а вец зме нєодлуга купели машину за мишенє. Скорей зме мали и пец на бутан, а вец зме набавели на струю, хтори зґоднєйши и єдноставнєйши, а за нашу роботу лєгчейши. Скорей ишло заш лєм дакус лєпше як тераз, алє було и вецей людзох у валалє. Тиж так, тераз таки продукти уж єст и по дутянох. Було конкуренциї и скорей, можебуц нє тельо як тераз, алє кажда муштерия заш лєм найдзе дацо свойо, цо ше єй пачи и цо єй смакує. Ми понукаме кифли, поґачи зоз шкварками и зоз сиром, буреки, белюши… Пробовали зме уруциц и дацо нове, алє то заш лєм слабо преходзи. Думам же при наших людзох барз заступени сир – гвари Михал, а його супруга Мая додава же дзеци найволя кифли з еврокремом, а старши поґачи зоз шкварками и бурек зоз сиром.

– Людзе тиж глєдаю и капущанїки, окреме кед пост. Нє маме вельо продукти, алє думам же нашо муштериї любя тото цо подобне домашньому печиву, а нашо праве таке – визначує вона.

И амбиєнт тей бурекарнї традицийни, а док зме робели тоту розгварку з Медєшовима, зменьовали ше їх стаємни муштериї, а даєдни з нїх ше и затримали, бо вихасновали паузу на роботи же би пришли на оловранти.  

– Людзе приду, так, на швидко, на дзешец минути поєсц бурек и иду далєй робиц. Ми и побешедуєме з нїма, бо познаме свойо муштериї, знаме хто цо купує, хто цо люби, та аж и на кельо годзин приду. Бурекарня нам у обисцу, та нам зґоднєйше, гоч то за даєдни ствари предносц, а дакеди анї нє так барз добре – гваря вони.

ДОК ДАХТО ЛЄГА, ВОНИ УЖ СТАВАЮ

Робота пекара и бурекара нє лєгка, окреме прето же им дзень заменєни за ноц, а кед ше попри тим роби ище дацо, часу за спанє нєт вельо.

– Роботни час за шлїдуюци дзень почина ми дзень пред тим, даґдзе коло дзевец вечар, кед рихтам цесто, а вец уж такой на пол трецей ставам и предлужуєм з роботу. Даґдзе од дзевец годзин рано сом шлєбодни, кед ше попреда печиво. Нє лєгам вчас, бо кед сезона, мам роботи и на полю, алє вец патрим спац пополадню – приповеда нам Михал и додава же им соботами найвекша гужва.

– Найвецей роботи єст кед пиячни дзень, понеже зме ту, блїзко при пияцу. Пияток правиме за соботу, бо ше през ноц нє посцигнє шицко направиц, та себе помагаме. Внєдзелю нє робиме. Чекаме швета и рочни одпочивок же бизме ше одпочинули, нє робиме лєм кед идземе даґдзе, и за вельки швета – гвари вон.

Медзи младима Керестурцами обичай же после варошу часто зайду и до „Оловрантох” на бурек, та теди Медєши отвера свою бурекарню и скорей роботного часу.

– Отвераме на пейц, алє понеже я ту уж од пол трецей, дзечнє им одомкнєм кед приду скорей. Вжиме ми и дуркаю, нє маю ше дзе склонїц, та ше ту зогриваю док ше нє зогреє пец и нє упече бурек. Шедза, радза ше, хихоца, дакеди ше нє мож анї згвариц, алє и ми були млади, та ми шицко ясне – през шмих Михайло закончує тоту приповедку о їх фамелийней бурекарнї.

ЧЕКА НА УНУКУ

Пияток пополадню зме у „Оловрантох” стретли и Михалового оца Владимира, хтори праве теди правел буреки за соботу. – То шицко домашнє, нєт ту штучного. Мушим припознац же ми уж чежко ставац так вчас, та бим любел кед би унука превжала єдну часц роботи… Гоч зме роботню отворели у чежких часох, 1992. року, роботи було наисце вельо, нє мож було анї постарчиц – виприповедал нам Владимир, док з окремну схопносцу и лєгкосцу „вирабял” зоз цестом.

Дїдо ше наздава же єдного дня унучата предлужа роботу у бурекарнї

(Опатрене 469 раз, нєшка 1)