fbpx

Нє роздумовало ше же ше нє преда

автор сас 2. авґуст 2018

Папова фамелия зоз Дюрдьова, Михайло и Люба, продукую желєняву вецей як трицец роки, почали на велько, а остатнї двацец роки вше на менєй. Од продукциї нє дзвигли руки, бо им ше фамелия звекшала, маю штверо унучата од сина и дзивки. Садза и шею за три фамелиї и за купцох, тельо за кус додатного заробку. А дзечнє ше здогадую як то дараз було пестовац желєняву.

У Дюрдьове желєняву тримали и родичи Михайла Папа, та зоз ступаньом до малженства зоз Любу, вон предлужел фамелиярну продукцию, гоч мал порядну роботу у „Юґоалату” у Новим Садзе.

– Шицко цо зме порихтали за предай було швидко попредане. Теди ше анї нє роздумовало же ше дацо нє преда. Кажде знал свою роботу и обовязку, вчас ше ставало, оберало, паковало и одвожело на пияци – гварел Михайло.

Було вецей одкупни места, як у валалє так и у околних местох. Предавали нє лєм цалу желєняву, алє и часци з нєй. Так, наприклад, дубели паприґу за одкуп єй заренкох у Тителю.

НА МЕНШЕ ДАКЕДИ БУЛО НА ВЕКШЕ

Найволєли предавац на менше, гоч тото дакеди на менше, нєшка ма значенє на векше, бо ше дакеди вельо вецей предавало. Найчастейше предавали на Рибним пияцу у Новим Садзе, на „бувляку” у Суботици и Каленичовим пияцу у Беоґрадзе, дзе паприґу предавал и з оцом, велї роки пред женїдбу.

За даскельо годзини кажди дзень предавали по два тони, полни камион. На пол ноци рушели, од двох предавали, а на седем рано уж були дома и такой до поля.

Рядошлїд ше знало – рано ше оберало, потим паковало и ознова на пол ноци, або вчас рано на пияц. Гоч дакеди предавали и накупцом, заробок бул сиґурни и добри. Вшелїяк ше барз добре з того жило, гоч вше продуковали на даскелїх ланцох жеми.

З роками, динар, та и желєнява, почали трациц вредносц.

КАЖДЕЙ ДЕКАДИ ВШЕ ГОРШЕ

Перших рокох по своєй свадзби Михайло и Люба Папово продуковали целер, желєняву, паприґу, динї и ґереґи. Познєйше и огурки и парадичи. Теди, концом осемдзешатих рокох, були щешлївши часи, а то гутори и факт бо ше теди кажди дзень у Суботици предали по два и пол тони ґереґи.

Поляци були главна муштерия. Медзитим, уж 2004. року нє було тельо заробку у бостану, та одлучели претаргнуц традицию. Перши дзешец роки були добри, и Михайло ше як вчера здогадує прецо престали пестовац паприґу.

ДЗЕ ПЕРСПЕКТИВА

Перспективу у пестованю желєняви видза лєм теди кед би держава робела на свой хасен и на хасен своїх жительох.

– Най нє увожа желєнаву. Вец би було вецей продуковательох, бо людзе жадни роботи и заробку. Вецей би нє пановала худоба, як цо тераз и остатнї двацец роки. А потамаль, нєт вельо надїї за польопривреду у тей винїмково плодней Войводини – гварел Михайло.

Дзеведзшетатих рокох уж було вельо горше за продукцию и предай желєняви. Нє було кому предац, а мушело ше укладац.

– Пришол єден чловек и опатрал паприґу, гварел же є фина, алє и же му треба купиц соль и есенц же би ю положел до дунца, цо вкупно за ньго було драге.

Абсурдно було шицко драге, алє лєм прето же людзе нє мали пенєж. Теди тот мех желєняви, поровнуюци з нєшкайшу вредносцу, бул медзи сто и двасто динари. Дому сом пришол под чежким упечатком и порадзели зме ше же вецей нє будземе пестовац паприґу – гварел Михайло.

Познєйше у инфлациї було чежко заробиц и уложене, алє було роки кед надополнєли предходни подли часи. Алє шицко постало нєсиґурне, та и заробок, бо вон шицко порушує. Динар пред трицец роками мал векшу вредносц, могло ше за ньго вецей купиц.

Михайло гвари же дакеди з єднодньовей наднїци було досц за основни потреби за живот седем днї, а нєшка, кед ше у наднїци зароби медзи тисяч и пол до два тисячи динари, мож жиц два днї. З тим же тот хто кури циґари, тому тото нє досц.

УВОЗ ГАМУЄ РОЗВОЙ ПРИВРЕДИ И ПОЛЬОПРИВРЕДИ

Штредком осемдзешатих рокох у Дюрдьове було коло 25 продуковательох желєняви, початком дзеведзешатик 15, а познєйше вше менєй. Таких продуковательох як дакеди у валалє вецей нєт. И векшина ше базовала лєм на свойо потреби.

Тото цо дакеди була продукция желєняви у Дюрдьове, млади анї нє можу задумац. У валалє ридко хто пестує желєняву у загради, а польопривреднїки и привреднїки ше безовали на житарки, цо ше указало як менєй ризичне, алє нє и з лєпшим заробком.

Чежко плановац, та искуснєйши думаю же о тим, очиглядно нє вредзи вельо розбивац главу. А потим и чежко найсц дзе купиц добри сорти, репроматериял вше драґши, як и трошки за живот. 

– Парадичу виношим до Дюрдьова на пияц. Окрем мнє, ище лєм три особи ю там предаваю як свою продукцию, вецей єст накупцох. Того року желєнява драга, кила парадичи шейдзшат динари, а цо то за єдну штирочлену фамелию, лєм за даскельо днї. Иста цена була и прешлого року, а без огляду на таки стан, ридко хто у валалє ю сце продуковац, бо коло нєй треба робиц – гаврела Люба.

Прешлого року була суша, того року вельо дижджи, та ше Паповим видзи же будзе требац голєм два роки же би ше жем окрипела.

ФОКУСОВАЦ ШЕ НА ЦО МЕНШИ РИЗИК

Дватисячитих рокох почало масовнєше гашенє и предаванє державних фирмох, людзе оставали без роботи, алє и перспективи. Велї нє знали як заробиц и нє мали дзе. Без роботи остал и Махайло, а Люба достала лєм дочасову роботу. Фокусовали ше на продукцию за їх потреби.

– Шицко вецей од того то ризик, бо вше ше може случиц же ше нє преда. Або предаме, алє будземе без заробку, або анї трошки нє покриєме. Пестуєме шицку потребну желєняву за обисце, а шицко чого єст вецей предам на пияцу, або опрез хижи дзе вше викладам сезонску желєняву – гварела Люба котра мам стаємних купцох, алє и гевтих котри обача же єй продукти домашнї и пахняци.

Парадичи предава за каждодньову поживу, алє и за варенє парадичанки. През рок на пияц виноши вецей сорти сезонскей желєняви. Пирскаю лєм зоз белавим каменком, бо сцу єсц здраве. Углавним ю пестує у пластенїку котри ю щици од нєвигодней хвилї.

РОБЕЛИ И  ЗАРОБЕЛИ

– Можебуц ше анї нє муши гуториц же дакеди було лєпше, бо то озда уж познате и старшим и младшим. Робели зме и зарабяли. Дзеци зме вишколовали, оправели хижу, направели додатни обєкти, а мало ше и за укладанє. Мали зме, якошик, нормални живот з перпесктиву. Тераз ше нє зна до чого уложиц же би ше заробело. Шицко ризик. Велька чкода же вецей нєт державни задруґи котри би одкупйовали домашнї продукти, а звишок же би ше вивожело, як цо було дакеди. У нас то иншак, най повем, наспак – гварела Люба.

Пестую у пластенїку, а пирскаю лєм з белавим каменком

(Опатрене 47 раз, нєшка 1)